Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи
Дослідно-експериментальна робота проводилася в кілька етапів:На першому етапі проводилась оцінка ступеня сформованості у курсантів інтересу до психолого-педагогічним знанням, ступінь мотивації до самостійної роботи, до самовоспітанію-
На другому етапі дослідної перевірки піддавався рівень знань курсантів по розділах дисципліни «Військова психологія і педагогіка» - ступінь сформованості умінь проведення занять з особовим складом, організації та проведення виховних заходів-
На третьому етапі встановлювалася ступінь активності участі в громадській роботі, участі в проведенні виховних заходів, індивідуальної виховної роботи з курсантами молодших курсів, аналізувався характер залежності ступеня активності участі в виховних заходів від рівня сформованості психолого-педагогічних знань, умінь.
При вивченні інтересу до психолого-педагогічним знанням встановлювалися і аналізувалися джерела, з яких курсанти отримували знання, наявність конспектів з вивчення основної та додаткової літератури, відповіді на питання для самоперевірки і виконання завдань для самостійної роботи, участь в обговоренні питань, пов`язаних з утриманням психології і педагогіки.
Результати обстеження (аналіз читацьких формулярів в бібліотеці, конспектів, опитування, спостереження) показали, що і в контрольній, і в експериментальній групах спостерігається стійке зростання інтересу до оволодіння знаннями з галузі освіти, психології та педагогіки (рис.4, 5).
?
Контрольна група (КГ)
Експериментальна група (ЕГ)
Мал. 4. Порівняльна характеристика ступеня інтересу до психолого-педагогічним знанням у курсантів КГ і ЕГ на початку вивчення дисципліни «Військова психологія і педагогіка»
?
експериментальна група
Мал. 5. Порівняльна характеристика ступеня інтересу до психолого-педагогічним знанням у курсантів КГ і ЕГ в кінці першого семестру вивчення дисципліни «Військова психологія і педагогіка»
Порівняльна характеристика результатів вивчення ступеня сформу-лирование у курсантів інтересу до знань психології і педагогіки свідчить про стійке зростання інтересу як у КГ, так і у ЕГ. Це пояснюється зростанням самосвідомості курсантів, розумінням ролі командира як вихователя, прагненням курсантів використовувати ці знання для особистісного саморозвитку, самовдосконалення. Безпосередніми чинниками,
що впливають на підвищення інтересу, є зміст дисципліни, його практична спрямованість, що застосовуються викладачами
прийоми стимулювання інтересу. Опосередкованими факторами є: результати гуманізації соціально-педагогічного середовища, що підвищує
увагу до особистісного гідності учнів, підвищення уваги до
психології та педагогіці в засобах масової інформації. У той же час дослідження дозволило прийти до висновку про недостатність в умовах військового вузу забезпечення сучасною літературою з психології та педагогіки, навчально-пізнавальними відеофільмами.
Одним із способів подолання останнього стало створення власними силами відеозаписів імітаційних ситуацій, показних занять, фрагментів психологічних тренінгів з саморегуляції, вирішенню конфліктних ситуацій. Розроблені матеріали застосовувалися в експериментальній групі протягом II семестру. Результати обстеження курсантів КГ і ЕГ в кінці II семестру, їх порівняльний аналіз дозволяють зробити висновок про ефективність застосовуваних заходів, тому що динаміка зміни інтересу в ЕГ вище, ніж в КГ (рис. 6).
Контрольна группаЕксперіментальная група
Мал. 6. Порівняльна характеристика підвищення інтересу до психолого-педагогічним занять у курсантів КГ і ЕГ в кінці II семестру
Формування позитивного ставлення до виховної роботи здійснювалося протягом трьох років навчання за допомогою систематичної роботи, що здійснюється всіма підрозділами інституту у відповідності з керівними документами, розробленими на їх основі програмами, планами, з використанням усіх наявних засобів. Однак поряд із загальними для всіх курсантів заходами підготовки курсантів до виховної роботи, в ЕГ застосовувалися спеціальні прийоми, засоби: комбінування індивідуальних і групових форм участі курсантів в підготовці і проведенню виховних заходів. Відповідно до індивідуальних інтересами, схильностями, здібностями курсанти мали доручення підготувати матеріальне забезпечення заходу, наочні засоби, доручення щодо організації заходу, завдання особистої участі. Колективно розроблявся сценарій виховного заходу, порядок його проведення, розподіл функціональних обов`язків, відповідальності. Способом групового обговорення здійснювався методичний аналіз проведеного заходу.
