Період становлення радянської охорони здоров`я (1917-1920 рр.)

З 1917 р в нашій країні питання охорони здоров`я стали державним завданням, що забезпечувалося державним керівництвом і фінансуванням служб охорони здоров`я і медичної науки.

Тяготи революції, громадянська війна, розруха, голод, недосконала організація медико-санітарної допомоги, брак лікарів зумовили перелік невідкладних завдань цього періоду: будівництво нової системи організації медико-санітарної служби в Червоній армії-боротьба з епідеміямі- залучення медичних працівників до активної роботи і створення необхідних установ для надання медичної допомоги населенію- охорона материнства і дитинства.

26 жовтня (8 листопада) 1917 р при Військово-революційному комітеті Петроградського Ради робітничих і солдатських депутатів був утворений медико-санітарний відділ на чолі з М.І.Барсуковим. Цьому відділу доручалося розпочати реорганізацію медико-санітарної справи в країні, а також організувати медичну допомогу повсталим.

Серед створюваних в ці роки Комісаріатів не було спеціального Комісаріату охорони здоров`я, але в різних комісаріату організовувалися медичні колегії. 24 січня 1918 декретом РНК РРФСР медичні колегії всіх Комісаріатів були об`єднані в Раду лікарських колегій, який став вищою медичною органом в країні. Головою Ради лікарських колегій був призначений А.Н.Вінокуров, його членами стали Е.А.Артеменко, М.І.Барсуков, В.М.Бонч-Бруєвич (Величкина), С.Ю.Багоцкій. І.С.Вегер, М.Г.Вечеслов. М.В.Головінскій, С.І.Міцкевіч, Е.П.Первухін. Після переїзду Радянського уряду до Москви в березні 1918 р до Ради увійшли М. О. Семашка, З.П.Соловьев, В.І.Русаков, А.П.Голубков, А.П.Кост, В.С.Вейсброд.



Проведений 16-19 червня 1918 Всеросійський з`їзд Медико-санітарних відділів Рад по доповіді З.П.Соловьева і В.М.Бонч-Бруєвич прийняв рішення про створення Народного Комісаріату охорони здоров`я, крім того на з`їзді обговорювалися нагальні проблеми охорони здоров`я цього періоду: « Про організацію та завдання радянської медицини на місцях »(доповідь М. О. Семашка),« Про організацію боротьби з епідеміями в умовах радянської республіки »(доповідь А. Н. Сисіна),« Про страхову медицину »(І.В.Русаков і Г.В.Ліндов).

11 липня СНК прийняв декрет «Про заснування Народного комісаріату охорони здоров`я». Народним комісаром охорони здоров`я був призначений М. О. Семашка, його заступником - З.П.Соловьев, до складу колегії НКЗ увійшли: В.М.Бонч-Бруєвич (Величкина), А.П.Голубков, П.Г.Дауге, Е .П.Первухін.

На місцях створювалися медико-санітарні відділи Рад, які проводили рішення центральних органів в області охорони здоров`я на своїх територіях.

Для організації медичного обслуговування бійців Червоної Армії постановою ВЦВК у жовтні 1919р. був створений спеціальний комітет допомоги пораненим і хворим червоноармійцям. Велика роль в координуванні всіх питань належить З.П.Соловьеву, в січні 1920 року він очолив Головне Військово-санітарне управління Робітничо-Селянської Червоної Армії. У 1919р. його обрано головою виконкому Російського товариства Червоного Хреста. Госпітальна база була наближена до місць бойових дій, була здійснена мобілізація медичних працівників. Проводилися спеціальні заходи по боротьбі з епідеміями, особливо висипного тифу, як у військах, так і серед цивільного населення. Часто влаштовувалися «тижні чистоти», «лазневі тижня». На залізничних і водних станціях організовувалися санпропускники. Для хворих на висипний тиф розгорталися додаткові ліжка. Масова профілактична допомога поєднувалася з санітарною освітою, для якого були знайдені дієві форми.

Необхідно було налагоджувати надання медичної допомоги робітникам. Фундаментальне значення мав декрет ВЦВК від 22 грудня 1917 г. «Про страхування на випадок хвороби», який зобов`язував лікарняні каси надавати застрахованим - робочим, службовцям і членам їх сімей - безкоштовну допомогу, що поклало початок здійсненню принципу безкоштовної, загальнодоступної і кваліфікованої медичної допомоги трудящим . Лікарняні каси, котрі мали певними засобами, створили ряд великих амбулаторій, лікарень та поліклінік. Таким чином, в перші місяці Радянської влади страхова медицина стала перетворюватися в «грандіозну організацію, про яку навряд чи мріяли страхові діячі колишньої епохи». Але проіснувала вона недовго - до лютого 1919 року, бо незабаром після утворення Наркомату охорони здоров`я керівники охорони здоров`я прийшли до висновку, що всі медичні установи в країні повинні бути тільки державними.

У грудні 1918 р була націоналізована вся аптечна мережа, в Наркомздорові був організований фармацевтичний відділ.

Незважаючи ні важкі умови розглянутого періоду, саме в ці роки був проголошений пріоритет профілактичної медицини, розпочато комплекс заходів по боротьбі з соціальними хворобами - туберкульозом, венеричними захворюваннями. У Наркомздорові була організована секція по боротьбі з туберкульозом і підсекція по боротьбі з венеричними захворюваннями. Почали створюватися лікувально-профілактичні установи нового типу - диспансери (протитуберкульозний та венерологічний). У 1919 р в Москві відбувся I Всеросійський з`їзд по боротьбі - з соціальними хворобами.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!