Забезпеченість медичними кадрами
Відео: Забезпеченість медичними кадрами і черги в поліклініках. "інтерв`ю" з Віктором Бойовим
Під загальною потребою в медичному персоналі розуміється абсолютна кількість посад, що забезпечує всі види медичної діяльності, включаючи управління, медичну науку, підготовку кадрів.Закономірним і доцільним є диференційований підхід до загальнодержавних показників потреби з урахуванням специфіки різних територій країни: віково-статевої структури населення, співвідношення чисельності міських і сільських жителів, особливостей регіональної патології, рівня промислового та економічного розвитку регіону, наявного кадрового та матеріально-технічного потенціалу охорони здоров`я.
За даними на 1998 рік, в системі охорони здоров`я Росії було зайнято 3,15 млн. Чоловік, в тому числі 670 тис. Лікарів і провізорів та 1,6 млн. Чоловік сестринського персоналу. Разом з тим, в країні налічувалося 58 тис. Вакантних місць лікарів і провізорів та близько 80 тис. Вакансій для середнього медичного персоналу.
Протягом декількох десятиліть спільної стратегічної лінією кадрової політики охорони здоров`я Росії було неухильне нарощування чисельності медичних кадрів. В результаті такої політики наша країна вийшла на перше місце в світі по числу лікарів і забезпеченості ними населення. Так, в період 1988-1992 рр. забезпеченість лікарями на 10 тис. населення в країні склала 46,9. У США, Канаді, Норвегії, Фінляндії цей показник в 2 рази менше-в Великобританії і в цілому ряді інших країн - в 3 рази менше. У 1999 р показник забезпеченості лікарями всіх спеціальностей на 10 тис. Населення в середньому по Росії становив 42,2.
Характеристика кадрового забезпечення в цілому по країні не дає уявлення про стан цієї проблеми по окремих регіонах. Кадрові ресурси окремих регіонів значно різняться. Спостерігається, зокрема, надмірна концентрація медичних працівників в крупних містах. Так, в Москві показник забезпеченості лікарями в 1999 році становив 74,4, в Санкт-Петербурзі - 67,4- в той же час в Ленінградській області на 10 тис. Населення припадало лише 27,7 лікаря. Тривожна ситуація складається в кадровому забезпеченні сільського населення. На селі все показники забезпеченості значно нижче, ніж в містах, і зберігається тенденція до їх подальшого погіршення. Так, в ряді сільських районів показник забезпеченості лікарями ледве сягає 10 на 10 тис. Населення. У сільській місцевості відзначається найбільша плинність кадрів через незадоволеність умовами роботи і побуту. З тих же причин триває відтік фахівців з районів Півночі.
Залишається незадовільним показник співвідношення лікарів і середніх медпрацівників. За оцінкою Міністерства охорони здоров`я РФ, цей показник повинен складати 1: 4-1: 5. Аналіз динаміки його зміни за останні роки виявляє стійку тенденцію до зниження. Так, якщо в 1994 р співвідношення числа лікарів і медичних сестер становило 1: 3, то в 1998 р - вже 1: 2,5. Проблема кадрового дисбалансу не є специфічною для нашої країни, проте в розвинених країнах показник співвідношення лікарів і середнього медичного персоналу значно вище, ніж в Росії, і становить 1: 4 і більше.
Звертає на себе увагу той факт, що понад 15% середніх медпрацівників зайняті не в системі МОЗ РФ, а у відомчих службах охорони здоров`я. Спостерігаємо вельми тривожна тенденція до скорочення як загальної чисельності середнього медичного персоналу, так і фахівців цієї категорії в системі МОЗ РФ. Триває і відтік лікарів з установ охорони здоров`я в страхові організації, госпрозрахункові та приватні медичні фірми.
Слід враховувати, що кількість лікарів і висока забезпеченість ними на 10 тис. Населення не є гарантією якості медичної допомоги і хороших показників здоров`я населення. Вирішальними факторами тут залишаються якість підготовки фахівців, ефективність моделі фінансування, частка витрат на охорону здоров`я і оплата праці лікаря.
Таким чином, при уявній перевиробництво лікарів в Росії є чіткий дефіцит медичних кадрів. Основна причина -недостатнє фінансування галузі. Росія випереджає економічно розвинені країни по забезпеченості лікарями, але відстає за часткою державних витрат на охорону здоров`я від ВВП (у Росії - 3,4%, в США- 13,9%). Зарплата російського лікаря значно (в десятки, сотні разів) нижче, ніж в розвинених країнах. Що ж стосується медичних сестер, то високий коефіцієнт «вибування» їх з професії обумовлений важкими умовами праці при низькій зарплаті і зростаючої відповідальності, відсутністю перспектив просування по службі, а також професійної незадоволеністю, падінням соціального статусу професії. Протягом останніх 20 років в нашій країні практично зникла категорія
молодшого медичного персоналу. Таким чином, медсестри були змушені взяти на себе ще й допоміжні технічні функції, які не потребують професійної сестринської компетенції. У свою чергу, в лікарській діяльності збільшилася частка тих видів медичних послуг, які повинні виконувати добре підготовлені сестри.
Одне з пріоритетних напрямів кадрової політики в галузі охорони здоров`я - реорганізація системи і значне поліпшення якості підготовки середніх медичних працівників з поступовим збільшенням їх частки в структурі медичного персоналу, підвищенням матеріального і правового статусу спеціалістів сестринської справи в системі медичних технологій з передачею їм частини функцій, які виконуються в нині лікарем.
У Концепції розвитку охорони здоров`я і медичної науки в Російській Федерації говориться, що підлягає реорганізації система планування і розподілу кадрового потенціалу. Співвідношення лікар - медичний працівник середньої ланки має змінитися в бік збільшення числа останніх.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
