П р про і з х про ж буд е зв і е р е н д е р н и х з х е м

Відео: 🌴 п про год е м у з а д д е р ж к а р о л і к о в? m o n s t e r h i g h s t o p m o t i o n 🌴

Звідки ж бере початок наша когнітивна категоризація гендерів? Ви вже знаєте, що нам від народження властива схильність до категоризації, що проводиться на основі відмінних рис зовнішніх стимулів (як людей, так і ситуацій). Така розбивка складових елементів навколишнього світу за категоріями починається вже в дитинстві і становить суть процесу когнітивного розвитку. Дитинство - це період швидкого схематичного розвитку і вдосконалення. Основна частина життя дитини якраз і присвячується засвоєнню інформації про навколишній світ.

Щоб полегшити для себе засвоєння величезної кількості інформації, діти вдаються до категоризації.

«" Чоловіче "та" жіноче "є дихотомного, вичерпними, відмітними" природними "категоріями, яким надається особливе значення як дорослими, так і однолітками дітей» (Serbin et al, 1993).

Гендер виступає в якості важливого критерію категоризації почасти й тому, що в нашому суспільстві постійно говориться про важливу роль гендерних відмінностей. Як ми вже говорили раніше, телебачення, література і народний фольклор дуже часто зображують чоловіків і жінок істотами, зовсім несхожими один на одного. Батьки, вчителі і однолітки також часто підштовхують дітей звертати особливу увагу на гендер, і як наслідок у тих з`являються думки, що чоловіки і жінки відрізняються між собою не тільки геніталіями. Діти помічають, що чоловіки і жінки прагнуть виглядати по-різному і робити різні речі. Подібне переконання складається у них при спостереженні за такими представниками суспільства, як, наприклад, їх батьки. У розділі 2 ми обговорювали теорію соціальних ролей Игли (Eagly, 1987), яка передбачає, що соціальні ролі можуть дати поштовх до вироблення соціальних стереотипів (схем). Той факт, що більшість соціальних ролей переважно виконується або чоловіками, або жінками, заохочує когнітивну діхотомізацію гендерів. Мартін і Халверсон (Martin Halverson, 1981) писали, що, оскільки між чоловіками і жінками спостерігається стільки відмінностей, діти починають розуміти, що обізнаність в питаннях гендерних категорій дуже корисна для передбачення поведінки оточуючих. Ідея про те, що гендерна сегрегація соціальних ролей і дружніх відносин вносить вклад в формування гендерних стереотипів і, отже, в виникнення гендерних конфліктів, отримає подальший розвиток в цьому розділі.



Як ми вже відзначали в розділі 1, гендерна категоризація - це ядро диференціального моделювання. Мартін і Халверсон (Martin Halverson, 1981) вважають, що в дитинстві ми в першу чергу класифікуємо людей, їх поведінку і характерні особливості з точки зору їх належності до «чоловічої» або «жіночої» категорії (вони назвали це схемою своєї групи і схемою чужої групи). Коли об`єкт (або його поведінка) класифікується як належить протилежної статі, зазвичай він вже не приваблює великої уваги дитини. Результати багатьох досліджень підтвердили правильність ідеї про те, що діти частіше виявляють інтерес і бажання моделювати дії, характерні для їх власного гендеру (Leinbach Fagot, 1986- Perry Bussey, 1979- Serbin et al., 1993). Бірнат (Biernat, 1991) наводить результати ряду досліджень, що вказують на те, що вибір дітьми того чи іншого типу поведінки або формування у них власних уподобань багато в чому відповідає їх обізнаності в питаннях гендерних стереотипів.

Така класифікація людей на чоловіків і жінок вносить свій внесок в розвиток того, що Мартін і Халверсон (1981) назвали схемою власного статі (own-sex schemas). Ця схема складається з сценаріїв і планів дій, необхідних для реалізації поведінки, відповідного гендеру. Як тільки діти опиняються в змозі ідентифікувати свою стать, у них з`являється мотивація бути схожими на інших членів своєї групи, вони починають більш уважно спостерігати за прийнятими в їх групі моделями поведінки. Це багато в чому схоже на диференціальне моделювання, яке ми обговорювали в розділі 1. Ідея тут схожа, проте вона постулює, що схематично зберігається інформація керує процесом обробки тих, хто влаштовується даних таким чином, що індивід налаштовується слідувати тій моделі поведінки, яка відповідає його підлозі. Наприклад, те, які іграшки та ігри вибере трирічна дитина, буде залежати від того, якими він їх сприймає - «чоловічими» або «жіночими» (Huston, 1983- Ruble Ruble, 1982).

Можливо, що схеми власного статі здатні пояснити ті інтригуючі зауваження, які я часто чую і від чоловіків, і від жінок. При цьому чоловіча версія зазвичай звучить приблизно так: «Я навіть не звертаю уваги на те, що вона робить. Мабуть, підлогу в кімнаті здається їй брудним, а я цього просто не помічаю ». Іншими словами, такий чоловік не володіє такою ж «схемою прибирання будинку», яка є у його дружини. Я підозрюю, що ті, хто виростають в сім`ї, де вся домашня робота виконується виключно жінками, взагалі не мають докладної схеми прибирання будинку. Внаслідок цього вони не приділяють особливої уваги даному виду діяльності і не розробляють детальні плани і сценарії роботи, що виконується жіночою половиною сім`ї. Оскільки такі схеми визначають те, що людина помічає навколо себе, то деякі чоловіки насправді не помічають брудну підлогу. (Зрозуміло, є чоловіки, які звертають увагу на бруд в будинку, і є жінки, які її просто не бачать.)

Не дивно, що результати досліджень вказують на те, що існують різні варіації отримання інформації про ту роль, яку мають відігравати представники кожної статі, і що класифікація інформації за її належністю до «чоловічої» або «жіночої» не так вражаюче проявляється у більш старших дітей і дорослих (Biernat, 1991- Hort et al., 1991 Huston, 1983). Однак, очевидно, і тут буде спостерігатися менше мінливості і більше стабільності в засвоєнні схем тих ролей, які виконуються виключно чоловіками або виключно жінками.

Схема своєї статі (Own-sex schema). Схема, що складається з сценаріїв і планів дій, необхідних для реалізації поведінки, відповідного гендеру. Як тільки діти опиняються в змозі ідентифікувати свою стать, у них з`являється мотивація бути схожими на інших членів своєї групи, вони починають більш уважно спостерігати за прийнятими в їх групі моделями поведінки.

У підсумку, оскільки чоловіки і жінки прагнуть грати різні соціальні ролі, оскільки тип поведінки, що вважається відповідним для тієї чи іншої людини, залежить частково і від його статі і оскільки ми отримуємо численні соціальні звернення, що заохочують нас сприймати гендери абсолютно різними, остільки ми в кінці решт засвоюємо, що гендер дійсно є важливою основою, яка використовується для категоризації людей. І чи варто дивуватися, що ми так часто вдаємося до використання гендерних схем?lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!