Лихоманка при пухлинах, відмінності
Найбільш часто лихоманкою супроводжуються гемобластози та злоякісні лімфоми, рак нирки, пухлини товстого кишечника, печінки, підшлункової залози, легень і шлунка.
У деяких випадках, особливо на ранніх стадіях захворювання, лихоманка може бути єдиним клінічним проявом пухлинного процесу. Вона буває субфебрильною, интермиттирующей, хвилеподібною або неправильного типу.
Пухлинна лихоманка може супроводжуватися ознобами.
У частини хворих максимальне підвищення температури тіла відзначається в ранкові години. Характерна резистентність лихоманки до антибіотиків. І навпаки, на тлі кортикостероїдних гормонів або нестероїдних протизапальних засобів лихоманка, як і інші паранеопластіческіе маски, може зменшуватися або навіть тимчасово зникати.
У крові хворих з пухлинами виявляються ознаки помірної анемії, підвищення ШОЕ і рівня А2-глобулінів.
При гепатоми і раку нирки можливий еритроцитоз.
Рак підшлункової залози нерідко супроводжується рецидивуючими тромбофлебитами.
Про можливість лихоманки пухлинної природи необхідно думати у випадках невизначених клінічних проявів, особливо у осіб похилого віку, коли на тлі лікування спостерігається невмотивоване погіршення загального стану, наростає загальна слабкість, відбувається втрата маси тіла, прогресують зміни лабораторних показників. Такі пацієнти підлягають ретельному і всебічному обстеженню для з`ясування причини гарячкового синдрому і виключення вірогідності пухлинного процесу.
І.І.Гoнчapік
