Опис бази, методики і тезаурус дослідження

Робота виконана на базі Шуйського державного педагогічного університету з 2004 р по 2006 р Для дослідження інформаційних потреб майбутніх педагогів в питаннях культури здоров`я було опитано 396 студентів ШГПУ. У педагогічному експерименті брало участь 132 людини. Було створено 2 групи: контрольна, чисельністю 71 чоловік і експериментальна, чисельністю 61 чоловік.

Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи: аналіз наукової та науково-методичної літератури-анкетірованіе- інтервьюірованіе- педагогічне спостереження-педагогічний експеримент-статистичний аналіз отриманих даних.

Організація дослідження здійснювалася в чотири етапи.

На першому етапі було проведено вивчення та аналіз наукової та науково-методичної літератури з метою узагальнення наявного досвіду інформаційного супроводу формування культури здоров`я студентів в умовах педагогічного ВНЗ. Матеріали вивченої літератури використовувалися для обгрунтування актуальності обраної теми дослідження, висунення гіпотези дослідження, уточнення понять і з`явилися теоретичною передумовою для розробки методики, програми експерименту і пропонованої моделі інформаційного супроводу формування культури здоров`я майбутнього педагога в рамках предметного навчання - курсу «Основи медичних знань».

В ході дослідження було проаналізовано 227 наукових джерел, в тому числі 16 іноземних, що включають статті в збірниках наукових праць і в періодичній пресі, матеріали наукових конференцій, монографії, учебнікііучебно-методіческіепособія, законодательниеакти, автореферати та дисертації. Розроблялася програма і методика дослідження оптимізації інформаційного супроводу формування культури здоров`я майбутнього педагога.

На другому етапі проведено констатуючий експеримент, в ході якого було опитано 396 студентів для дослідження інформаційних потреб майбутніх педагогів в питаннях культури здоров`я. З урахуванням отриманих даних була розроблена акмеологічна модель інформаційного супроводу формування культури здоров`я майбутнього педагога у вищому навчальному закладі в рамках предметного навчання. Також проанкетовано 132 студента з метою визначення рівня культури здоров`я майбутнього педагога.

Для вирішення поставлених завдань нами були розроблені анкети «Інформаційні потреби майбутнього педагога в сфері здоров`я» (додаток 1) і «Культура здоров`я майбутнього педагога» (додаток 2).

Анкета «Культура здоров`я майбутнього педагога» складається з чотирьох розділів:

Перший розділ анкети був спрямований на вивчення ціннісно-мотиваційного компонента.

Ми виявляли ціннісні орієнтації та мотиви студентів по формуванню власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів, їх розуміння необхідності освіти в області здоров`я, значущості самовдосконалення з даних питань.

Даний компонент вивчався методом самооцінки ступеня інтересу і важливості проблем освіти в області здоров`я, здорового способу життя та культури здоров`я майбутнього педагога.

Для більш повної і всебічної оцінки розвитку ціннісно-мотиваційного компонента були запропоновані додаткові питання, що дозволяють виявити мотиви, пов`язані з професійною діяльністю по формуванню власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів, а також визначити за ступенем важливості причини, за якими необхідно займатися формуванням здорового способу життя в освітньому процесі.

Показник розвитку даного компонента визначався за п`ятибальною шкалою, що передбачає вибір варіантів відповідей по кожному питанню, яке в подальшому послужив підставою для поділу студентів за рівнями розвитку ціннісно-мотиваційного компонента культури здоров`я майбутнього педагога на 3 групи:

- високий рівень розвитку мав на увазі відповідь студентів - «так» (в більшості) і «скоріше так, ніж ні» -

- середній рівень розвитку мав на увазі відповідь студентів - «скоріше так, ніж ні» (в більшості) і «скоріше ні, ніж так» -

- низький рівень розвитку на увазі відповіді студентів - «скоріше ні, ніж так», «ні», «не знаю».

Другий розділ анкети був спрямований на вивчення когнітивного компонента.

