Частнопредпринимательская система охорони здоров`я

Відео: Час покаже - Розмова про систему охорони здоров`я в Росії (08.09.2015)

Частнопредпринимательская система охорони здоров`я повністю підпорядкована інтересам ринку, і в основі діяльності більшості медичних установ лежать комерційні принципи. Охорона здоров`я фінансується головним чином за рахунок власних коштів населення, і медична допомога надається переважно на платній основі. При цьому охорона здоров`я є не тільки видом медичної діяльності, а й бізнесом: лікар продає медичні послуги, а пацієнт їх купує. Медична послуга є таким же товаром, як і інші споживчі блага.

Медичну .Допомога населенню, як правило, надають приватно практикуючі лікарі, які ведуть прийом в своїх приватних кабінетах і отримують плату за свою працю безпосередньо від пацієнта (гонорар) або через страхову організацію. Кабінет, приймальня, обладнання, інструменти - все це особиста власність лікаря. Роботодавець і працівник, керівник і виконавець поєднуються в одній особі. Творчі мотиви і професійні зобов`язання доповнюються економічними стимулами.

Навіть в формальному відношенні лікар приватної практики не є найманим службовцем. Діючи на договірній основі, він володіє певною автономією: може обумовлювати перелік послуг, що надаються, працювати за сумісництвом в лікарні, набирати помічників і оплачувати їхню працю.

Однак, працюючи поодинці, лікар не в змозі забезпечити комплексне обстеження і лікування, консультації у лікарів-фахівців. В останні роки набула поширення система групової практики, коли в одному приміщенні приймають хворих кілька (зазвичай 5-7) лікарів, в тому числі лікарі-фахівці. Групова практика дозволяє лікарям спільно купувати дороге обладнання, наймати сестринський персонал.

Ціни на медичні послуги зростають дуже швидко, обганяючи значно зростання цін на споживчі та інші послуги. Тому жителі країн з приватнопідприємницькій системою охорони здоров`я вважають за краще страхуватися, витрачаючи на придбання медичних полісів приватних страхових компаній в середньому більше 10% чистого доходу сім`ї. Таким чином, обсяг і якість медичної допомоги визначаються грошовими коштами, які пацієнт може витратити. Люди з поганим станом здоров`я і високою ймовірністю захворювання зазвичай страхуються на велику суму і можуть розраховувати на оплату більш значних рахунків за лікування.

Саме ця залежність обсягу медичної допомоги від розмірів внеску, тобто від платоспроможності людини, відрізняє приватне медичне страхування, при якому кожен платить за себе, від соціального, при якому діє принцип суспільної солідарності.

Переважно приватнопідприємницька система охорони здоров`я характерна для Сполучених Штатів Америки.

Система охорони здоров`я США - країни з найбільш вираженими капіталістичними відносинами і ринковою економікою - склалася в умовах практично вільного ринку. Професійні медичні асоціації мали величезну владу, не допускаючи державного втручання. У країні застосовуються два типи приватного медичного страхування: індивідуальне та групове. Груповим страхуванням охоплено 74% робітників і службовців приватного сектора економіки і 80% державного сектора. За рахунок коштів цього виду страхування оплачується понад третину всіх медичних послуг, перш за все найдорожчих - лікарняних (більше 35%) і майже половина позалікарняної лікарської допомоги.



У країні понад 2000 страхових медичних компаній. З них дві найбільші, які займаються переважно страхуванням лікарняному і позалікарняної допомоги, - «Синій хрест» і «Синій щит». У США немає єдиного добровільного медичного страхування. Є різні його види - на лікарняне допомогу, амбулаторну, лікарську, сестринську, хірургічну та ін. Навіть якщо застрахуватися на всі види медичної допомоги, це не гарантує стовідсоткової оплати за медичну допомогу: частина виплат все одно повинен нести застрахований.

Вартість медичного обслуговування зростає швидкими темпами, і реальний обсяг і доступність медичної допомоги для більшості громадян скорочуються: вони оплачують 3/4 вартості послуг приватнопрактикуючих лікарів, повністю - лікування у стоматологів, придбання ліків, окулярів, протезів і послебольнічний догляд на дому. Особливо високі витрати, пов`язані з госпіталізацією та проведенням складних операцій.

З федерального бюджету, бюджетів штатів, місцевих органів управління фінансуються прийняті в 1965 році програми «Медікер» (Medicare) і «Медікейд» (Medicaid).

«Медікер» - це єдина загальнодержавна програма медичної допомоги для людей похилого віку (старше 65 років) і які втратили працездатність людей. Програма передбачає виплату пенсій по інвалідності протягом 2 і більше років, обов`язкове страхування літніх людей на випадок госпіталізаціі- їм надається лікарняне і послебольнічний обслуговування, догляд на дому, місце в хоспісі. Друга частина програми передбачає додаткове добровільне страхування, за умовами якого держава покриває 80% вартості лікування, а інші 20% оплачують самі пацієнти. Програма «Медікер» забезпечує страховки для 13% населення країни.

