Психічні властивості
Відео: 13 Властивості психіки
Під психічними властивостями особистості розуміються стійкі психічні явища, які суттєво впливають на діяльність особистості і характеризують її головним чином з соціально-психологічної сторони. Іншими словами, це ті психічні явища, які реалізуються в певному соціумі (соціальної групи або у взаєминах з іншими людьми). У їх структуру входять спрямованість, темперамент, характер і здібності.Спрямованість - це складне психічне властивість, що представляє собою відносно стійке єдність потреб, мотивів і цілей особистості, що визначають характер її діяльності. Її зміст формується на основі взаємопов`язаних внутрішніх спонукань і життєвих цілей людини і показує, до чого він прагне в житті, які цілі ставить перед собою і що його до цього спонукає.
Як складне психічне властивість особистості, спрямованість має свою внутрішню структуру, що включає потреби, мотиви і цілі.
Потреби - нестаток людини як соціально-біологічної істоти в конкретному духовному чи матеріальному предметі (явищі). Вони вимагають свого задоволення і спонукають особистість проявляти для цього
активність, виконувати конкретну діяльність. По спрямованості потреби діляться на матеріальні (потреба в їжі, одязі, житлі та ін.) І духовні (потреба в інформації, знаннях, спілкуванні та ін.).
Мотиви - безпосереднє спонукання до вчинення конкретного дії для задоволення існуючої потреби. Вони формуються під вирішальним впливом світогляду людини і мають особистісний сенс. При цьому для задоволення однієї і тієї ж потреби у різних людей можуть бути різні мотиви, як, втім, і різні цілі. Вони також можуть виступати в найрізноманітніших формах і сферах діяльності як прості (потягу, бажання, хотіння) і складні (інтереси, схильності, ідеали).
Потребностно-мотиваційна сфера спрямованості є як би її фундаментом, на якому формуються цілі особистості.
Цілі - ідеальний образ результату діяльності (виконуваного дії). За часом існування вони бувають оперативними (найближчим часом), перспективними (тижні, місяці), довготривалими (роки) і життєвими. Життєва мета виступає в ролі загального інтегратора всіх інших цілей. Як правило реалізація кожної з перерахованих цілей здійснюється відповідно до життєвої метою.
З метою нерозривно пов`язані установки і перспективи.
Установки - налаштованість людини на здійснення тієї чи іншої діяльності.
Перспективи - емоційно насичене уявлення бажаного, привабливого, життєво важливого майбутнього, відсунутого в часі, який спонукає людину досягти його.
В цілому рівень спрямованості визначається її суспільною значимістю, проявом життєвої позиції людини, його моральним обличчям і ступенем соціальної зрілості. Отже, знання спрямованості особистості дозволяє не тільки розуміти дії іншої людини, але і прогнозувати його поведінку в конкретних ситуаціях і умовах діяльності.
Однак при відносно співпадаючих характеристиках спрямованості різні люди поводяться по-різному: одні різання і поривчасті, інші реагують повільно, старанно продумуючи свої кроки і т.д. Це обумовлено іншим психічним властивістю - темпераментом.
Темперамент - індивідуально-психічне властивість особистості, що відбиває динаміку його психіки і поведінки. У ньому психіка і діяльність взаємопов`язані. Саме психічні особливості визначають особливості поведінки людини. Темперамент, як психічна властивість особистості, вивчався багатьма вченими, але найбільш повно викладено в роботах Шелдона, Кречмера, Теплова, Небиліцін і деяких інших авторів.
У сучасній вітчизняній психології використовується типологія темпераментів, описана Павловим. В її фізіологічну основу він поклав найпоширеніші характеристики основних психічних процесів - збудження і гальмування: їх силу, рівновагу і рухливість. В результаті різного їх поєднання спочатку були виділені чотири типи вищої нервової діяльності (ВНД): сильний, нестримний, інертний і слабкий. Подальші дослідження дозволили описати людей з різними типами ВНД, що проявляються в динаміці їх поведінки і які отримали назву активного, експансивного, спокійного і пригніченого. Надалі автор пов`язав своє відкриття з поняттям темпераменту, запропонованим ще Гіппократом, і присвоїв відповідні назви - холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.
Холеричний темперамент формується на основі сильних, неврівноважених і рухливих нервових процесів, що визначають нестримний тип ВНД і емоційне поведінка. Людям цього темпераменту (холерикам) притаманні висока активність, швидкість дій і енергійність. У спілкуванні вони часто змінюють настрій, легко виявляють різкість і спалаху емоцій. Розмовляють зазвичай швидко, рішення приймають миттєво, супроводжуючи їх активною жестикуляцією і різкими рухами.
Сангвінічний темперамент формується на основі сильних,
врівноважених і рухливих нервових процесів, що визначають сильний тип ВНД і активний тип поведінки. Сангвінікам властиві активність, енергійність, здатність швидко продумана реакція на події, інтерес до значимого і невідомому. У спілкуванні коректні, емоційно стримані. У поведінці пластичні, легко пристосовуються до мінливих обстановці і умовам діяльності.
