Висновок

Відео: Висновок судової психолгии-психіатричної комісії експертів

У чому полягає феномен В. О. Сухомлинського? Це був Людина з великої літери, титан духу і думки. Його людська сутність в звичайному життєвому поданні добре змальована його дружиною Г. І. Сухомлинської: «Мене завжди дивував контраст між його зовнішнім виглядом і духовною силою. Зовні м`який, трохи повільний, з тихим глухим голосом, кілька сумним поглядом, часом сором`язливий, особливо в суспільстві мало знайомих йому людей, він концентрував стільки духовної енергії, що її сила давала йому можливість створювати неможливе ...

Будучи людиною надзвичайно організованим, зібраним, цілеспрямованим, він мав величезну силу волі, яка допомагала йому долати хворобу, здійснювати свій трудовий подвиг ...



Василь Олександрович був різним: добрим, лагідним, турботливим, уважним, гнівним, суворим, але ніколи не був байдужим. Ненавидів лінь, марнослів`я, інертність, розслабленість, відсутність у людини інтересу до нового, користолюбство, підлабузництво, лестощі, кар`єризм. Дуже любив людей працьовитих і сам працював до самозабуття. У нього не було вихідних, свят, відпусток. Він поспішав жити в найвищому розумінні цього слова.

Найбільш адекватно до осмислення цього непростого феномена підійшла донька педагога Ольга Василівна Сухомлинська, член-кореспондент АПН України. На її думку, Василь Олександрович, також як і багато інших, не уявляв собі інший тип мислення, ніж в руслі категорій марксистсько-ленінської філософії, етики, що надавало безпосередній вплив на побудову власної педагогічної концепції. Але незважаючи на зовнішню, каркасну сторону його педагогічної теорії, вибудуваної на правоті і «святості» марксистської доктрини, незважаючи на ідеологізованість його педагогічної концепції, вважаємо, що її внутрішню сутність, її зміст В. О. Сухомлинський розвивав поза положень марксизму. Він висунув педагогічні поняття, категорії, підходи, які своєю суттю являють собою нове слово у вихованні людини в нашій країні. Відкидаючи казармений виховання, Василь Олександрович розвивав ідеї, не характерні для радянської педагогіки, і в тому числі ідеї виховання волі і вибору, свободи волі, самоцінності й неповторності кожної окремої особистості, що призвело його до протистояння з офіційною педагогікою, до дискусії з її консервативним крилом .

... Нам ще належить осмислити залишене павлиським учителем морально-інтелектуальна спадщина, яке увібрало провідні тенденції розвитку педагогічного процесу майбутнього. Перефразовуючи відому думку Василя Олександровича про те, що світ вступає в світ людини, можна стверджувати: «Світ вступає в століття Сухомлинського!»lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!