Ми виявляли рівень знань студентів з питань соціальних і біологічних основ життєдіяльності людини, закономірностей формування здоров`я школяра і культури здоров`я майбутнього педагога, здоров`язберігаючих технологій в педагогічній діяльності і умов організації навчально-виховного процесу, факторів ризику та попередження відхилень у стані здоров`я студента і школяра, а також знань основних категорій і понять в галузі культури здоров`я.

Показник розвитку даного компонента визначався за результатами експертної оцінки знань основних понять і напрямків формування культури здоров`я майбутнього педагога, що в подальшому стало підставою для поділу студентів за рівнями розвитку когнітивного компонента культури здоров`я майбутнього педагога на 3 групи за такими критеріями:

- високий рівень розвитку оцінювався при 91% і більше правильних відповідей-

- середній рівень розвитку оцінювався при кількості правильних відповідей від 90% до 71% -

- низький рівень розвитку оцінювався при 70% і менше правильних відповідей.

Третій розділ анкети був спрямований на вивчення діяльнісного компонента.

У ньому оцінювалися вміння знаходити знання з питань культури здоров`я, а також уміння і навички формування здорового способу життя школярів, культури здоров`я майбутнього педагога, враховуючи здоров`язберігаючих технологій в процесі навчання-вивчалися результати діяльності в даному напрямку.

Даний компонент вивчався методом самооцінки сформованості умінь і навичок в області формування здорового способу життя школярів і культури здоров`я майбутнього педагога.

Показник розвитку даного компонента визначався комплексно:

- за оцінкою відповідей на запропоновані експертні питання по умінь і навичок формування здорового способу життя школярів, культури здоров`я майбутнього педагога

- за п`ятибальною шкалою, що передбачає вибір варіантів відповідей по кожному питанню.

Цей показник в подальшому послужив підставою для поділу студентів за рівнями розвитку діяльнісного компонента культури здоров`я майбутнього педагога на 3 групи:

високий рівень розвитку на увазі цілеспрямовані сформовані вміння і навички, що дозволяють з мінімальними витратами досягати успіхів в області формування культури здоров`я, вести здорову життєдіяльність, знаходити знання з питань культури здоров`я (при відповідях на експертні питання) - відповіді студентів - «відмінно» і «постійно» (в більшості) і «добре» і «іноді» (за п`ятибальною шкалою) -

- середній рівень розвитку на увазі наявність емпірично сформованого среднепродуктивного стереотипу формування культури здоров`я, не завжди точно сформовані вміння і навички вести здорову життєдіяльність, знаходити знання з питань культури здоров`я (при відповідях на експертні питання) - відповіді студентів - «добре» і «іноді» (в більшості) і «задовільно» і «дуже рідко» (за п`ятибальною шкалою) -

- низький рівень розвитку на увазі емпірично сформовані початкові вміння в області формування культури здоров`я або відсутність їх, не сформовані вміння і навички вести здорову життєдіяльність, знаходити знання з питань культури здоров`я (при відповідях на експертні питання) - відповіді студентів - «задовільно», «погано» , «відсутність будь-якої роботи, володіння методикою або знанням» і «дуже рідко», «ні», «не знаю» (за п`ятибальною шкалою).

Четвертий розділ анкети був спрямований на вивчення рефлексивного компонента.

Ми виявили здатність студентів до самооцінки себе як суб`єкта освітнього процесу в області здоров`я, вміння аналізувати і оцінювати труднощі при розгляді питань культури здоров`я майбутнього педагога, наукову літературу, зміст занять, цілі, завдання та власну діяльність в питаннях формування здорового способу життя школярів і культури здоров`я майбутнього педагога.

Даний компонент вивчався методом самооцінки спроможності себе як суб`єкта освітнього процесу.

Показник розвитку цього компонента визначався за п`ятибальною шкалою, що передбачає вибір варіантів відповідей по кожному питанню. Вищевказаний показник надалі послужив підставою для поділу студентів за рівнями розвитку рефлексивного компонента культури здоров`я майбутнього педагога на 3 групи:

- високий рівень розвитку мав на увазі відповідь студентів - «вміння яскраво виражено» і «так» (в більшості) і «скоріше вмію, чому не вмію» і «скоріше так, ніж ні» -

- середній рівень розвитку мав на увазі відповідь студентів - «скоріше вмію, чому не вмію» і «скоріше так, ніж ні» (в більшості) і «середній ступінь сформованості вміння» і «скоріше ні, ніж так» -

- низький рівень розвитку на увазі відповіді студентів - «середня ступінь сформованості вміння», «скоріше не вмію, ніж вмію», «вміння відсутня» і «скоріше ні, ніж так», «ні», «не знаю».

