Колективні соціально-психологічні явища

Відео: Соціальна психологія. Колективна рефлексологія В.М. Бехтерева.

Деякі результати спільної розумової діяльності військовослужбовців - загальні погляди і позиції з принципових питань, узгоджені рішення з поточних проблем служби, а також сам процес їх формування називають колективною думкою. Іноді в цьому випадку говорять про колективну думки або колективному розумі. За своєю ж суттю колективна думка є сукупне оцінне судження, що виражає відношення військового колективу або його здебільшого до об`єктів, явищ або подій навколишнього світу. Воно виражає позицію, погляди, переконання і ціннісні орієнтації військовослужбовців. До числа його основних видів можна, перш за все, віднести офіційне (висловлюване відкрито) і неофіційне (приховуване від інших осіб, перш за все з числа керівного складу) колективна думка. При цьому необхідно враховувати, що саме неофіційну думку колективу найбільш суттєво впливає на формування інших соціально-психологічних явищ в дан- ної соціальної спільності (групі або колективі).

Думка військового колективу складається і розвивається під впливом різних факторів. Тому його можна оцінювати як показник свідомості, ідейної спрямованості і зрілості колективу, важливу складову педагогічного впливу на особистість кожного з вхідних в нього членів. Колективна думка позитивної спрямованості сприяє зміцненню організованості та порядку в підрозділі, підвищенню якості вирішення поставлених перед ним завдань.

Колективна думка, як соціально-психологічне явище, в ході свого формування проходить три етапи. На першому етапі військовослужбовці сприймають, аналізують і оцінюють вчинок чи подію, у

кожного з них з`являється своя суб`єктивна оцінка і індивідуальна думка (судження). На другому етапі військовослужбовці обмінюються думками і індивідуальними оцінками. Цей етап може відбуватися або спокійно, або в суперечках, в залежності від того, наскільки інформація зачіпає інтереси кожної особистості, а судження інших відповідають саме його точці зору. На третьому етапі беруть участь групи військовослужбовців, чиї думки (індивідуальні оціночні судження) хоча б в принципі збігаються. Чим сильніше зачіпає обговорюване подія інтереси різних груп військовослужбовців, тим активніше, а можливо і конфліктних проходить процес формування колективної думки.

У психології зазначається, що того, хто першим повідомив про подію чи явище, значно легше сформувати групове відношення до нього. Це пояснюється так званим феноменом інерції. Знаючи авторитетність комунікаторів (джерел інформації) і їх вплив на формування колективної думки, на першому етапі простіше впливати на його формування. Це завдання ускладнюється на другому етапі, коли у більшості членів колективу вже склалося певне судження щодо оцінюваних подій чи явищ. У цьому випадку вже необхідно прикладати зусилля для зміни сформованих суджень, які, до того ж, мають відому інерцією.

Соціально-психологічний клімат колективу завжди проникнуть складної гамою емоцій, почуттів і пристрастей, які опановують його членами і суттєво впливають на його життя і діяльність. Це явище в психології отримало назву колективного настрою.

Колективний настрій - це емоційні реакції колективу на явища об`єктивного світу, що протікають в певний відрізок часу. Воно має велику заразливість, імпульсивної силою і динамічністю. Розглядається явище мобілізує або стримує колективна свідомість, визначає характер спільної думки і міжособистісних відносин. Отже, настрій колективу - це взаємопов`язані емоційні реакції і переживання, які мають певне забарвлення, характеризуються більшою чи меншою інтенсивністю і напруженістю і від яких залежить ступінь готовності військовослужбовців до тих чи інших дій. Буває, що групове настрій приймає форму порушення, яке перевищує безпечні межі і стає домінуючим фактором поведінки, що погано піддається раціональному управлінню з боку командира (начальника).

Дослідження військових психологів останніх років показали, що основними причинами формування та прояви тих чи інших настроїв в колективах підрозділів, як правило, виступають: якість і спрямованість військово-професійної діяльності (успіх або невдачі) - характер взаємин між військовослужбовцями одного підрозділу (добро-бажаність, вимогливість, приниження і ін.) - індивідуальні психологічні особливості військовослужбовців (особистісна спрямованість, темперамент і ін.) - настрій і стиль керівництва командіровку ів і начальніков- ергономічні та соціально-побутові умови вирішення військово професійних та інших завдань.