Флегматичний темперамент формується у людей з сильними, врівноваженими і малорухомими нервовими психічними процесами, що визначають інертний тип ВНД і спокійна поведінка. Зовні це спокійні і кілька повільні люди з невиразними мімікою і
жестами. Вони легко переносять монотонні умови діяльності, грунтовні у виробленні і прийнятті рішень, успішно виконують складну одноманітну роботу. Коло їх спілкування обмежений, мова одноманітна і повільна.
Меланхолійний темперамент формується в результаті слабких, неврівноважених і малорухомих нервових процесів, що визначають слабкий тип ВНД і переважно пригнічений поведінку. Меланхоліки легко ранимі, гостро сприймають несправедливість, відрізняються поступовим визріванням почуттів, значним впливом настрою на якість їх діяльності. У спілкуванні воліють слухати інших, співпереживати, проявляють дбайливе ставлення до почуттів співрозмовників, в результаті чого дуже часто користуються повагою оточуючих.
На основі прояви темпераменту особистості в конкретних соціальних умовах формується інше психічне властивість - характер.
Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис, що визначають всі сторони діяльності особистості і виражають її індивідуальне своєрідність. Це стрижневе психологічна властивість особистості, зміст якого оцінюється по її ставленням до різних подій і явищ об`єктивної дійсності, формує відповідні риси характеру.
Риса характеру є стійкою, що повторюється в різних ситуаціях особливість поведінки особистості. Сучасна російська мова налічує близько п`ятисот слів, які розкривають зміст різних сторін тих чи інших рис характеру. Це дозволяє досить точно охарактеризувати людину, але вимагає ємного тезауруса.
Для подолання цих труднощів у вітчизняній психології розроблена відповідна систематизація психічних рис особистості (рис характеру) в залежності від особливостей ставлення людини до зовнішніх подій і явищ, що спирається на дихотомический спосіб класифікації явищ (розбивку на полярні пари супідрядних елементів). Найбільш поширеними систематизованими рисами характеру виступають:
по відношенню:
до соціальних явищ - переконаний, беспрінціпний-
до діяльності - діяльний, бездеятельний-
до спілкування - товариський, замкнутий-
до себе - альтруїст, егоіст-
по силі - сильний, слабий-
по вольовим рисам - вольовий, безвольний-
по емоційним рисам - врівноважений, неврівноважений і т.д.
Крім того, останнім часом у вітчизняній психології широко використовуються деякі зарубіжні особистісні типології. До них, перш за все, можна віднести полярні типи екстраверсія-интраверсия, що розкривають переважну спрямованість особистості зовні, на оточуючих людей, зовнішні явища та події (екстраверсія) або навпаки (інтроверсія).
Як уже зазначалося, характер людини формується в певному соціальному середовищі на основі фізіологічної обумовленості його психіки, в тому числі і здібностей.
Здібності - відповідність психічних особливостей особистості вимогам, що пред`являються конкретним видом її діяльності. На даному розумінні здібностей базується розробка методик професійного відбору.
Здібності визначаються індивідуально-психологічними особливостями людини, сумарним, цілісним їх проявом в мотиваційній, операційної та функціональної сферах.
У мотиваційній сфері це своєрідне "пусковий пристрій" для активізації психіки, її налаштування та мобілізації на майбутню діяльність, створення умов для функціонування інших психологічних механізмів.
Операційний механізм здібностей включає набір операцій або способів, за допомогою яких здійснюється реалізація усвідомленої мети в кінцевий результат.
Функціональний механізм забезпечується розглянутими вже психічними процесами. Більш високими здібностями володіють люди, у яких розвинені уява, пам`ять, мислення та інші психічні про- процеси.
Серед видів здібностей виділяють приватні, реалізовані в одному действіі- спеціальні, що застосовуються в конкретній діяльності і загальні,
використовувані в усіх сферах діяльності людини.
Рівні здібностей зумовлюють якість відповідної діяльності людини. До них відносяться:
нездатність - невідповідність психічних особливостей особистості психологічним вимогам виконуваної ними діяльності-
проста здатність - відповідність психічних особливостей особистості психологічним вимогам виконуваної ними діяльності-
обдарованість - здатність особистості досягти високих результатів в конкретній сфері діяльності-
талант - здатність досягти видатних результатів в одній зі сфер діяльності особистості-
геніальність - здатність досягти видатних результатів в виконуваної діяльності.
Слід враховувати, що здібності - це вже сформоване психічне властивість і його слід відрізняти від схильностей і задатків. Якщо схильність є прагнення особистості до певної діяльності, то задатки - це вроджені особливості психіки, що дозволяють особистості ефективно виконувати конкретну діяльність. І перше, і друге, на відміну від здібностей являє собою тільки потенціал людини і може виявитися зовсім непотрібним.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
