Психотерапія в діяльності практичного психолога
Під психотерапією в даний час прийнято розуміти широку область наукової та практичної діяльності фахівців (медиків, психологів та ін.), Всередині якої є в наявності велика кількість різноманітних теоретико-методичних підходів. Можна говорити про існування медичної, психологічної, соціологічної і філософської моделей психотерапії. У вузькому сенсі слова (медична модель) психотерапія розуміється як комплексний лікувальний вербальний і невербальний вплив на емоції, судження, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях.Буквальне значення терміна «психотерапія» пов`язане з двома його тлумаченнями, що базуються на перекладі грецьких слів psyche - душа і therapeia - лікування: «зцілення душею» або «лікування душі». Сам термін «психотерапія» був введений в 1872 р Д. Тьюк в книзі «Ілюстрації впливу розуму на тіло» і набув широкої популярності з кінця XIX в.
В останні роки умовно розрізняють клінічно орієнтовану психотерапію, спрямовану переважно на пом`якшення або ліквідацію наявної симптоматики, і особистісно-орієнтовану психотерапію, яка прагне допомогти людині змінити своє ставлення до соціального оточення і до власної особистості. При цьому слід пам`ятати про неоднозначне вживанні останнього терміну:
по-перше, як підходу, що розробляється Б. Д. Карвасарского, Г. Л. Исуриной, В. А. Ташликовим-
по-друге - більш широко - як екзистенційно-гуманістичного спрямування в псіхотерапіі-
по-третє - в найбільш широкому значенні - як психотерапії, що базується на положеннях основних напрямків сучасної психології: динамічному, поведінковому і гуманістичному.
Розширене розуміння області психотерапії закріплено в Декларації з психотерапії, прийнятої Європейською асоціацією психотерапії в Страсбурзі в 1990 році. У цій декларації зафіксовано наступне:
1. Психотерапія є особливою дисципліною з галузі гуманітарних наук, заняття якої являє собою вільну і незалежну профессію-
2. Психотерапевтичне освіту вимагає високого рівня теоретичної та клінічної подготовленності-
3. Гарантованим є різноманітність психотерапевтичних методів-
4. Освіта в області одного з психотерапевтичних методів повинно здійснюватися інтегрально: воно включає теорію, особистий терапевтичний досвід і практику під керівництвом супервізора, одночасно купуються широкі уявлення про інші методах-
5. Доступ до такої освіти можливий за умови широкої попередньої підготовки, зокрема, в галузі гуманітарних та суспільних наук.
Навіть якщо розглядати психотерапію в рамках медичної моделі, слід звернути увагу на відмінності від інших методів лікування. Йдеться, перш за все, про те, що при її проведенні використовуються психологічні методи і засоби (а не фармакологічні, наприклад). Крім того, в якості пацієнтів виступають люди з тими чи іншими розладами психіки, а в якості фахівців - особи, які мають фахову підготовку, серед іншого, в області основ психології та медицини. У клінічно орієнтованої психотерапії традиційно використовуються такі методи, як гіпноз, аутогенне тренування, різні види навіювання та самонавіювання. В особистісно-орієнтованої психотерапії можна знайти величезну різноманітність методів і прийомів, що ґрунтуються на концептуальних моделях безлічі шкіл і течій.
Проте безперечно можна говорити про наявність ключовий і провідної ідеї, що об`єднує майже всі наявні в психотерапії підходи: прагнення допомогти розвитку особистості шляхом зняття обмежень, заборон, комплексів, звільнення її потенціала- це ідея зміни, трансформації людського Я в динамічно змінюється.
Іншими словами, мова йде про фактичне впливі на ті чи інші складові самосвідомості, яке здійснюється у всіх типах немедичною психотерапії,
навіть в тих, де подібне завдання є другорядною або зовсім не ставиться і не усвідомлюється.
Психотерапія традиційно розглядалася як галузь медицини, тому і по сьогоднішній день багато клінічні психотерапевти вважають, що психотерапією мають право займатися тільки лікарі. Однак, як було сказано вище, в науці має місце і психологічна модель психотерапії, а значить, її (психотерапію) можна розглядати як напрямок діяльності практичного психолога. При цьому під психотерапією слід розуміти «надання психологічної допомоги здоровим людям (клієнтам) в ситуаціях різного роду психологічних труднощів, а також в разі потреби поліпшити якість власного життя» `.
Практичний психолог використовує ті ж методи, що і клінічний психотерапевт (короткий опис цих методів см. Вище) - різниця полягає, перш за все, в їх націленості. Його найважливіше завдання полягає не в знятті або полегшенні симптомів хвороби, а в створенні умов для оптимального функціонування особистості та її розвитку, зокрема, з метою поліпшення взаємин з іншими людьми (з членами сім`ї, колегами та ін.).
В. Ю. Міняйло (1998) відокремлює неврачебную психотерапію і власне психотерапію, яка, в свою чергу, ділиться на клінічно - і особистісно-ориенти-рованную. Така класифікація видається не зовсім правомірною, оскільки для неї використовуються різні підстави. Особистісно-орієнтований підхід реалізується і в медичній, і в немедичною психотерапії. При цьому, на наш погляд, саме в немедичною психотерапії він стає провідним.
Будучи одним з напрямків діяльності практичного психолога, психотерапія висуває особливі вимоги до підготовки і рівню кваліфікації психолога. Видається виправданим поділ спеціалізацій практичного психолога на психотерапевта, діагноста, консультанта, коррекціоніста з тим, щоб в рамках єдиної психологічної служби кожен виконував одну з вказаних основних функцій. В області психотерапії психолог неминуче використовує еклектичний підхід, од-
`Психологічний словник / За ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. -М, 1996. -С. 312.
нако бажаним є спеціалізація в якомусь певному психотерапевтичному напрямку: психоаналітичному, поведінковому, екзистенційно-гуманістичному або іншому.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
