Діагностичні методики для визначення рівня нервово-психічної стійкості / нестійкості у військовослужбовців
Анкета `` Прогноз-2 ``
Розроблено В. Ю. Рибникова. Вона призначена для визначення рівня нервово-психічної стійкості (НПУ) у військовослужбовців і дозволяє виявити окремі ознаки особистісних порушень, а також оцінити ймовірність виникнення нервово-психічних зривів. Якісний аналіз відповідей дозволяє уточнити окремі біографічні відомості, особливості поведінки і стану психічної діяльності людини в різних ситуаціях.
Методика містить 86 питань, на кожен з яких обстежуваний повинен дати відповідь "так" або "ні". Результати обстеження виражаються кількісним показником (в балах), на підставі якого приймається постанова про рівень нервово-психічної стійкості та ймовірності нервово-психічних зривів.
Для проведення обстеження необхідно мати текст опитувальника і реєстраційні бланки. Обстеження триває близько 20 хвилин.
Багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність" (МЛО)
Багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність" (МЛО) розроблений А. Г. Маклаковим і С. В. Чермяніним (1993). Він призначений для оцінки адаптаційних можливостей особистості з урахуванням соціально-психологічних і деяких психофізіологічних показників, що відображають узагальнені особливості нервово-психічного і соціального розвитку.
Використовується для вирішення завдань професійно-психологічного відбору та психологічного супроводу професійної діяльності військовослужбовців.
Багаторівневий особистісний опитувальник (МЛО) розрахований на використання фахівцями з різним рівнем спеціальної підготовки: командирами, офіцерами по роботі з особовим складом, психологами, психофізіологами і психіатрами. Залежно від підготовки користувача результати тестування по МЛО можуть бути інтерпретовані від загального висновку ( «придатний - не придатний») до докладної особистісної характеристики.
Теоретичною основою тесту є уявлення про адаптацію як про постійному процесі активного пристосування індивіда до умов навколишнього середовища, що зачіпає всі рівні функціонування людини. Процес адаптації надзвичайно динамічний і його ефективність залежить від цілого ряду об`єктивних і суб`єктивних факторів: генетично обумовлених властивостей нервової системи і набутого соціального досвіду, умов розвитку і виховання, життєвих установок і багато чого іншого. Однак можна виділити ряд особистісних характеристик, які відрізняються відносною стабільністю і багато в чому визначає успіх процесу адаптації в самих різних умовах діяльності. На підставі аналізу літературних даних і думки фахівців-експертів в області психодіагностики, а також за результатами експериментальних досліджень до таких характеристик можуть бути віднесені: рівень поведінкової регуляції і нервово-психічної стійкості, розвиток комунікативних якостей і ступінь орієнтації на загальноприйняті моральні норми поведінки.
Поведінкова регуляція - це поняття, що характеризує здатність людини регулювати свою взаємодію з середовищем діяльності. Вона здійснюється в єдності енергетичних, динамічних і змістовно смислових аспектів. Основними елементами поведінкової регуляції є: самооцінка, рівень нервово-психічної стійкості, а також наявність соціального схвалення (соціальної підтримки) з боку оточуючих людей. Всі виділені структурні елементи не є першоосновою регуляції поведінки. Вони лише відображають співвідношення потреб, мотивів, самосвідомості, емоційного фону і ін. Тому система регуляції - це складне, ієрархічне освіту, а інтеграція всіх еёуровней в єдиний комплекс забезпечує стійкість процесу регуляції поведінки.
Наступною характеристикою, що визначає ефективність процесу соціально-психологічної адаптації та виступає в якості однієї з основних складових особистісного адаптаційного потенціалу, є комунікативні якості людини. Оскільки людина практично завжди знаходиться в соціальному оточенні, його діяльність пов`язана з умінням будувати взаємини з іншими людьми. Комунікативні можливості (або вміння досягти контакту і взаєморозуміння з оточуючими) у кожної людини різні. Вони визначаються наявністю досвіду і потреби в спілкуванні, а також рівнем конфліктності.