На основі аналізу отриманих даних були зроблені висновки про рівень культури здоров`я майбутнього педагога.

На третьому етапі проводилися яка формує контрольний експерименти. Курс «Основи медичних знань» проводився одночасно в експериментальній і контрольній групах. В експериментальній групі було впроваджено розроблене нами інформаційний супровід і оцінена його ефективність. Повторно проанкетовано 132 студента.

Розвиток рівня культури здоров`я майбутніх педагогів визначалося за результатами анкетування до і після вивчення курсу «Основи медичних знань» та показниками успішності. Студенти відповідали повторно на питання розробленої нами анкети «Культура здоров`я майбутнього педагога».

За даними порівняння анкет до та після курсу, нам вдалося виявити розвиток культури здоров`я майбутнього педагога в результаті інформаційного супроводу курсу «Основи медичних знань» та порівняти це розвиток зі зміною культури здоров`я майбутнього педагога у студентів, які вивчали курс «Основи медичних знань» без запропонованого нами інформаційного супроводу.

Для оцінки результатів дослідження були використані загальноприйняті статистичні методи: розрахунок відносних показників, середніх величин, достовірності різниці середніх величин.

На четвертому етапі проводилося узагальнення і систематизація отриманих даних, обґрунтування основних напрямків оптимізації інформаційного супроводу формування культури здоров`я майбутнього педагога з урахуванням акмеологічних умов і принципів.

При вивченні проблем інформаційного супроводу формування культури здоров`я майбутнього педагога у вищому навчальному закладі були використані комплексний, системний і суб`єктивний підходи.

Системний підхід полягає в пізнанні цілісності, впорядкованості та організованості об`єкта або сфери діяльності. Комплексний підхід спрямований на виявлення багатоаспектності, багатофакторності причин і складових розвиток об`єкта. Суб`єктивний підхід пов`язаний з розглядом особистості як суб`єкта вдосконалення і самовдосконалення (Б. Г. Ананьєв, 1968 Б.Ф. Ломов, 1992).

Культура здоров`я майбутнього педагога - складне, багатокомпонентне поняття. Воно нерозривно пов`язане з такими поняттями, як «валеологічна культура педагога» - розвинена спрямованість до формування, збереження та зміцнення здоров`я, фізичного і морального самовдосконалення через здоровий спосіб життя, а також здатність до творчої реалізації валеотехнологій в освітньому процесі (Г. Халемський, 2002) і «готовність педагогів до формування здорового способу життя школярів» - сукупність особистісно-професійних якостей, що сприяють ефективному вирішенню завдань освіти в області зд ровья і визначають здоров`язберігаючих стиль життєдіяльності вчителя (Е.Н. Вайнер, С.Н. Толстов, Т.В. Карасьова і ін.).

Т.В. Карасьова (2005) зазначає, що «... поняття« культура здоров`я майбутнього педагога »має розглядатися в руслі категорії загальної і професійної культури педагога».

На підставі аналітичного огляду літературних джерел і даних власних спостережень ми виділили дві складових структури культури здоров`я майбутнього педагога: особистісну і професійну.

Розглядаючи особистісну складову культури здоров`я майбутнього педагога і визначаючи її поняття, ми вважаємо, що близьким є визначення валеологічної культури особистості, яку Е.Н. Вайнер (2001) відносить до цінностей вищого порядку. За його визначенням «... під валеологической культурою слід розуміти усвідомлення людиною цінності здоров`я в ряду життєвих пріоритетів і визначає його дбайливе ставлення до свого здоров`я та здоров`я оточуючих людей». Автор підкреслює, що складовими валеологічної культури повинні бути: інтелектуальний потенціал особистості в області здоров`я-вміння і навички забезпечення здоров`я-освоєння засобів і методів забезпечення життя-вміння будувати індивідуальну програму формування та збереження здоров`я-мотиви, потреби і установки на здоровий спосіб життя. У число особистісної складової культури здоров`я майбутнього педагога, на нашу думку, повинні бути включені також: культура мови, культура зовнішності, культура споживання медичних послуг, гігієнічна й екологічна культура, культура побуту і так далі.

