Взаємодія лікарських препаратів з серцевими глікозидами

У 1978 р з`явилося перше повідомлення про те, що призначення хінідину хворим, які отримують серцеві глікозиди, майже подвоює концентрацію дигоксину в сироватці крові [33]. Механізм такого ефекту є багатоплановим і включає наступне:

1) зменшення обсягу розподілу дигоксину, що, можливо, відображає витіснення дигоксину хінідином з місць связиванія-

2) обумовлене хінідином зниження ниркового і внепочечного кліренсу дигоксину. Останній фактор, мабуть, у великій мірі пов`язаний зі зменшенням секреції дигоксину в ниркових канальцях [34, 35]. Підвищення рівня дигоксину в сироватці крові прямо, але не лінійно залежить від дози хінідину. Показано також, що хінін, який є правим изомером хінідину, збільшує період напіврозпаду дигоксину.



Значне підвищення рівня дигоксину в сироватці крові спостерігається і при його поєднанні з іншими антиаритмічними препаратами, наприклад з аміодароном [36]. Цей ефект, мабуть, обумовлений зниженням ниркового і внепочечного кліренсу з супутнім збільшенням періоду піврозпаду- при прийомі аміодарону не відзначено жодних змін об`єму розподілу дигоксину. Антиаритмічні препарати, такі як прокаїнамід, дизопірамід, мексітіл, флекаїнід і етмозін, мабуть, не впливають на фармакокінетику дигоксину [37], однак слід остерігатися можливого фармакодинамічної взаємодії, наприклад пригнічення проведення.

Було показано, що верапаміл, блокатор кальцієвих каналів, викликає залежне від дози підвищення рівня дигоксину внаслідок зменшення як ниркового, так і внепочечного кліренсу, причому нирковий фактор, мабуть, обумовлений пригніченням секреції дигоксину в ниркових канальцях [38]. Інші блокатори кальцієвих каналів, такі як дилтіазем, надають менш виражену дію, а ніфедипін, швидше за все, зовсім не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Діуретики становлять ще один клас серцево-судинних препаратів, здатних взаємодіяти з дигоксином. Однак дані про зміну рівня дигоксину у хворих, які приймають такі препарати, як і гіпотези про механізми, що беруть участь в подібному взаємодії, залишаються суперечливими. Крім впливу на рівень калію в сироватці крові, високі дози діуретиків можуть зменшувати виведення дигоксину за допомогою зниження швидкості гломерулярної фільтрації при скороченні судинного об`єму. Діуретики, слабо знижують вміст калію в крові (такі як спіронолактон), можуть пригнічувати секрецію дигоксину в ниркових канальцях, підвищуючи тим самим його рівень в сироватці. Триамтерен знижує позанирковий (але не нирковий) кліренс дигоксину, тоді як амілорид підвищує нирковий кліренс дигоксину, але зменшує його позанирковим екскрецію [37].

Кінетику дигоксину можуть змінювати і деякі інші препарати, в тому числі індометацин, який підвищує рівень дигоксину у недоношених немовлят. Ріампін істотно знижує рівень дигоксину в сироватці крові хворих, у яких проводиться діаліз. Пояснення цього ефекту може бути пов`язано з прискоренням біотрансформації, зменшенням абсорбції препарату або збільшенням його печінкової екскреції [37].lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!