Результати експерименту показані на рис. 7.
динаміка позитивних змін в експериментальній групі вище, ніж у контрольній: наприклад, кількість курсантів, що мають позитивне ставлення в КГ в кінці експерименту склало 20%, в ЕГ - 30%. У той же час кількість «байдужих» в КГ зменшилася на 20%, в ЕГ динаміка більш показова -зменшення відбулося на 38% (різниця 18%).
З метою підвищення мотивації курсантів до самостійної роботи, самовиховання в експериментальній групі застосовувалася система завдань зі збору, фіксації, аналізу інформації, необхідної для ведення «Педагогічного щоденника сержанта» (I семестр) і «Педагогічного щоденника офіцера» (II семестр).
«Педагогічний щоденник сержанта» має наступні розділи: методика роботи командира відділення щодо зміцнення військової дисципліни-заповнення відомостей про особисте составе- запису про проведення індивідуальних бесід з подчіненнимі- облік виконання курсантами навчальної програми (курсові, контрольні роботи, реферати та інші види звітності) - оцінка взаємовідносин в колективі (записи про дружбу, взаємодопомогу, земляцтві, загальних захоплення, симпатії, конфліктах тощо.) - облік заохочень і взисканій- робота з військовослужбовцями, схильними до грубих ді ціплінарним проступкам- список військовослужбовців групи динамічного наблюденія- підсумки складання заліків та іспитів (середній бал) - загальна характеристика навчальної групи-склад активу. Щоденник також містить програму вивчення особливостей особистості курсанта- схему-характеристику на військовослужбовця.
Більш високого рівня знань, умінь вимагає робота з «педагогічним щоденником офіцера», який включає приблизний перелік заходів організаторської та виховної діяльності, приблизний алгоритм дій з новим набором, методику експрес-діагностики командира підрозділу по виявленню осіб, які мають відхиляються поведінку, методичні рекомендації щодо вивчення індивідуальних особливостей
(Додатки 1, 4, 5).
Про підвищення мотивації до самостійної роботи, самовиховання можна судити за такими ознаками, як звернення до додаткових джерел, звернення з питаннями до викладача на консультаціях, в ході навчальних занять.
Порівняння показало, що в контрольній групі звернення до додаткової літератури склало (в середньому) 3 - 4 джерела, кількість питань на консультаціях 0,5 - 0,8 на кожного курсанта, в експериментальній групі відповідно 5 - 6 джерел, питань - 1,3 -1,5.
Якісний аналіз, проведений на основі спостережень, реєстрації тематики інтересуемой літератури, питань, дозволяє зробити висновок про те, що актуалізація психолого-педагогічних знань, надання їм практичної спрямованості, навчання в контексті професійної діяльності сприяє розвитку таких якостей, як рефлексія процесу власної підготовки, прагнення до розвитку здатності саморегуляції, самоспостереження, самоконтролю. Особливий інтерес у курсантів викликають тести самодіагностики, що дозволяють визначити темперамент, життєву позицію, наявність тих чи інших особистісних якостей, професійної спрямованості, ступеня конфліктності (в експериментальній групі на початку вивчення дисципліни курсанти вибирали 2 -3 тесту для самодіагностики, в середині - 4 -5 , в кінці 6 -8).
Для оцінки знань були відібрані найбільш значимі для майбутньої виховної роботи з особовим складом розділи змісту курсу «Військова психологія і педагогіка», теми, які мають практичну спрямованість і дозволяють оцінювати конкретні педагогічні вміння: принципи, методи, форми навчання і воспітанія- основні напрямки виховної роботи- прийоми проведення індивідуально-виховної роботи-методи психологічного і психофізіологічного обследованія- система виховної роботи з виконання завдань бойового чергуванням тва.