«Медікейд» - державна програма медичної допомоги сім`ям з низьким доходом. Вона охоплює 10% населення. Програма «Медікейд» субсидується федеральним урядом, але регулюється законами штатів. Сім`я має право на отримання пільг за програмою «Медікейд», якщо її дохід нижче певного рівня, що встановлюється кожним штатом. Малозабезпеченим людям надається безкоштовна медична допомога за програмою «Медікейд», якщо вони мають дітей, або є вагітними, сліпими, непрацездатними або людьми похилого віку. І все ж близько 60% тих, хто живе нижче офіційного рівня бідності, що не охоплені програмою. «Медікейд» покриває витрати на профілактичне лікування, лікування гострих захворювань і довгострокову медичну допомогу. Реалізація програми потребує великих фінансових витрат у зв`язку з тим, що зростає число малозабезпечених громадян, які потребують безоплатної допомоги.

Навіть після введення в дію програм «Медікер» і «Медікейд» значна частина населення США, що не входив до категорії людей похилого віку та малозабезпечених, протягом довгого часу не могла дозволити собі медичну допомогу в необхідному обсязі. Починаючи з 60-х років, все більшого поширення отримували «Організації з підтримки здоров`я» (Health Maintenance Organizations). По суті, ці організації є страховими компаніями, що працюють в умовах жорсткої конкуренції за різними схемами. Вони займаються страхуванням переважно за основними видами позалікарняної, найбільш масової допомоги. Цікавою є нова концепція, за якою працюють ці організації - «керована медична допомога» (managed care). Оскільки організації, що підтримують здоров`я, є платниками за всі види медичних послуг, що надаються застрахованим, за допомогою правильного менеджменту їм вдається знижувати витрати - за рахунок проведення профілактики (у випадках, коли це затратно-ефективно), лікування в амбулаторних умовах замість стаціонарних, уникнення неефективних і невиправданих призначень. Ці організації користуються підтримкою багатьох громадських асоціацій, місцевої адміністрації та спонсоров- вони обслуговують вже більше 35 млн. Громадян США.

Витрати на охорону здоров`я в США перевищують 14% від ВНП сума, що виділяється щорічно на ці цілі, сягнула 1000 млрд. Доларів (більше 3000 доларів на людину). При цих найвищих в світі витратах показники здоров`я населення країни відносно невисокі. Тривалість життя білого населення менше, ніж в більшості європейських країн що ж стосується чорношкірих американців, то показники тривалості їх життя можна порівняти з країнами Східної Європи. При тому, що медицина США є найбільш передовою в світі, 15% населення не мають можливості користуватися її послугами, а ще 15% - застраховані неадекватно.

Таким чином, величезні витрати на охорону здоров`я в США не приносять адекватних результатів, проблема доступності медичної допомоги залишається невирішеною. У зв`язку з цим всі визнали, що американська система охорони здоров`я потребує реформування.

В даний час США роблять рішучий крок у бік соціального страхування в медицині, яке в майбутні роки покликане стати основою всієї системи охорони здоров`я країни.

Медичним страхуванням, яке забезпечить приблизно однакове обслуговування як найбагатших, так і найбідніших, буде охоплено все населення. Брати участь в оплаті послуг, що надаються будуть всі застраховані. Частина витрат понесуть підприємці. Джерела бюджетного фінансування поки остаточно не визначені.

Реформа не ліквідує вільну практику лікарів. Однак ті з них, хто буде обслуговувати застрахованих, повинні стати учасниками одного з страхових пулів, в які будуть об`єднані незалежні приватні страхові компанії. При цьому не виключено, що лікарі з систем загального медичного страхування будуть переведені на зарплату, прямо не пов`язаний з доходами від обслуговування пацієнтів. Тим не менше, більшість лікарів висловлюються на підтримку реформи, так як витрати при існуючому порядку у вигляді бюрократичної тяганини, уразливості перед приватними страховими компаніями і судовими позовами пацієнтів, дорожнечі лікарняних ліжок стали переважувати колишні переваги вільної лікарської практики.

Таким чином, у багатьох економічно розвинених зарубіжних країнах основними принципами охорони здоров`я є такі:

1. Сприяння розширенню державного характеру охорони здоров`я-всебічне розширення безкоштовної, загальнодоступної медичної допомоги.

2. Поєднання різних систем охорони здоров`я: державної, медичного страхування і приватнопідприємницької.

3. Удосконалення первинної амбулаторної медичної допомоги, яка в більшості країн виявляється сімейними лікарями.

4. Розвиток профілактичного спрямування шляхом розробки державних програм профілактики захворювань-боротьба за здоровий спосіб життя.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!