Нервово-психічна нестійкість.

Під "нервово-психічної нестійкістю" (НПН) розуміють схильність до зривів нервової системи при значних фізичних і психічних навантаженнях. Це досить широке поняття включає в себе різні предболезненное стану (крайні варіанти психічної норми) з прихованою, що не вираженою, або помірною, але компенсованій формою перебігу, обумовлені дефектами функціонування нервової системи і знижують пристосувальні можливості організму.

У походженні нервово-психічної нестійкості визначальну роль відіграють біологічна неповноцінність нервової системи (вроджена чи набута) в поєднанні з несприятливими психологічними і соціальними факторами. Для військового психолога дуже важливо розуміння біологічної "грунту" в розвитку нервово-психічної нестійкості.

По-перше, це пояснює, чому зустрічаються відхилення в поведінці і діяльності у звичайної людини носять незначний характер і не накладають відбиток на особистість в цілому, в той час як у осіб з нервово-психічною нестійкістю ці відхилення не тільки сильно виражені, а й носять стійкий характер, істотно позначаючись на різних сторонах проявів особистості.

По-друге, такий підхід до розуміння НПН зумовлює в роботі з військовослужбовцями з ознаками НПН не тільки комплекс виховних та психотерапевтичних, а й організаційних заходів.

Вирішення цих завдань можливе при тісній співпраці командирів, їх заступників з виховної роботи, офіцерів-психологів та медичних працівників. Організація роботи щодо виявлення військовослужбовців з ознаками нервово-психічної нестійкості повинна передбачати планові заходи в:

- період прибуття молодого поповнення до військової частина-

- період адаптації до військової служби (перші 3-5 місяців) -

- період подальшого проходження військової служби.Наступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!