Шляхи і способи підтримки психологічної стійкості і бойової активності особового складу в ході бойових дій
Ефективне виконання бойового завдання з мінімальними втратами - одна з основних задач військ. Сучасна бойова діяльність пов`язана з великими фізичними і психічними навантаженнями, що знижують її успішність, дістабілізірующімі психіку воїнів, що негативно позначається на результатах виконання бойових завдань в цілому. Сучасне військове справа вимагає високої підготовки і професіоналізму воїнів, пред`являє більш високі вимоги до формування стійкості складних навичок, умінь, інших психічних утворень, підтримання їх тривалий час і в різних умовах. У зв`язку з цим актуально постає проблема аналізу та обліку різних чинників, що впливають на психологічну стійкість особового складу в ході бойових дій. Найбільш характерними чинниками впливають на військово-професійну діяльність і навченість особового складаються такі: сучасний рівень розвитку військово-промислового комплексу, який закономірно призводить до вступу на озброєння новітніх зразків військової техніки і стрілецької зброї-якої складності сучасного озброєння в усіх видах і родах військ Російської Армії, має свою специфіку освоєння та експлуатації, що ставить підвищені вимоги і рівня професійної підготовки військовослужбовців-суттєва зміна вимог до військово-професійної підготовки воїнів. Сучасний солдат повинен бути: висококласним фахівцем, професіоналом у своїй області-який має прекрасну фізичну подготовленность- які володіють необхідною для військової служби сумою знань, умінь і навиков- мають моральну і матеріальну мотивацію на виконання службових обязанностей- психологічно готовим до ведення бойових дій. На провідних військових спеціальностях пов`язаних безпосередньо з виконанням бойових завдань таким солдатом може бути тільки військовослужбовець професійно психологічно відібраний для проходження служби в рядах Збройних Сил Росії за контрактом і має за плечима багаторічний досвід військової діяльності.
- значно змінився характер сучасного бою. Висока динамічність, залучення великої кількості сил і засобів, ймовірність застосування зброї масового ураження використання нових тактичних прийомів з одного боку і обмежене застосування підрозділів і частин в локальних конфліктах, тактика ведення бою в населених пунктах в присутності цивільного населення, знищення професійно підготовлених банд і незаконно збройних формувань з іншого боку. Все це викликає високу психічну і фізичну напругу в процесі військової діяльності неприпустимі помилки і втрати серед молодих, слабо навчених солдатів службовців за призовом. У той час, як професійні військові повинні бути здатні виконувати будь-які бойові завдання в різних умовах з високою ефективністю. Аналіз бойових дій в локальних конфліктах в Таджикистані й Чечні показав, що існуючий в даний час рівень підготовленості особового складу багатьох частин Збройних Сил Російської Армії до виконання бойових завдань, особливо в "нестандартних" умовах, не відповідають сучасним вимогам професії військового. Цілком очевидно, що вдосконалення професійної підготовки військовослужбовців необхідно розглядати в сукупності з психологічними проблемами збереження ефективності їхньої військової діяльності і бойової активності.
При цьому особливої актуальності набуває дослідження шляхів і способів підтримання високої психологічної стійкості і бойової активності особового складу в ході бойових дій як найважливіших складових, що забезпечують збереження бойової ефективності військ та досягнення перемоги в сучасному бою. Наявна статистика і наукове дослідження стану даної проблеми переконливо доводять необхідність правильного формування та підвищення бойової активності і психологічної стійкості військовослужбовців в їх ратній праці. Так в період першої світової війни в армії США від психічного перенапруження і бойових стресів постраждало 100 тисяч чоловік, в період другої світової війни - 1 мил. людина. Під час війни в Кореї безповоротні психологічні втрати американців склали 4, а у В`єтнамі - 7 на кожну 1000 військовослужбовців. У період агресії Ізраїлю проти Лівану, 9% ізраїльських солдатів і офіцерів були виведені з ладу через сильної психологічної нестійкості і втрати бойової активності. За оцінками американських психологів зі складу частини, які перенесли ядерний вибух, 12-15% військовослужбовців зберігає здатність діяти 75% тимчасово і 10-15% на тривалий термін втрачає боєздатність через розладів нервової системи. У кувейтських конфлікті загальні психологічні втрати іракських військовослужбовців після масованих бойових ударів американської авіації в перебігу перших 3 діб склали: в регулярній армії - 45% серед ополченців-непрофесіоналів - 68-70%. Останнім часом американське командування надає великого значення проблемам вироблення у військовослужбовців психологічної стійкості і бойової активності, розширенню психологічних і психофізіологічних можливостей організму. Психологи США прогнозують, що в сучасній війні в Європі до 50% всіх втрат можуть скласти психогенні. Вважається, що при досить високій психологічної стійкості військовослужбовців і володінні ними прийомами і методами психічної саморегуляції більше половини уражених можуть бути повернуті в дію через 1-3 дні. Вивчення психологічної стійкості російських військовослужбовців на прикладі льотних екіпажів під час бойових дій в Республіці Афганістан виявило, що зі збільшенням тривалості ведення бойових дій, кількість психологічно стійких льотчиків постійно зменшувалася. Вже на 4-6 добу з початку участі в бойових вильоти були виявлені екіпажі з психологічної нестійкістю.
