Діагностика двс, схема діагностичного пошуку
Найчастіше схему діагностичного пошуку при ДВС проводять по лабораторному розпізнаванню порушень гемостазу.
З діагностичних позицій при лабораторному розпізнаванні гемостазіопатій вибір тестів гемостазіограми і коагулограми доцільно базувати на уявленнях про микроциркуляторном (первинному судинно-тромбоцитарном згортання крові) і макроціркуляторном (вторинному згортання крові) механізмах гемостазу.
Особливості лабораторної діагностики ДВС визначаються характером клінічних проявів порушень гемостазу: діагностичний процес різний при геморагічних діатезах (геморагічні гемостазіопатій), тромбозах (тромбоемболіях) (тромбофіліческіе гемостазіопатій) або дисемінованому внутрішньосудинному згортанні (ДВС-синдроми, тромбогемор-рагіческій гемостазіопатій).
Оптимальні тести діагностичного пошуку ДВС: кількість тромбоцітов- каолін-кефаліновое час (або АКТ) - РКМФ- ПДФ- фібріноген- тромбіновий час-спонтанний і еуглобуліновий фібріноліз- антитромбін III- плазминоген.
Оптимально використання констеляцій тестів з урахуванням даних анамнезу і клінічної форми гемостазіопатій, а також необхідності корекції цих порушень антикоагулянтами прямої і непрямої дії, анти- і дезагрегантами, фібріно- і фібриногенолітичний препаратами.
Залежно від можливостей і потужності лабораторії тести гемостазіограми виконуються з біологічними, імунними, радіоімунному і хромогенного субстратами і реагентами або моноклональними антитілами. Можливо виконання макро-, мікро- і ультрамікрометодов.
Серед інструментальних методів дослідження гемокоагуляції найбільш виправдали себе в практиці лікаря є тромбоеластографіческій і електрокоагулографіческій.
проф. E.B.Івaнoв
