Рентгенологічне дослідження дванадцятипалої кишки
Рентгенологічне дослідження дванадцятипалої кишки не грає вирішальної ролі в діагностиці хронічного дуоденіту, але дозволяє виявити різні моторно-евакуаторної порушення, супутні захворювання або є його причиною.
Особливе значення рентгенологічне дослідження дванадцятипалої кишки має для розпізнавання хронічної дуоденальної непрохідності, що приводить до розвитку дуоденіту. З цією метою використовують релаксаційну Беззондовий дуоденографію або дуоденографію із застосуванням зонда. Основні ознаки хронічної дуоденальної непрохідності - затримка контрастної суспензії в дванадцятипалій кишці більше 45 с, розширення просвіту кишки вище зони компресії більше 4 см, наявність дуоденогастрального рефлюксу.
Введення повітря в дванадцятипалу кишку при зондової дуоденографіі дозволяє відрізнити механічне здавлення від її спазму. Прийнято вважати, що механічну компресію не вдається усунути при підвищенні тиску в просвіті кишки до 300 см вод. ст.
Рентгенологічний метод дослідження дванадцятипалої кишки відіграє важливу роль в діагностиці дивертикулів і у виявленні ознак дивертикулита. До останніх відносять трехслойность тіні дивертикула (барій завись, рідина, газ) і тривалу затримку контрастної маси в ньому. При контрастному дослідженні виражений папіліт іноді дає картину напівкулясту дефекту наповнення по внутрішньому контуру спадного відділу дванадцятипалої кишки.
А.Kaлінін і співавт.
