Ототожнення навчання і вікового розвитку

Інший підхід до аналізу проблеми розвитку, має щонайменше тривалу історію, ніж попередній, пов`язаний із загальними установками біхевіоризму. У цього напрямку глибоке коріння в емпіричної філософії і найбільшу відповідність американським уявленням про людину: людина є те, що робить з нього оточення, його середовище. Цей напрямок в американській психології, для якого поняття розвитку ототожнюється з поняттям навчання, придбання нового досвіду. Великий вплив на розробку цієї концепції зробили ідеї І. П. Павлова. Американські психологи сприйняли в вченні І. П. Павлова ідею про те, що пристосувальна діяльність характерна для всього живого. Зазвичай підкреслюють, що в американській психології був асимільований павловській принцип умовного рефлексу, який послужив поштовхом для Дж. Уотсона до розробки нової концепції психології. Це занадто загальне уявлення. В американську психологію увійшла сама ідея проведення суворого наукового експерименту, створеного І. П. Павловим ще для вивчення травної системи. Перші опис І. П. Павловим такого експерименту було в 1897 році, а перша публікація Дж. Уотсона - в 1913 році.

Американські вчені сприйняли феномен умовного рефлексу як якесь елементарне явище, доступне аналізу, щось на кшталт будівельного блоку, з безлічі яких може бути побудована складна система нашої поведінки. Геніальність І. П. Павлова, на думку американських колег, полягала в тому, що йому вдалося показати, як прості елементи можуть бути ізольовані, піддані аналізу і проконтрольовані в лабораторних умовах. Розробка ідей І.П. Павлова в американській психології зайняла кілька десятиліть, і кожен раз перед дослідниками виступав один з аспектів цього простого, але разом з тим ще невичерпної в американській психології явища - феномена умовного рефлексу.

У найбільш ранніх дослідженнях навчання на чільне місце виступила ідея поєднання стимулу і реакції, умовних і безумовних стимулів: був виділений часовий параметр зв`язку з цим. Так виникла ассоціаністіческая концепція навчання (Дж.Уотсон, Е.Газрі). Коли увагу дослідників привернули функції безумовного стимулу у встановленні нової асоціативної стимульно-реактивної зв`язку, виникла концепція навчання, в якій головний аспект був зроблений на значенні підкріплення. Це були концепції Е.Торндайк і Б.Скиннер. Пошуки відповідей на питання про те, чи залежить научіння від таких станів випробуваного, як голод, спрага, біль, які отримали в американській психології назву драйву, привели до більш складним концепціям навчання - Н.Міллера і К.Халла. Дві останні підняли американську теорію навчання до такої міри зрілості, що вона готова була асимілювати нові європейські ідеї з області гештальт-психології, теорії поля і психоаналізу. Саме тут намітився поворот від суворого поведінкового експерименту павловського типу до вивчення мотивації і пізнавального розвитку дитини.



Пізніше за все американські вчені звернулися до аналізу орієнтовного рефлексу як необхідної умови вироблення нової нервової зв`язку, нових поведінкових актів. У 50-х-60-х роках значний вплив на ці дослідження надали роботи радянських психологів Е.Н.Соколова і А.В.Запорожца. Великий інтерес викликало вивчення таких властивостей стимулу, як інтенсивність, складність, новизна, колір, невизначеність та ін., Виконане канадським вченим Д.Берлайном. Однак, Д.Берлайн розглядав орієнтовний рефлекс саме як рефлекс - в зв`язку з проблемами нейрофізіології мозку, а не з позицій організації та функціонування психічної діяльності, з позицій орієнтовно-дослідницької діяльності.

Особливим чином переломилася у свідомості американських психологів ще одна ідея павловського експерименту - ідея побудови нового поведінкового акту в лабораторії, на очах експериментатора. Вона вилилася в ідею "технології поведінки", його побудови на основі позитивного підкріплення будь-якого обраного за бажанням експериментатора поведінкового акту (Б.Скиннер). Настільки механістичний підхід до поведінки повністю ігнорував необхідність орієнтування суб`єкта в умовах власної дії.

Відомий представник гуманістичної психології К. Роджерс протиставляв Б.Скиннер свою позицію, наголошуючи на тому, що свобода - це свідомість того, що людина може жити сам, "тут і тепер", за власним вибором. Це мужність, яке робить людину здатною вступати в невизначеність невідомого, яку він вибирає сам. Це розуміння сенсу всередині самого себе. На думку Роджерса, людина, яка глибоко і сміливо висловлює свої думки, набуває свою власну унікальність, відповідально "вибирає сам себе". Він може мати або щастя вибрати серед сотні зовнішніх альтернатив, або нещастя не мати нічого. Але у всіх випадках, його свобода тим не менш існує.

Атака на біхевіоризм, що почалася в американській науці в 60-х роках, проходила в кількох напрямах. Одне з них стосувалося питання про те, як слід збирати експериментальний матеріал. Справа в тому, що досліди Б.Скиннер виконувалися часто на одному або декількох досліджуваних. У сучасній психології багато дослідників вважали, що закономірності поведінки можуть бути отримані тільки шляхом просіювання індивідуальних відмінностей і випадкових відхилень. Цього можна досягти лише шляхом усереднення поведінки багатьох піддослідних. Така установка послужила причиною ще більшого розширення масштабів дослідження, розробки спеціальних прийомів кількісного аналізу даних, пошуку нових шляхів дослідження навчання, а разом з ним і дослідження розвитку.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!