Дослідження при радикуліті
Діагноз рефлекторних або корінцевих синдромів попереково-крижового радикуліту ставиться на підставі скарг хворого, даних анамнезу та клінічної картини хвороби. При обстеженні в стаціонарі в ряді випадків проводиться лабораторне дослідження цереброспинальной рідини (ліквору), отриманої шляхом поперекового проколу. У ній може виявлятися білково-клітинна дисоціація з невеликим підвищенням білка (зазвичай до 1 г / л).
Важливу роль при діагностиці радикуліту грає рентгенологічне дослідження хребта, виконане в прямій і бічній проекціях. При цьому часто виявляється зниження висоти міжхребцевих проміжків, в більшості випадків на 3-4 мм, що вказує на виражену їх дегенерацію. Непрямими рентгенологічними ознаками остеохондрозу можуть бути субхондральний склероз, спондилоартроз, задні остеофіти, бічний зсув тіла хребця. Виявляються також зміни конфігурації хребта у вигляді сглаженности поперекового лордозу, сколіоз, рідше кіфоз- можуть відзначатися грижі Шморля та вроджені аномалії розвитку.
І.П.Aнтoнoв, Г.Г.Шaнькo
