Стиль управління військовим колективом

Відео: Трансляція прямого ефіру телевізійного каналу "112 Україна"

Безсумнівно, що керівнику потрібні офіційні повноваження для управління людьми (підлеглими), а також можливість впливати на їх поведінку і службову діяльність, використовуючи, наприклад, права, що визначаються іншим центральним. До того ж до його компетенції належать ряд управлінських функцій: планування, організація, мотивація і контроль діяльності як кожного підлеглого в окремо, так і колективу підрозділу в цілому. В результаті формальна влада, що надається офіцеру, з урахуванням його багатьох особистісних особливостей (насамперед, акцентуйованих рис характеру та спрямованості особистості) може формувати у його той чи інший стиль управління. В вітчизняної військової психології тут також використовується певна класифікація.

1. Авторитарний. Найкращий з точки зору адміністратора стиль, що дозволяє йому в повній мірі використовувати можливості єдиноначальності, ігноруючи внутріколективні соціально-психологічні цінності.

2. Авральний. Стиль, відповідний для виняткової ситуації. Однак, ставши системою, дезорганізує нормальну роботу підрозділу, веде до конфліктів, прояву невдоволення в колективі.



3. Діловий. Передбачає роботу командира (начальника) по розрахованим і оптимальними схемами. Такий стиль можна було віддати перевагу всім іншим, якщо тільки служба не містить несподіванок і піддається хоча б деякого прогнозування.

4. Демократичний. Саме такий стиль здатний давати найкращі результати (керівник вважає свою точку зору однієї з можливих), але до певних меж, коли обговорення діяльності замінює саму професійну діяльність.

5. Ліберальний. З точки зору психологічної науки, він цілком застосовний в згуртованому колективі. Більшістю ж військових практиків він вважається неприйнятним для офіцерів військового (флотського) ланки.

6. Компромісний. В його основі - здатність офіцера, поступаючись в непринципових питаннях підлеглим з різними інтересами, домагатися своїх, в тому числі службових, цілей.

У вітчизняній психологічній літературі також зустрічається ще ряд класифікацій стилів управління колективами (наприклад, ліберально-демократичний, непослідовний, ситуативний і ін.), Які за своєю суттю лише конкретизують зміст раніше викладених і роблять їх складними для розуміння.

Розглянуте зміст роботи військового керівника (командира, начальника) з вивчення та управління соціально-психологічними явищами підлеглих колективів створює психолого-педагогічні основи для успішної навчальної та виховної роботи з підлеглими. Однак тільки одного знання методів діагностики і управління соціально-психологічними явищами підрозділів недостатньо. Приступаючи до реалізації своїх управлінських функцій, офіцер повинен творчо підходити до підбору тих з них, які найбільш повно відповідають конкретним умовам бойової, вахтової, службової та іншої діяльності, змістом вже склалася психології колективу, а також власним особистісним особливостям. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на формування у нього ефективної методики управління підлеглим під- поділом, напрямки його потенціалу на успішне вирішення поставлених перед ним завдань.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!