Медичне право в системі соціального регулірованіясфери медичної діяльності

Відео: "консультант". 4 серія

Сфера охорони здоров`я взагалі і медична діяльність, зокрема, як і будь-яка суспільно корисна діяльність піддається правовому регулюванню. Саме завдяки законодавчої та іншої нормативно-правовій базі суспільні відносини, які схильні до регулювання, набувають впорядковану форму і, внаслідок цього, стають певною мірою, правовими відносинами.

У загальнотеоретичному сенсі правові відносини являють собою варіант відносин, регламентованих за допомогою права і базуються на наділення кожного з суб`єктів правовідносин певними правами і обов`язками. Сфера медичної діяльності являє собою приклад сукупності складних взаємопов`язаних суспільних відносин, які передбачають наявність певних прав і взаємних обов`язків у всіх суб`єктів - учасників медико-правових відносин. Взаємовідносини медичних працівників і пацієнтів, що виникають в процесі надання медичної допомоги є різновидом правових відносин, при яких обидва учасники цього процесу виступають носіями суб`єктивних прав і юридичних обов`язків.

Надання медичної допомоги - це процес, який представляє собою, з точки зору права, комплекс суспільних відносин, що дозволяють здійснювати численні права громадян, закріплені у вітчизняному законодавстві та міжнародних угодах і виконувати корелюють з ними професійні обов`язки медичних працівників. Громадянин, звертаючись за медичною допомогою в установу системи охорони здоров`я або до приватних лікарів, набуває, тим самим статус пацієнта і, в зв`язку з цим, наділяється обумовленими правами. Одночасно з цим, медичний заклад і медичні працівники стають носіями не тільки професійних обов`язків, а й власниками певних прав, що відповідають їхнім правовим статусом.

Загальна характеристика правовідносин у медицині, в широкому сенсі, базується на визначенні юридичної природи відносин між основними учасниками медико-правових відносин: суб`єктами, що надають медичну допомогу (медичний заклад, медичний працівник) і суб`єктами, які отримують медичну допомогу (пацієнт). Хоча і в меншій мірі, але в процесі надання медичної допомоги бере участь і треті особи - суб`єкти, що забезпечують надання медичної допомоги: адміністративно-господарські і технічні служби, страхові організації та інші установи та фізичні особи. Існує наступні точки зору на правову природу відносин, відповідно до яких медико-правові відносини відносять до:

- адміністративному праву-

- цивільному праву-

- праву соціального забезпечення.

Прихильники адміністративно-правової концепції правовідносин у сфері охорони здоров`я обґрунтовують свою точку зору прикладами з радянського історичного періоду розвитку країни, коли домінувала державна форма забезпечення населення медичною допомогою з чіткою вертикальною системою управління. Надання медичної допомоги населенню уявлялося як вираз владних повноважень держави в соціальній сфері, який надавав громадянам можливість безоплатного користування ресурсами державної системи охорони здоров`я.

В.П. Новосьолов вважає, що і в кінці 90-х років минулого століття у вітчизняній медицині збереглася дуже велика група правовідносин, які регулюються за допомогою адміністративного права. До цієї категорії правовідносин автор відносить надання громадянам лікувально-профілактичної, діагностичної та іншої медичної допомоги, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів * (70).

Як приклад адміністративно-правового регулювання сфери охорони здоров`я слід розглядати диспансеризацію населення, як важливого засобу попередження, раннього виявлення та ефективного лікування соціально значущих захворювань. Диспансеризації, для вирішення проблем підтримки здоров`я населення країни, за радянських часів надавали особливого значення. У новітній історії, в рамках реалізації національного проекту "Охорона здоров`я", на новому науково-практичному рівні створена система контролю стану здоров`я різних груп населення. Реалізація цієї програми, як ніякий інший, дозволяє поєднувати інтереси особистості і суспільства щодо створення умов гармонійного розвитку всіх і кожного.

Однак, Н.А. Маргацкая є прихильником іншої позиції, згідно з якою, "відносини в охороні здоров`я регулюються нормами різних галузей права: адміністративного, державного, трудового, цивільного, кримінального, соціального забезпечення" * (71).

Обгрунтування цивільно-правової природи відносин у сфері медичної діяльності пов`язано з визнанням рівності правового статусу всіх суб`єктів медико-правових відносин. Слід зазначити, що соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні в останні роки, ще в більшій мірі сприяють утвердженню цивільно-правових відносин у сфері медичної діяльності.

Серед інших позицій, щодо правової природи відносин у сфері охорони здоров`я, слід зазначити спробу представити медико-правові відносини як предмет дослідження такої галузі права, як право соціального забезпечення. Цієї позиції дотримується ряд авторів, які вважають, що об`єднує моментом є загальна природа відносин у медичній і соціальній сферах: турбота держави про хворих, інвалідів і літніх громадян країни. Подібна точка зору не позбавлена підстав, оскільки і медицина і сфера соціального забезпечення собі за мету ставлять збереження здоров`я і поліпшення якості життя населення країни.