Настрій колективу може бути найрізноманітнішим, але для його загальної характеристики досить виділяти два діаметрально протилежні види: позитивне і негативне. Позитивне настрій

( "Мажор") включає в себе такі емоції і почуття, як радість, бадьорість, наснагу, оптимізм, радість і т.д. Негативне ж настрій ( "мінор"), навпаки, характеризується незадоволеністю, невпевненістю, песимізмом, зневірою, депресією, відчаєм, панікою і ін. Найчастіше негативне колективне настрій виникає в результаті небезпечних ситуацій, гіперстрессов і потрясінь. Отже, негативне настрій є свого роду сигналом тривоги, різкого дискомфорту ситуації, сильного стресового впливу, поганих взаємин і низького рівня згуртованості колективу.



Офіцеру також необхідно враховувати особливості прояву настрою військового колективу. До їх числа відносяться: суперечливість (можливість формування і прояви емоцій, які не відповідають об`єктивній ситуації) - обумовленість безпосередніми соціальними та іншими факторами (кліматичні або соціальні умови) - нераціональність, стихійність, спонтанность- висока швидкість формування протилежної емоціональності- низька керованість.

Колективний настрій робить досить сильний вплив на організованість військового підрозділу і ефективність його функціонування. При цьому одні з них сприяють успіху вирішення службових, вахтових і інших завдань (ентузіазм, захопленість, піднесеність), інші, навпаки, різко знижують можливості колективу (невіра в сили товаришів по службі, загальна смуток, пригніченість).

Спеціальні дослідження показують, що колективне настрій може приймати форму порушення, що перевищує безпечні межі. У цьому випадку воно стає домінуючим фактором управління діями військовослужбовців і погано піддається раціональному впливу (переконання). В результаті можливе виникнення, наприклад, паніки, яка породжує дезорганізацію колективної психології, ослаблення і втрату її регулюючої ролі. В цьому випадку підрозділ з організован- ної групи може перетворитися в некерований конгломерат агресивних і нераціонально (на противагу інструкцій і здоровому глузду) діючих військовослужбовців. Ось чому управління формуванням і проявом колективним настроєм повинно завжди бути в полі зору офіцера.

Наступним соціально-психологічним явищем, що виявляється в ході міжособистісної взаємодії, виступають колективні потреби. За своєю суттю це психологічне відображення об`єктивної або суб`єктивної потреби колективу в матеріальних або духовних продуктах (цінностях). Їх зміст формується під впливом різних об`єктивних і суб`єктивних факторів, що впливають на функціонування певної соціальної спільності людей. В основі формування змісту колективних потреб знаходяться цілком конкретні об`єктивні інтереси, цілі і прагнення, досягнення яких необхідно для повноцінного вирішення завдань, що стоять перед військовим колективом. Однак вони стають реальною силою лише тоді, коли перетворюються в суб`єктивну потребу більшості військовослужбовців підрозділу. Збагаченню арсеналу потреб військовослужбовців сприяють широта і гармонія їх ставлення до військової служби в цілому, своєї військово-професійної діяльності, командирам і начальникам, товаришам по службі та ін.

Однією з форм вираження потреб і показником рівня їх усвідомлення є колективні інтереси, що представляють собою виборче, емоційно забарвлене ставлення колективу до тих чи інших явищ і фактів дійсності, що випливають із його потреб. Ось чому спонукання і закріплення інтересу підлеглих до тих чи інших процесів військово-професійної діяльності (бойовий чи вахтової служби, вдосконалення майстерності та ін.) Є важливим завданням професійної діяльності офіцера. У зв`язку з цим необхідно постійно нарощувати у особового складу інтерес до військової служби, своєї спеціальності, зброї і техніки, формувати у кожного підлеглого усвідомлення своєї ролі та місця в підрозділі.