Розглядаючи професійну складову культури здоров`я майбутнього педагога і визначаючи її поняття, ми вважаємо, що близьким є визначення професійно-педагогічної культури, дане В.А. Сластенина (1993). Автор визначає професійно-педагогічну культуру як системне утворення, що представляє собою сукупність загальнолюдських ідей, професійно-ціннісних орієнтацій і якостей особистості, універсальних способів пізнання і гуманістичної технології педагогічної діяльності. У це поняття включається культура думки, культура спілкування, культура емоцій, культура здорового способу життя.

Н.П. Фетіскін, Е.В. Дружиніна, Ю.В. Дружинін (2000) підкреслюють, що велике значення в процесі підготовки педагогів відіграє формування акмеолого-педагогічної культури, що включає: духовно-моральне досконалість педагогічний менталітет- професійну компетентность- психолого-педагогічну підготовленість. Для освіти в області здоров`я необхідно також виділення в складі акмеолого-педагогічної культури такої важливої складової як культура здоров`я педагога.

В процесі проведення нашого дослідження ми можемо говорити про переважання у майбутніх педагогів особистісної складової.

Необхідною умовою досягнення цілей сучасної освіти є високий рівень культури здоров`я педагога. Формування культури здоров`я має стати невід`ємною частиною роботи педагога по формуванню загальної культури (Е.Н. Вайнер, 2001., Е.В. Волинська, 2004).

З урахуванням вищесказаного ми визначаємо культуру здоров`я майбутнього педагога як сукупність реалізованих на практиці ціннісних орієнтацій, морально-етичних установок, особистісно-професійних якостей, що дозволяють ефективно вирішувати завдання здоров`язбереження. Розглядаючи дане визначення необхідно відзначити, що культура здоров`я, на відміну, наприклад, від готовності, повинна бути реалізована в життєдіяльності майбутнього педагога, мати реальне втілення у педагогічній практиці.

Структура культури здоров`я педагога включає наступні взаємопов`язані компоненти: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний.

Ціннісно-мотиваційний компонент передбачає усвідомлення цінності «здоров`я», потреба і прагнення до професійного розвитку в області здоров`я і здоров`язберігаючих технологій, мотивацію на прийняття здорової життєдіяльності як культурної норми, особистісному зростанню через підвищення освітнього рівня в питаннях збереження і зміцнення власного здоров`я і здоров`я учнів, бажання займатися роботою по формуванню власної культури здоров`я і здорового способу життя учнів. Також ціннісно-мотиваційний компонент передбачає потребу служити наочним прикладом здоров`язберігаючих поведінки для оточуючих.

Ціннісно-мотиваційний компонент характеризується ступенем вираженості мотивів і інтересів педагогів до проблем необхідності формування власної культури здоров`я, здорового способу життя учнів засобами дисципліни викладання, впровадження здоров`язберігаючих технологій в процес навчання і виховання в школі і ВУЗі- інтересом до теоретичних проблем і практичних дій в галузі збереження і зміцнення здоров`я суб`єктів освітнього процесу.

На наш погляд ціннісно-мотиваційний компонент є провідним в структурі компонентів культури здоров`я.

Культуру здоров`я не можна придбати раз і назавжди. Особистість формується, проявляється і вдосконалюється в процесі діяльності, що спрямована мотивацією. Мотив є джерелом активної діяльності людини і спонукає його до целеобразованию. Мета спрямовує діяльність людини на досягнення запланованого результату і сприяє розвитку потреби особистості в самореалізації (Н.Г. Крилова, 2002).

Кожна людина у вільний час сам вибирає, чим йому займатися, виходячи зі своїх інтересів і потреб, з ситуації, у нього системи знань і ціннісних орієнтацій. Навіть при крайньому дефіциті часу та відсутність належних умов він буде займатися тими видами діяльності, які вважає найбільш важливими для себе, від яких чекає найбільш значущих результатів, позитивних емоцій і так далі. І навпаки, навіть при наявності вільного часу і умов він не буде займатися малопривабливими для нього видами діяльності.

