Народний комісаріат охорони здоров`я
Радянський період розвитку ознаменувався кардинальними змінами політичного, соціально і економічного устрою країни. Були модифіковані основоположні принципи побудови держави, його складові елементи. Не залишилася осторонь від цих змін і сфера охорони здоров`я, як один із напрямів забезпечення національної безпеки країни. Керуючись новими принципами, вирішуючи, відповідно до цього, виникли завданнями, урядом була змінена і система державного управління охороною здоров`я. Вищим органом організації і управління медичною справою в країні став утворений Народний комісаріат охорони здоров`я (Наркомздрав) * (56)."У 1918 році було створено єдину державну систему охорони здоров`я, яка об`єднала всі існуючі раніше системи забезпечення медичною допомогою російської медицини. Керувати охороною здоров`я населення країни почав Наркомздрав - перша в світі міністерство охорони здоров`я" * (57).
Дійсно, першість у створенні міністерства охорони здоров`я в нашій країні підкреслюється багатьма вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Єдине ж державна охорона здоров`я, як система організації медичного забезпечення населення в країні, була в достатній мірі унікальною конструкцією. Йдеться про поєднання двох основоположних принципів в організації і управлінні національним охороною здоров`я:
- чітке планування основних показників розвитку охорони здоров`я і медичного забезпечення населення країни-
- пріоритетність профілактичних заходів охорони здоров`я населення.
У Положенні про Народному комісаріаті охорони здоров`я, затвердженому Радою народних комісарів 18 липня 1918 року в зокрема зазначено: "Народний Комісаріат Охорони здоров`я є центральним медичним органом, керівним всім медико-санітарною справою Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки" * (58).
Це свідчить про досить певному правовому статусі Наркомату охорони здоров`я і про те, що він є продовжувачем таких органів управління російським охороною здоров`я, як Аптекарський наказ XVI-XVIII ст., Медична канцелярія і Медична колегія XVIII-XIX ст., Медичний департамент при Міністерстві внутрішніх справ XIX - початок XX століття.
Аналізуючи нормативні документи періоду Російської імперії, необхідно відзначити, що і Медична канцелярія ( "... про непрісилке в ону указів і нетребованіі донесень" - витримка з указу Анни Іоанівни про організацію Медичної канцелярії * (59)) і Медична колегія ( ".. .коллегія має владу робити розпорядки, що стосуються лікування у всій Імперії ... "* (60)) перебували на особливому становищі серед інших центральних органів управління державними справами. Необхідно відзначити і аналогічний вагомий статус головного управлінського органу сфери охорони здоров`я за радянських часів. Разом з тим, не можна не відзначити передувала цього періоду зниження ролі і значення управління в галузі охорони здоров`я населення в XIX столітті, коли медичне відомство було підпорядковане міністерству внутрішніх справ Російської Імперії.
На Наркомздрав відповідно до Положення 1918 року покладалося виконання наступних завдань:
- Розробка та підготовка законодавчих норм в області медико-санітарної справи, видання відомчих правових актів-
- спостереження і контроль над використанням цих норм і вжиття заходів щодо неухильного їх виполненію-
- видання загальнообов`язкових для всіх установ і громадян Української РСР розпоряджень і постанов у галузі медико-санітарного справи-
- сприяння всім установам Республіки в здійсненні медико-санітарних завдань-
- організація і завідування центральними медико-санітарними установами наукового і практичного характеру-
- фінансовий контроль і фінансове сприяння в області медико-санітарної діяльності центральних і місцевих медико-санітарних установ-
- об`єднання і узгодження медико-санітарної діяльності місцевих Рад робітничих і селянських Депутатів * (61).
Ухвалення відомчих юридичних документів, які регламентували порядок організації і безпосереднього надання медичної допомоги, становила значний пласт роботи комісаріату. Ця тенденція в подальшому простежувалася і в діяльності Міністерства охорони здоров`я Союзу РСР, що давало привід для критики негативних сторін надмірно вираженого "відомчого нормотворчості" МОЗ з боку багатьох дослідників.
Плановість в діяльності Наркомату охорони здоров`я наочно підтверджується архівними даними. Число ліжок і обсяг роботи медичних установ на всій території країни визначався виходячи з встановлених Держпланом СРСР норм обслуговування населення медичної стаціонарною допомогою. Зокрема, в містах і великих промислових центрах забезпеченість населення стаціонарною допомогою планувалася виходячи їх нормативів: 8 ліжок на 1000 жителів населеного пункту. У сільській місцевості планувалося не більше 4-х ліжок на 1000 жителів району, а для змішаних територій - 6 ліжок на 1000 жителів * (62).
Комплексність управління і наявність підзаконного нормотворчості Наркомату охорони здоров`я свідчать про створення такого положення, при якому реально міг здійснюватися контроль з боку центральних органів управління охороною здоров`я над кількісними і якісними показниками забезпечення населення медичною допомогою, проведенням профілактичних та санітарно-гігієнічних заходів, а також вирішенням інших актуальних завдань в сфері охорони здоров`я.
Додатковим свідченням реальної можливості і легітимності контролю був один з пунктів Положення про Наркомздорові, який вказує на те, що "на місцях, при Місцевих Радах робітничих і селянських Депутатів організовуються Медико-Санітарні Відділи, що об`єднують всі медичне справу на засадах цього Положення і на підставі інструкцій , що видаються народним Комісаріатом Охорони Здоров`я "* (63).
Таким чином, починаючи з 1918 року в країні починає формуватися якісно нова система управління охороною здоров`я, органи і установи якої поряд з історично обумовленими завданнями в галузі медичного забезпечення вирішували також і інші актуальні проблеми, зумовлені державним устроєм принципово нового типу.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