Як показники оволодіння практичними вміннями використовувалися: розробка та написання опорних конспектів, підготовка наочних пособій- проведення занять по суспільно-державної подготовке- розробка плану-конспекту (сценарію) виховного меропріятія- методика роботи з щоденником офіцерами методика роботи з картою профотбора- методика оцінки командиром взаємовідносин між військовослужбовцями в підрозділі.
За допомогою зведення отриманих результатів до середніх величин ми маємо можливість представити динаміку змін в рівні знань, умінь КГ і ЕГ (табл. 8).
Таблиця 8
Динаміка зміни рівня знань, умінь курсантів у середині і в кінці експерименту
Для з`ясування впливу соціально-психологічного клімату навчальної групи на успішність нами проведена обробка результатів навчання обох груп. Попередньо було проведено вивчення середніх балів атестатів про закінчення середньої школи і проведено обстеження рівня інтелекту курсантів. Результати обстеження можна порівняти і приблизно однакові в обох групах. В ході обробки обчислені середні бали, отримані КГ і ЕГ, з кожної навчальної дисципліни, а також обчислений загальний середній бал успішності груп за результатами сесії. Дані результати представлені в таблиці 9.
2 + 2 -
S1, S2 вибіркові дисперсії КГ і ЕГ.
Обчисливши вибіркові дисперсії КГ і ЕГ і підставивши їх у формулу, ми отримали t - критерій рівний 2,38. Порівнюючи отримане значення t з табличним 2,1 для числа ступенів свободи, рівну 18 (n1 + n2 - 2) і ймовірності допустимої помилки 0,05 можна сказати, що обчислене значення t більше, ніж значення t табличне (2,38 gt; 2,1) - порівнювані загальні середні бали статистично достовірно різняться з імовірністю допустимої помилки 0,05 успішність ЕГ, де загальний середній бал дорівнює 4,01, статистично достовірно вище, ніж успішність КГ із середнім балом 3,71.
Для вивчення згуртованості групи був використаний социометрический метод з обчисленням групових соціометричних індексів, а також використана адаптована експрес-методика по вивченню соціально-психологічного клімату О.С. Михалюка і А.Ю. Шалит. Дані обстеження представлені в таблиці 10.
Таблиця 10
Групові социометрические індекси
Кількісні показники успішності і згуртованості КГ і ЕГ представлені на гистограммах (рис. 8 і рис. 9).
Мал. 8.
Загальний середній бал навчальних груп
Мал. 9.
Згуртованість навчальних груп
Таким чином, оскільки нами доведена статистична достовірність відмінності успішності КГ і ЕГ і оцінений соціально-психологічний клімат в кожній навчальній групі, можна зробити висновок про те, що в ЕГ, де соціально-психологічний клімат оцінюється як сприятливий і військовий колектив більш згуртований, - результати успішності, якість бойової підготовки, вище, ніж в КГ.
Отже, соціально-психологічний клімат в курсантському колективі впливає на результати навчальної діяльності.
Аналіз соціально-психологічної характеристики досліджуваних колективів підтвердив висунуту нами гіпотезу про те, що соціально-психологічний клімат у військовому колективі впливає на успішність і якість бойової підготовки. У тій групі, де колектив згуртований і психологічний клімат оцінюється як сприятливий, середній бал успішності набагато вище, ніж в тій групі, де низький показник згуртованості колективу і психологічний клімат оцінюється як суперечливий і невизначений. В останньому випадку необхідна корекція соціально-психологічного клімату з метою оптимізації військово-професійної діяльності.
На основі отриманих результатів та висновків стає можливим запропонувати наступні рекомендації:
1. Найбільш оптимальний клімат створюється в колективі, яким керує командир, що володіє великими професійними знаннями, високими моральними якостями, культурою, неабиякими організаторськими здібностями і педагогічним тактом.
2. Вплив керівника на клімат може бути прямим, безпосереднім, коли він висуває вимоги до людей, вирішує проблеми міжособистісних відносин, і непрямим, коли керівник організовує оптимальні умови виховання і служби.