Спосіб життя може бути здоровим тоді, коли він розвивається, доповнюється новими корисними для здоров`я елементами, звичками. Тому можна сказати, що здоровий спосіб життя виступає регулятором соціальної поведінки людини. Тому, необхідно забезпечити майбутнім педагогам сприятливі умови для вибору і підтримки такої лінії поведінки, такого способу життя, які сприяють зміцненню здоров`я. Студенти повинні усвідомлювати той факт, що їх поведінка багато в чому визначається потребами повсякденного існування і власним уявленням про повноцінного життя.

Шлях до здорового способу життя пов`язаний з необхідністю долати спокуси, задоволення, які отримуєш за розповідями, наприклад, наркоманів. Все це пов`язано з людиною, але воно не є людяним. Опір спокусам завжди пов`язане з труднощами, болем, стражданням. «Поставити принцип задоволення в якості єдиного регулятора своєї поведінки, - підкреслює Ю.А. Шрейдер,-означає для людини відмову від подолання тих перешкод, які дійсний світ ставить на його життєвому шляху, в тому числі і на шляху його вдосконалення в чесноти ». Однією з проявів чесноти і є ведення здорового способу життя.

Вивчаючи проблеми особистісного саморозвитку, в якості мотивів В.В Новиков (2002) в сучасних умовах виділяє кар`єрну мотивацію особистісного самовдосконалення, яка може стати стрижневою основою особистісного саморозвитку представників усіх професій. Ю.Н. Лисенко (1998) стверджує, що стимулами є: активне емоційний стан, гарне самопочуття, висока м`язова активність, бадьорий настрій, свіжий колір обличчя, висока працездатність. Ці ж явища виступають в якості засобів зворотної інформації про успішність і доцільність ведення здорової життєдіяльності. Стимули можуть виходити від керівника, педагога, членів сім`ї, друзів та ін., Приводити до актуалізації потреб, формування мотивів і цілей, створення стійких ціннісних орієнтацій, станів і властивостей особистості, пов`язаних зі здоров`ям. Надалі ціннісні орієнтації та властивості особистості, пов`язані зі зміцненням і збереженням здоров`я, стають домінуючими і виступають в якості джерела активності, спрямованої на його збереження.

Зміст ціннісно-мотиваційного компонента культури здоров`я майбутнього педагога має включати:

- систему цінностей здорової життєдіяльності і пріоритет цінності «здоров`я» в системі поглядів на гуманізацію освіти-

- систему усвідомлених ціннісних установок на здорову життєдіяльність, збереження здоров`я, успіх, досягнення через самовдосконалення і самоосвіта як пріоритетні чинники особистісного росту-

- систему внутрішніх і зовнішніх мотивів, пов`язаних з професійною діяльністю по формуванню здорового способу життя школярів і власної культури здоров`я-

- наявність потреби в вивченні інновацій в області здоров`язберігаючих технологій в освіті, актуальних наукових досліджень в області здоров`я-

- позитивне ставлення до безперервного професійного освіти та самоосвіти в області здоров`я-

- потреба в удосконаленні власних знань, умінь і навичок в питаннях формування здорового способу життя школярів і власної культури здоров`я.

На жаль, існуюча система освіти в області здоров`я і її статус в сучасному суспільстві не створюють достатніх умов для усвідомлення пріоритету цінності «здоров`я» перед іншими, не дозволяють встановитися широкої соціальної мотивації активного навчання та самоосвіти педагогів в області формування здорового способу життя учнів і власної культури здоров`я.

Когнітивний компонент передбачає розуміння сутності, цілей і завдань освіти в області здоров`я, розуміння її значущості та необхідності, а також базовий рівень і якість знань, ступінь інформованості з питань здоров`я в цілому, культури здоров`я майбутнього педагога і здорового способу життя школярів.