Найбільше число їх відзначається до 9-го місяця постійного ведення бойових дій. Однак окремі льотні екіпажі продовжували діяти в бойовій обстановці впевнено і холоднокровно протягом усього часу перебування в Республіці Афганістан.
Поряд з вище описаним в даний час все більш очевидним стає той факт, що успішне досягнення цілей професійної діяльності залежить не тільки від особливостей і специфіки самої діяльності, навченості воїна, а й його характерологічних особливостей і особистісних якостей. Більшість дослідників вважають окремі психофізіологічні і психологічні якості особистості, умовою забезпечення надійності професійної діяльності, провідне місце в якій займає психологічна стійкість воїна. Розглянемо її сутність, структури, крітеріі- що допоможе правильно визначити шляхи і способи її підтримки. Під психологічною стійкістю воїна в процесі військової діяльності розуміється професійна якісна характеристика його особистості, обумовлена системою взаємозалежних особистісних якостей, професійно-діяльнісних і соціально-психологічних факторів. Підтримка психологічної стійкості і бойової активності особового складу в ході бойових дій забезпечується психологічно обгрунтованою організацією професійної підготовки та практичної діяльності, створенням сприятливих соціально-психологічних умов і використанням спеціальних методів психорегуляції.
Розумінні структури психологічної стійкості особового складу в ході бойових дій, грунтувалося на традиційно склався у військовій психології підході до подання про структуру психіки. Виділяють наступні її основні компоненти:
- емоціональний-
- волевой-
- інтелектуальний.
Очевидно, що без відповідної професійно необхідної стійкості емоційного, вольового та інтелектуального компонентів психіки не може бути і психологічної стійкості в цілому. Психологічна стійкість є не простою сумою стійкості цих окремих компонентів, а їх інтегральним проявом. "Питома вага" цих складових структурних компонентів не завжди однаковий. Неможливо бути стійким до всього і завжди. Психологічна стійкість - не стійке взагалі. Залежно від характеру діяльності структурні компоненти психологічної стійкості займають в ній різні "рангові місця" і залежать від конкретних зовнішніх причин, що дезорганізують діяльність (обстановка, поставлене завдання і т.д.) і внутрішніх причин - індивідуальних особливостей воїна (стан, можливості, мотив і т.д.). Психологічна стійкість воїна формується і підтримується в процесі всебічної професійної підготовки, що включає формування, розвиток і вдосконалення зазначених структурних компонентів. Вивчення психологічної стійкості воїна в ході бойових дій передбачає визначення її показників (критеріїв). У професійній діяльності військових психологів - практиків дуже важливо мати такі індикатори, які б дозволяли судити про існуючий рівень психологічної стійкості кожного воїна і особового складу підрозділів в цілому, а також прогнозувати успішність їх військово-професійної діяльності. Дані показники повинні бути чутливі на різних етапах військової діяльності. Умовно показники психологічної стійкості ділять на об`єктивні і суб`єктивні. Об`єктивними показниками психологічної стійкості воїна є сукупний результат досягнення основних цілей бойових дій, тобто протягом усього періоду ведення бойових дій військовослужбовці активно виконують своє бойове призначення не допускаючи грубих помилок і правопорушень своєї військово-професійної діяльності. Кожне бойові завдання за оцінками командування і матеріалами об`єктивного контролю виконуються з високою якістю. Як суб`єктивних показників психологічної стійкості виділяють власне психологічні та фізіологічні, які можна визначити за зовнішніми ознаками.