Не менш важливим в процесі адаптації є дотримання морально-етичних норм, що забезпечують здатність індивіда адекватно сприймати пропоновану для нього певну соціальну роль. В даному тесті питання, що характеризують рівень моральної нормативності індивіда, відображають два основних компоненти процесу соціалізації: сприйняття морально-етичних норм і ставлення до вимог безпосереднього соціального оточення.
Таким чином, даний тест оцінює адаптаційні можливості індивіда з урахуванням особливостей не тільки психологічного, а й нравст- венного розвитку, що дозволило практично об`єднати в одному тесті тео- ретические основи різних психологічних шкіл стосовно пробле ми адаптації.
Ефективність адаптації багато в чому залежить від того, наскільки реально людина сприймає себе і свої соціальні зв`язки, точно порівнює свої потреби з наявними можливостями і усвідомлює мотиви своєї поведінки. Спотворене або недостатньо розвинене уявлення про себе веде до порушення адаптації, що може супроводжуватися підвищеною конфліктністю, порушенням взаємин, зниженням працездатності і погіршенням стану здоров`я. Випадки глибокого порушення адаптації можуть призводити до грубих порушень військової дисципліни, правопорядку, суїцидальних вчинків, зриву професійної діяльності і розвитку хвороб.
Опитувальник містить 165 питань і має наступні шкали:
- "Достовірність" (Д) -
- "Нервово-психічна стійкість" (НПУ) -
- "Комунікативні здібності" (КС) -
- "Моральна нормативність" (МН) -
- "Особистісний адаптивний потенціал" (лап).
Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» має 4 структурних рівня, що дозволяє отримати інформацію різного об`єму і характеру. Шкали 2-го, 3-го і 4-го рівнів конструктивно пов`язані між собою. Шкали 1-го рівня є самостійними і відповідають базовим шкалами СМІЛ.
Для здійснення професійного психологічного відбору та психологічного супроводу досить використовувати характеристики 3-го і 4-го рівнів.
Особистісний опитувальник "НПН-А" (нервово-психічна нестійкість - акцентуації)
Опитувальник разработанК. Н. Поляковим, А. Н. Глушко і призначений для виявлення нервово-психічної нестійкості і деяких акцентуацій характеру.
Теоретичною основою опитувальника є концепція `` акцетуірованних лічнстей `` К. Леонгарда (1976) і А. Е. Личко (1977), яка визначає акцентуації як крайній варіант норми і може привести до соціальної дезадаптації.
Акцентуації характеру по Личко А. Е. - це крайні варіанти його норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, чому можна знайти виборча вразливість щодо певного роду психогенних впливів при добрій і навіть підвищеній стійкості до інших.
Акцетуаціі на думку К. Леонгарда - це, ті ж Індивідуальні риси особистості, але що володіють тенденцією до переходу в патологічний перебуваючи -ня. Особливості акцетуірованного характеру можуть проявлятися лише в певних умовах (психічні травми, критичні ситуації в житті).
Визначення типу акцентуації необхідно як для медичних цілей, так і для індивідуально-виховних, зокрема для підвищеного психолого-педагогічної уваги в підрозділі з метою виключення психотравмуючих ситуацій.
Особистісний опитувальник застосовується на етапі поглибленого обстеження військовослужбовців на предмет виявлення НПН у вигляді акцентуацій.
Опитувальник містить 276 висловлювань і має наступні шкали:
- достовірності,
- нервово-психічної нестійкості,
- істерії,
- психастенії,
- психопатії,
- параної,
- шизофренії.
Діагностика акцентуацій характеру у військовослужбовців фахівцями професійного психологічного відбору дозволить підвищити прогностичну значимість результатів обстеження, а військовому психологу ефективно проводити корекційну роботу з ними.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