Когнітивний компонент характеризується рівнем теоретичних, практичних і методичних знань майбутнього педагога, ступенем володіння і умінням оперувати основними поняттями, категоріями і закономірностями в області формування культури здоров`я та здорового способу життя, знанням факторів, що негативно впливають на здоров`я учасників освітнього процесу і здоров`язберігаючих технологій.

Зміст когнітивного компонента культури здоров`я майбутнього педагога має включати сукупність знань з наступних питань:

- вікова фізіологія, анатомія, психологія, гігіена-

- значення медичних знань у професійній підготовці та діяльності педагога, сучасні підходи і проблеми освіти в області здоров`я, зміст, завдання та вимоги освіти в області здоров`я-

- здоров`язберігаючих технологій в образованіі-

- основні медичні категорії-

- основні показники і тенденції здоров`я населення-

- основні чинники, що формують здоров`я-

- профілактика адиктивної поведінки, професійні вимоги до особистості педагога, який навчає основам здорового способу життя-

- психолого-педагогічні основи формування здорового способу життя, професійна діяльність педагога в області здравотворчества-

- комунікативні здібності педагогів, провідних роботу по формуванню здорового способу життя школярів і культури здоров`я майбутніх педагогів

- правила надання першої медичної допомоги-

- основи епідеміології.

Особливістю когнітивного компонента культури здоров`я майбутнього педагога є поліфункціоналиюсть знань педагогічного, медичного, психологічного, соціального, управлінського характеру, що є критерієм професіоналізму майбутнього педагога в питаннях формування здорового способу життя школярів і своєї культури здоров`я.

Діяльнісний компонент передбачає володіння основами дидактики, вміннями і навичками педагогічної діяльності з питань формування власної культури здоров`я, а також здорового способу життя школярів, здатність піднести інформацію щодо здорового способу життя в якості навчального матеріалу. Також діяльнісний компонент передбачає вміння будувати індивідуальну програму формування здоров`я, вміння і навички збереження свого здоров`я, освоєння засобів і методів забезпечення життя.

Діяльнісний компонент характеризується умінням перевести знання з питань формування культури здоров`я та здорового способу життя в область практичного застосування і навички реалізації здоров`язберігаючих технологій в процесі спочатку власної навчання, а потім і навчання школярів. Також діяльнісний компонент характеризується умінням постійно добувати необхідні знання та підтримувати вміння і навички на відповідному рівні.

Величезне значення у формуванні культури здоров`я майбутнього педагога має ступінь сформованості умінь і навичок самоосвіти, яка в свою чергу визначається навичками самостійно аналізувати наявні підходи, технології, принципи управління процесом формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів і вміннями адаптувати їх для конкретних умов і контингенту .

Зміст діяльнісного компонента культури здоров`я майбутнього педагога включає гностичний, проектувальний, конструктивний, комунікативний і організаторський елементи.

Значення гностичного елемента в умінні знаходити знання з питань формування культури здоров`я та здорового способу життя. Це пошук нових підходів в здравотворчестве, переклад нових знань в базові, трансформування навчальної інформації в технологічну, критичний аналіз здоров`язберігаючих навчального процесу, зіставлення бажаного результату з реальним.

Проектувальний елемент пов`язаний з проектуванням «небезпечних зон» для викладача і включає вміння передбачити результат здоров`язберігаючих освітнього процесу, визначити напрямки і подальші перспективи освіти в області здоров`я і здорової життєдіяльності, вибрати оптимальний освітній маршрут в питаннях формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів, визначити механізм саморуху до бажаного результату.

Основу конструктивного елементу складають: вміння раціонально планувати навчальну діяльність, засновану на здоров`язберігаючих принципах, активність у вивченні питань формування культури здоров`я та здорового способу життя, індивідуальна медична активність, вибір оптимальних методів роботи з навчальним матеріалом. Конструктивний елемент пов`язаний зі створенням, композиційною побудовою і експериментальною перевіркою засобів, форм, методів педагогічного впливу на учнів.