Автор дотримується думки, солідарного з позицією С.Г. Стеценко, який вважає, що в даний час відносини в сфері охорони здоров`я населення регулюються комплексно, за рахунок норм декількох галузей права. Адміністративно-правовий механізм притаманний охорони здоров`я в наступних випадках:



- здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів-

- надання медичної допомоги відповідно до програм обов`язкового медичного страхування (ОМС) -

- проведення заходів, спрямованих на профілактику виникнення і поширення особливо небезпечних інфекцій, карантинних заходів і т.п.

Цивільно-правовий механізм регулювання медичної діяльності виступає на перший план в наступних випадках:

- при наданні платних медичних послуг-

- при виконанні медичних послуг за програмами добровільного медичного страхування-

- при компенсації шкоди і відшкодування збитку здоров`я, заподіяної в разі неналежного надання медичної допомоги.

Норми трудового права діють у сфері охорони здоров`я в наступних випадках:

- прийом на роботу в медичний учрежденіе-

- порушення медичним працівником правил трудового розпорядку медичного установи-

- регулювання трудових відносин окремих категорій медичних працівників (жінок, учнів, які працюють у шкідливих умовах праці і т.п.) і ін.

Право соціального забезпечення регулює такі питання в сфері охорони здоров`я:

- надання пільг при санаторно-курортному леченіі-

- пенсійне забезпечення медичних працівників-

- соціальне забезпечення при народженні дитини, а так само в разі захворювання, стійкої втрати працездатності і т.п.

Кримінально-правові норми діють у випадках:

- здійснення медичними працівниками суспільно небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним кодексом РФ-

- ненадання допомоги больному-

- незаконне здійснення медичної діяльності-

- застосування примусових заходів медичного характеру або примусова госпіталізація і ін * (72).

Медична діяльність - це комплексна багатостороння система правовідносин, які регулюються нормами багатьох галузей права. Цієї точки зору дотримуються Я. Дргонец і П. Холлендер, які вважають, що "відносини між лікарем або ж установою охорони здоров`я і пацієнтом, нехай і віднесені до будь-якої галузі права, по суті є складним суспільним ставленням, яке зачіпає норми багатьох галузей права "* (73).

Правовідносини в сфері охорони здоров`я необхідно вивчати в рамках самостійної галузі юриспруденції - медичного права. До цієї точки зору схиляється і М.Н. Кузнєцової, що підтримує ідею про необхідність виділення медичного права в якості самостійної галузі права і визначає лікарське (медичне, установ охорони) право як систему нормативних актів (норм), що регулюють організацію майнових, особистих відносин, що виникають у зв`язку з проведенням санітарно-епідеміологічних і наданням лікувально профілактичної допомоги громадянам * (74).

Таким чином, медичне право слід відносити до категорії комплексних галузей права, Ця самостійна галузь права являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері медичної діяльності. З позицій теорії права, критерієм самостійності тієї чи іншої галузі права є наявність предмета і методів правового регулювання. Під предметом правового регулювання розуміється якісно однорідні суспільні відносини, які регулюються нормами права. Грунтуючись на викладеному, слід визначити, що предметом самостійної галузі права - медичного права, є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення медичної діяльності. Під терміном "медична діяльність" слід розуміти комплекс відносин між суб`єктами правовідносин, що включає в себе організацію системи забезпечення населення медичною допомогою, управління закладами охорони здоров`я та безпосереднє надання медичної допомоги населенню.

Предмет медичного права формується незалежно від волі і бажання окремо взятого індивіда або групи людей. Це відображення потреби суспільства, пов`язаного з необхідністю створення умов для підтримки медичної допомоги на якісно високому рівні.

Методи правового регулювання - це сукупність прийомів і способів юридичного впливу на суспільні відносини, які є предметом правового регулювання. Теорія права об`єктивно визнає існування двох основних методів правового регулювання: адміністративно-правового та цивільно-правового. Слід зазначити, що самостійних галузей в сучасному праві визнано значно більше, ніж існує методів, тому метод правового регулювання, як критерій самостійності галузі носить другорядний характер.

Методи медичного права - це сукупність існуючих в інших галузях права прийомів і способів юридичного впливу, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин, що становлять предмет медичного права.

Таким чином, медичне право слід визнати самостійною галуззю юриспруденції, що є завершальним рівнем в системі соціального регулювання суспільних відносин у сфері медичної діяльності. Медичне право дозволяє на досить високому рівні суспільного розвитку здійснювати розробку і реалізацію державної політики у сфері медичної діяльності і в найбільш повній мірі забезпечити реалізацію прав і захист законних інтересів усіх суб`єктів медико-правових відносин.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!