З інтересами в структурі спрямованості підрозділи нерозривно пов`язані колективні цілі і устремління також виступають однією з її форм. У них проявляється загальна спрямованість діяльності військовослужбовців, сфери прикладання своїх фізичних і духовних сил. Ось чому важливо, щоб цілі і устремління підлеглих максимально відповідали спрямованості підрозділи на успішне вирішення соціально значущих військово-професійних та інших завдань підрозділу.

Формуванню, розвитку і реалізації позитивно спрямованих інтересів, цілей і прагнень військовослужбовців, як структурних елементів колективних потреб, багато в чому сприяє психологічно обґрунтована і педагогічно доцільна організація функціонування військового підрозділу, цілеспрямована виховна діяльність офіцера. Саме ці та деякі інші суб`єктивні чинники, детерміновані службовими обов`язками командирів і начальників, мають вирішальний вплив на повноту і якість вирішення бойових, вахтових, службових та інших військово-професійних завдань підлеглим їм особовим складом.

Не менш важливий вплив на функціонування колективу надаю колективні традиції. Вони являють собою відносно стійкі сформовані на основі тривалого досвіду спільної службової (вахтової, бойова) діяльності правила, норми і стереотипи поведінки, дій і спілкування в конкретних умовах (ситуаціях), що стали потребою кожного або більшості членів колективу. До числа основних видів традицій належать службові (вахтові, бойові), професійні, соціальні, спортивні та ряд інших.

Вважається, що становлення і розвиток традицій багато в чому визначаються їх характером і дієвістю. Вони стають стійкими формами колективної поведінки, якщо дотримуються певні умови. Так, емоційно привабливі традиції стимулюють розвиток колективу, сприяють підвищенню свідомості і дисциплінованості. Їх же втрата ж істотно ускладнює розвиток колективу, точно так же, як втрата пам`яті стає перешкодою для повноцінного розвитку особистості.

Традиції військових підрозділів і частин дуже різноманітні.

Умовно вони об`єднуються в кілька груп по ряду ознак:

- за спрямованістю (позитивні-отріцательние- прогресивні-регресивні і ін.) -

- за змістом (історичні, вахтові, бойові і ін.) -

- по сфері прояви (моральні, національні, побутові та ін.).

Офіцер, розуміючи різноманітність існуючих традицій, повинен, перш за все, звертати увагу на формування та реалізацію найбільш значимі з них. У їх число, наприклад, входять любов до морської службі, гордість за приналежність до Військово-морського флоту, конкретному кораблю або його бойової частини, товариство, взаємодопомога та ін.

Більшість з колективних традицій реалізуються у відповідних військових ритуалах представляють собою символічні дії військовослужбовців, регламентованих статутами, звичаями і колективною думкою. Серед них слід виділити приведення військовослужбовців до Військової присяги, вручення Бойового Прапора, підйом прапора, прийом молодого поповнення, вручення зброї і бойової техніки і ін.

Військова і флотська життя показує, що виховні можливості військового колективу знаходяться в прямій залежності від спрямованості сформованих в ньому традицій. Отже, командирам і начальникам усіх категорій необхідно постійно дбати про формування та реалізації можливостей позитивних традицій, їх відборі, закріпленні і примноженні.

На жаль, у військових підрозділах знаходять прояв і цілий ряд традицій негативною спрямованості (неформальних традицій), що суперечать статутним вимогам і морально-етичним нормам сучасного цивілізованого суспільства (насамперед породжених так званим феноменом «дідівщини»). Вони негативно впливають на емоційний стан багатьох військовослужбовців, військову дисципліну, що, в цілому, знижує ефективність функціонування військового підрозділу. До того ж, як підкреслював А. С. Макаренко, таку традицію неможливо скасувати наказом - вона «повинна бути витіснена новою традицією, сильнішою і більш корисною. Така робота вимагає великого терпіння і гострого розуму ». Ось чому попередження складання неформальних традицій, їх руйнування в останні роки представляють серйозну проблему педагогічної діяльності командирів і начальників.

Дуже важливим соціально-психологічним явищем військового підрозділу виступає лідерство.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!