Комунікативний елемент передбачає вміння налагодити оптимальні особисті і професійні відносини в навчальному колективі, ефективний обмін навчальною інформацією зі студентами та викладачами з питань формування культури здоров`я майбутнього педагога і здорового способу життя школярів, освіту через спілкування. Комунікативний елемент пов`язаний з врегулюванням взаємин як по вертикалі (між адміністрацією та педагогами, між педагогами і студентами), так і по горизонталі (педагогів один з одним, студентів один з одним). Комунікативний елемент можна віднести до здоров`язберігаючих, тому що, якщо вчитель не може налагодити контакт з учнями, то він весь час знаходиться в стані стресу і можливе погіршення його здоров`я.

У організаторський елемент входять вміння самоорганізації, самоконтролю діяльності по формуванню культури здоров`я в процесі навчання в педагогічному вузі, а потім здорового способу життя школярів у процесі викладання в школі. Організаторський елемент вимагає майстерності і зберігає здоров`я дітей - якщо вчитель не може організувати дітей, то вони знаходяться в стані постійного стресу і можливе погіршення їх здоров`я.

Рефлексивний компонент передбачає здатність до адекватної оцінки себе як особистості, суб`єкта освітнього процесу в області здоров`я. Також він припускає усвідомлення власної відповідальності за збереження і зміцнення свого здоров`я і здоров`я учнів, адекватну самооцінку здатності і готовності до утворення в області здоров`я.

Рефлексивний компонент характеризується адекватною оцінкою ефективності процесу формування культури здоров`я, умінням аналізувати результати навчання, виявляти сильні і слабкі сторони, а також резерви в управлінні і організації здоров`язберігаючих педагогічним процесом, здатність знайти шляхи вирішення проблем та виправлення помилок на кожному етапі процесу формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів.

Зміст рефлексивного компонента культури здоров`я майбутнього педагога має включати:

- володіння методами самооцінки, самоконтролю, самокорекції способу життя-

-усвідомлення себе як суб`єкта здоров`язберігаючих освітнього процесу-

-усвідомлення ступеня відповідності себе як майбутнього педагога професійним стандартам в області здравотворчества-

-знання сильних і слабких сторін, а так же основних напрямків самовдосконалення з питань формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів.

Всі компоненти культури здоров`я майбутнього педагога мають критерії оцінки і відповідні показники. Ступінь і відповідність їх в підсумку визначають культуру здоров`я майбутнього педагога. Можна виділити три основні рівні культури здоров`я майбутнього педагога: високий, середній, низький (таблиця 1).

Високий рівень культури здоров`я майбутнього педагога характеризується гармонійним високим розвитком компонентів, що забезпечує ефективну діяльність в області формування власної культури здоров`я. Студенти з високим рівнем культури здоров`я мають пріоритет цінності «здоров`я», виявляють постійний інтерес і мотивацію до вивчення питань здорової життєдіяльності. У них сформована динамічна система знань з питань здравотворчества, логічно взаємопов`язана з системами педагогічних, психологічних, соціальних та гуманітарних знань. Студенти цієї групи мають цілеспрямованими сформованими вміннями і навичками, що дозволяють з мінімальними

витратами досягати успіхів в області формування культури здоров`я. Вони беруть активну участь в здоров`язберігаючих навчальному процесі. Для них характерна самокоррекция незначних труднощів у навчальному спілкуванні і адаптації до навчання у ВНЗ. Студенти з високою культурою здоров`я усвідомлюють значущість застосування здоров`язберігаючих технологій в педагогічному процесі, бажання практичної діяльності по формуванню здорового способу життя школярів і дані потреби збігаються з системою психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, необхідних для продуктивної здоров`язберігаючих діяльності. Вони володіють достатньою повнотою знань про закономірності розвитку і вдосконалення інформаційних процесів в сфері здоров`я і технічних засобів їх здійснюють. Уміють компетентно відбирати медичну інформацію для забезпечення педагогічної діяльності.