3. Командир, розуміючи важливе соціальне значення позитивного морально-психологічного клімату в колективі, може свідомо будувати свою поведінку і вибирати найбільш оптимальний стиль керівництва.
4. Успішне управління військовим колективом і його кліматом вимагає прогнозування перспектив розвитку і свідомого проектування діяльності, умов життя військового колективу.
5. Командиру при управлінні військовим колективом необхідно враховувати психологічні фактори, до яких відносяться:
- принциповість у відносинах, що виключає суб`єктивність в оцінках особистих якостей і якості служби підлеглих, командир повинен керуватися в своїй діяльності не особистими, а суспільними інтересамі-
- чуйність і увагу до підлеглих, що виявляється в турботі про їх моральних інтересах і потребах і передбачає участь командира в долі кожного подчінённого-
- вимогливість, без неї неможливий нормальний розвиток колективу та особистості, однак вона повинна поєднуватися з шанобливим ставленням до підлеглих.
Нами спільно з групою професійно-психологічного відбору в період з 2001 по 2003 рік було проведено психологічне і психофізіологічне обстеження курсантів 1 - 5 курсів. Обстеження було направлено на вивчення військово-професійної спрямованості (ВПН) курсантів вузу за методикою А.Ф. Боровикова, Б.В. Овчинникова, адаптивні здібності (АС) опитувальник «Адаптивність» А.Г. Маклакова, С.Г. Чермяніна, формування професійно-важливих якостей (ПВК) за адаптованою методикою «Самооцінка особистості» С.А. Будассі і рівня нервово-психічної стійкості (НПУ) за методикою «Прогноз-2» В.Ю. Рибникова. Результати обстеження, наведені в таблиці 11, дані по кожному курсу в процентному відношенні. У таблицю занесені дані обстеження за 2001 і 2003 рік. Середнє значення показників обчислено за формулою:
~ П1 + П2 + П3 + П4 + П5
Ср = 5
де: Ср - середнє значення показників-
П1 - значення показника 1-го курса- П2 - значення показника 2-го курса- П3 - значення показника 3-го курса- П4 - значення показника 4-го курса- П5 - значення показника 5-го курсу.
За середнім значенням показників побудовані гістограми, наведені на рис. 10, 11, 12, 13. Аналізуючи значення рівня розвитку ВПН у курсантів вузу (рис. 10), можна відзначити, що середнє значення низького рівня розвитку ВПН в 2003 році зменшилася на 4% в порівнянні з показником 2001 року. Середній рівень розвитку ВПН залишився, практично, без змін (зміна на 2%). Високий рівень розвитку ВПН збільшився в середньому у курсантів вузу на 8%. Це говорить про те, що запропоновані нами зміни і доповнення, внесені в систему виховної роботи, позитивно впливають на формування ВПН у курсантів. Спостерігається тенденція до зниження низького рівня і підвищення високого рівня розвитку ВПН. Подібні позитивні зміни спостерігаються у розвитку адаптаційних здібностей (рис. 11). Високий рівень розвитку АС в 2003 році підвищився на 9%. Найбільший ефект наші пропозиції дали в розвитку ПВК (рис. 12). Низький рівень розвитку ПВК зменшився на 7%, а високий рівень розвитку збільшився на 17%. Найменші зміни спостерігаються в розвиток НПУ (рис. 13). Низький і високий рівень розвитку змінилися на 2% і 7% в бік поліпшення цього показника.
Мал. 10.
Зміна рівня розвитку ВПН у курсантів військового вузу
Мал. 11.
Зміна рівня розвитку АС у курсантів військового вузу
Мал. 12. Зміна рівня розвитку ПВК у курсантів військового вузу
Мал. 13.
Зміна рівня розвитку НПУ у курсантів військового вузу
Таким чином, запропоновані нами зміни в системі виховної роботи, позитивно вплинули на розвиток у курсантів військово-професійної спрямованості, професійно-важливих якостей, сприяли більш успішної адаптації курсантів до навчання у військовому вузі, підвищення нервово-психічної стійкості. Впроваджена модель організації системи виховної роботи дозволяє на якісно новому рівні управляти процесом психолого-педагогічної підготовки курсантів військово-інженерного вузу.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
