Нездужання, схуднення, болі в м`язах і суглобах, збільшення печінки та інші симптоми саркоїдозу
Клінічна картина саркоїдозу. Переважають симптоми основного захворювання. Можливі нездужання, схуднення, анорексія, болі у верхній половині живота, м`язах і суглобах, лихоманка, анемія, лейкопенія, еозинофілія, збільшена ШОЕ.
При об`єктивному дослідженні знаходять помірне збільшення печінки, нерідко в поєднанні з помірною спленомегалією без істотних змін функції печінки, хоча іноді відзначається підвищення активності лужної фосфатази крові. Лише у деяких хворих саркоїдоз спостерігаються масивне гранулематозное поразки органу з внутрішньопечінковий холестазом і жовтяницею, свербіж шкіри та інші симптоми, що імітують біліарний цироз печінки. У цих випадках диференціальна діагностика утруднена.
При біліарному цирозі в печінці нерідко зустрічаються гранульоми, відрізнити від саркоідних, а у хворих на саркоїдоз описані важкі холестатичні ураження печінки, зумовлені специфічною інфільтрацією перипортальній просторів, і подальший розвиток гранулематозного цирозу печінки біліарної-го типу з портальною гіпертензією, асцитом, генералізованою лімфаденопатією, гіперкальціємією, наростанням ШОЕ і схильністю до лейкопенії. При саркоїдозі відсутні аугоантітела до компонентів мітохондрій, часто виявляється двостороннє збільшення лімфатичних вузлів коренів легень.
Діагностика саркоїдозу. Саркоїдоз іноді виявляють випадково при оцінці стану шкіри або периферичних лімфатичних вузлів, що втягуються в патологічний процес. Досить виражена на рентгенограмах картина, як правило, не відповідає суб`єктивним скаргами хворого. Основне значення мають прижиттєве морфологічне дослідження печінкової тканини, позитивний тест Квейма, негативні результати бактеріологічного дослідження.
Морфологічно зміна в печінці при саркоїдозі проявляється неказеозним епітеліоїдноклітинних клітинним гранулематозом, фіброзом, неспецифічним реактивним гепатитом, дистрофією гепатоцитів, переважним з яких є гранульоматозне поразку. У рідкісних випадках на додаток до гранульом може розвиватися картина, характерна для хронічного активного гепатиту.
Лікування саркоїдозу. Проводять глюкокортикоїдами в середніх дозах (15-20 мг) тривалий час (не менше 6 місяців). Вони сприяють зменшенню моноцитів крові, скорочуючи їх вихід з кісткового мозку, послаблюють продукцію медіаторів запалення, знижують рівень ангіотензинперетворюючого ферменту. Застосовують амінохінолінові препарати, фтивазид, судинні засоби, трихопол.
І.І.Гoнчapік