Середній рівень культури здоров`я майбутнього педагога характеризується середнім рівнем розвитку компонентів. Студенти із середнім рівнем культури здоров`я розглядають цінність «здоров`я» поряд з іншими пріоритетами. Студенти цієї групи виявляють періодичний інтерес до проблем формування культури здоров`я. Для них характерно ситуаційне прояв потреби до діяльності по формуванню культури здоров`я в залежності від сформованих умов-нестійке наявністьмотивів, що дозволяє студенту виконувати в процесі педагогічної практики більшість стандартних вимог до здоров`язберігаючих навчального процесу. Переважання періодичного інтересу до проблем здорової життєдіяльності. Знання з основних розділів культури здоров`я в рамках стандартних вимог. Зв`язок з іншими дисциплінами нестійка і не завжди проявляється. Наявність емпірично сформованого среднепродуктивного стереотипу формування власної культури здоров`я. Труднощі спілкування та адаптації, коррігіруемие в робочому порядку. Дані студенти мають неглибокими знаннями про закономірності розвитку і вдосконалення інформаційних процесів в сфері здоров`я і технічних засобів їх здійснюють. Не завжди вміють компетентно відбирати медичну інформацію для забезпечення педагогічної діяльності.

Низький рівень культури здоров`я майбутнього педагога характеризується переважно низьким рівнем розвитку компонентів. Студенти з низьким рівнем культури здоров`я розглядають цінність «здоров`я» нижче інших цінностей. Для них характерна перевага ситуаційного інтересу до проблем культури здоров`я, здорового способу життя, відсутність потреби в її формуванні, фрагментарні, вузькоприкладному знання. Несформованість гностичних, конструктивних і проектувальних умінь і навичок, нерозвинена навчальна самоорганізація, самоконтроль і самооцінка. Серйозні проблеми спілкування та адаптації в студентському колективі, що вимагають спеціальних корекційних заходів. Студенти цього рівня культури здоров`я визнають важливість проблеми формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів в залежності від зовнішніх умов і факторів. При наявності цих факторів у даних студентів з`являється бажання і переконаність в необхідності ведення здорового життєдіяльності, впровадження здоров`язберігаючих технологій в навчальний процес. Вони володіють неповними знаннями і окремими вміннями та навичками з питань формування власної культури здоров`я і здорового способу життя школярів, а також поверхневими знаннями в області інформаційних процесів в сфері здоров`я і технічних засобів їх здійснення. Не вміють компетентно відбирати медичну інформацію для забезпечення педагогічної діяльності.

Дослідження рівня культури здоров`я майбутніх педагогів показало, що в цілому частка студентів з високим рівнем розвитку культури здоров`я склала - 12,98%, із середнім рівнем - 27,43%, з низьким рівнем - 59,59% (діаграма 1).

Частота поширеності високого рівня культури здоров`я склала: 21,17% - в структурі ціннісно-мотиваційного, 13,11% - в структурі рефлексивного, 12,72% о - в структурі діяльнісного і 4,92% - в структурі когнітивного компонентів (діаграма 2 ).

Основні поняття даного дослідження, представлені нижче і використовуються в нашому дослідженні, взяті зі словника за освітою і педагогіці під редакцією В.М. Полонського (2004).

Інформаційні потреби - усвідомлені фахівцями потреби в отриманні певних даних для вирішення наукових і практичних завдань в сфері освіти.

Стандартизовані (нормативні) інформаційні потреби -заранее відомі і прогнозовані потреби в інформації, які регулярно виникають і повторюються у різних груп працівників в подібних ситуаціях.

Нестандартізнрованние інформаційні потреби - потреби в інформації, які виникають у різних груп працівників в ході дослідження (діяльності).

Інформаційні запити - вираз потреби в інформації при зверненні в будь-яку інформаційну систему.

Інформаційна діяльність - діяльність по забезпеченню інформацією окремих груп користувачів.

Інформаційний продукт - документована інформація, підготовлена відповідно до запитів користувачів для задоволення їх інформаційних потреб.

Інформаційні ресурси - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, фондах, базах даних і т.д.).

Інформаційні послуги - дії суб`єктів (власників і власників) щодо забезпечення користувачів інформаційними продуктами.

На підставі аналізу літературних джерел і даних власних досліджень нами визначено, що інформаційний супровід формування культури здоров`я майбутнього педагога - соціально, педагогічно і технічно організована взаємодія студента, викладача і засобів нових інформаційних технологій, що є в зв`язку з цим складовою частиною інформаційно-педагогічної діяльності в рамках предметного навчання медичних знань в педагогічному вузі.

lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!