До психологічних показниками віднесені: збереження у військовослужбовців оптимістичного настрою, бойового збудження, відсутність розгубленості, пригніченості, апатії, негативних емоцій, збереження самовладання, витримки, функцій уваги, пам`яті і т.д. Виникаючі в ході бойової діяльності стану психологічної нестійкості свідомо придушуються, зменшуються до мінімальних, без помітного збитку на перебіг і результати бою. До фізіологічними показниками психологічної стійкості віднесені наступні: відсутність у воїнів значної напруженості тремору, скутості в рухах, порушення координації, занепаду сил, погіршення самопочуття. В ході бою незначно змінюється пульс, тембр голосу, частота дихання, забарвлення і вологість шкірних покривів. При вивченні психологічної стійкості воїнів важливо знати, чим визначаються її межі і область. Виникнення складних, нестандартних умов в ході бою, викликає підвищене психічне і фізичне напруження, зменшуючи цим область психологічної стійкості воїна. Професійні можливості воїнів визначають суб`єктивні межі його психологічної стійкості. Вони індивідуальні і залежать від військово-професійної навченості, натренованості, особистісних особливостей воїна, характеру і глибини мотивації на виконання бойового завдання. Об`єктивні межі психічної стійкості визначаються вимогами і умовами ведення бою завищеними вимогою і важким умовою ведення бою воїн протиставляє свою психологічну стійкість.
Серед напрямків підтримки і підвищення психологічної стійкості і бойової активності виділяють наступні:
- професійно-деятельностное-
- соціально-псіхологіческое-
- індивідуально-психологічні.
До професійно-діяльнісних слід віднести наступні: знання і грамотна експлуатація особистої зброї та снаряженія- формування та підтримання навичок ведення бою в різних умовах-професійно-психологічний відбір і розподіл військовослужбовців по військових професій з урахуванням їх характерологічних особливостей і особистих качеств- облік, контроль і дозування психічного навантаження кожного воїна порівняння з особливостями його військової професії і особистісними особенностямі- об`єктивна оцінка результатів бойової діяльності виз ності кожного воїна і підрозділів в цілому безпосереднім командованіем- відпрацювання злагодженості бойової діяльності в розрахунках і подразделеніях- навчання військовослужбовців адекватної самооцінки результатів своєї діяльності-проведення військово-спеціальних тренувань імітують умови військової діяльності наближені до бойових действіям- індивідуальна і в складі розрахунку відпрацювання варіантів ведення бою з використанням тренажно аппаратури- підтримання високого рівня фізичної натренованості і витривалості-підказками ня спрощенців і перестраховки в підготовці і виконанні бойових дій.
До соціально-психологічним можна віднести: постійне і повне інформування особового складу частин і підрозділів про умови та особливості майбутніх бойових дій-формування і згуртування військових розрахунків і підрозділів- правильний підбір, розстановка і комплектування розрахунків і відділень з урахуванням індивідуально-психологічних військовослужбовців-розбір і аналіз причин загибелі військовослужбовців як один із засобів вироблення психологічного настрою на бойові дії і усунення благодушності, самозаспокоєння, халатності і т. . забезпечення психологічної та функціональної сумісності розрахунків, екіпажів і отделеній-
підтримка, ситуативно-необхідного стилю керівництва екіпажем, розрахунком і відділенням з боку його командіра- підвищення культури взаємодій в подразделеніях-
профілактика негативних соціально-психологічних явищ і процесів в подразделеніях-
створення і підтримання необхідних товариських, професійних і ділових відносин в підрозділах. До індивідуально-психологічним відносять: знання особистісних особливостей кожного воїна виховання у військовослужбовців таких якостей як, почуття особистої відповідальності і дисциплінованості, сміливості і решітельності- холоднокровності і разумнойініціатіви і т.д.- конкретна професійна, спеціальна і психологічна підготовка до кожного бою-
постійна підтримка досягнутого рівня військово-професійної натренірованності-
недопущення тривалих перерв в бойовій діяльності-планомірний введення воїнів-новачків в бойову діяльність з поступовим збільшенням складності бойових завдань-
збереження психічного і фізичного здоров`я шляхом використання методів психічної саморегуляція і корекція психічних состояній- Виконання запропонованих заходів комплексно, безсумнівно сприяє підтримці і підвищенню психологічної стійкості і бойової активності особового складу частин і підрозділів в ході бойових дій.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
