Актуальність дослідження

Контингент часто хворіючих дітей з року в рік зростає (Касаткін В.Н., 2001 Альбіцький В.Ю., Баранов А.А., 2003, 2007). Результати Всеросійської диспансеризації дітей 2002 року підтвердили негативні тенденції в стані здоров`я дітей, що сформувалися за минулий десятирічний період: зниження частки здорових дітей (з 45,5 до 33,89%) з одночасним збільшенням вдвічі питомої ваги дітей, що мають хронічну патологію та інвалідність. До 2004 року число часто і тривало хворіють дітей склало 70 і 75%. Незважаючи на значну кількість загальнозміцнюючих та оздоровчих заходів, розроблених традиційною медициною, проблеми, пов`язані з розвитком особистості часто хворіє дитини, залишаються досить гострими.

Аналіз літератури показав, що часто хворіють діти мають ряд особливостей, дезадаптірующіх їх і, як наслідок, провокують рецидиви хвороби: наприклад, надмірна залежність від дорослого, психологічна інфантильність, підвищена тривожність (Миколаєва В.В., 1987 Захаров А.І., 2000- Аріна Г.А., 2003 Дубовик О.Ю., 2005- Менделевич О.В., 2007 і ін.). Тривожність має гендерну і вікову специфіку (Макшанцева Л.В., Єремєєва В.Д., Хрізман Т.П., 1998 Каменська В.Г., Звєрєва С.В., 2004), а також залежить від соціальної ситуації розвитку дитини (Виготський Л.С., 1983). Для часто хворіючих дітей характерна особлива соціальна ситуація розвитку (Миколаєва В.В., 1987 Ковалевський В.А., 2006), в тому числі - неефективне батьківське ставлення, яке може сприяти розвитку високої тривожності у дітей (Лукасик А.В., 2000- Астапов В.М., 2004- Козловська Н.В., Зерницький О.Б., 2005- Менделевич О.В., 2007 і ін.). Крім того, у даній категорії дітей часто порушена і структура сім`ї, що пов`язано з психологічної відстороненістю батька від діади «мати - дитина» і укороченням дистанції між матір`ю і дитиною, що нерідко призводить до інфантилізації останнього (Аріна Г.А., Коваленко Н. А., 1995 Міхєєва А.А., 1999 Ісаєв Д.Н., 2000- Ковалевський В.А., Уриваєв В.А., 2006). Особливо значима дана проблема для часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку. Старший дошкільний вік - це вік найбільшої вираженості тривожності, що обумовлено як інтенсивним емоційним розвитком, так і когнітивним - зрослим розумінням небезпеки (Прихожан А.М., 1998 Спиваковская А.С., 1999 Костіна Л.М., 2003 Астапов В.М., 2004- Козловська Н.В., 2005 і ін.).

Дослідники досі перебувають в пошуку визначальних чинників у відмінності прояву тривожності у хлопчиків і дівчаток старшого дошкільного віку. Ряд вчених відзначають, що хлопчики більш схильні до підвищеної тривожності, ніж дівчатка, в зв`язку з тим, що, перебуваючи в середовищі, прищеплювати провідну роль цінностей фемининного типу (слухняність, пасивність, безконфліктність і т.д.), вони змушені в реальному житті пристосовуватися в своїй поведінці до маскулінно- орієнтованим вимогам значущих дорослих: вміння захищати себе і слабшого, вміння домогтися свого, відстояти свою точку зору, здатність терпіти нестатки, контролювати свої емоційні прояви (Кон І.С., 2003 Ів нова М.В., Коваленко О.В., 2005). Дані протиріччя у вихованні створюють передумови для переживання «конфлікту гендерних цінностей» у хлопчиків, що підсилює їхню тривогу. Дівчата ж проходять цей віковий період менш болісно, тому що для них спочатку більш зрозумілі вимоги дорослих (переважно одного з ними статі), і тому у них більш чітко формуються моделі поведінки, цінності, відповідні статеворольової стереотипу поведінки. Деякі автори стверджують, що гендерна соціалізація хлопчиків, що характеризується первинної фемининной ідентифікацією з матір`ю з наступною зміною об`єкта ідентифікації, сприяє емоційно-когнітивному дисонансу, стає причиною тривоги і напруги (Альошина Ю.Є., Волович А.С., 1989- Каган В. Е., 2000). В даний час не існує єдиної думки з даного питання, проте, основна увага дослідників, що займаються вивченням даної проблеми, приділено впливу на дитину навколишнього його соціального середовища, і, перш за все, сім`ї. Однак робіт, присвячених виявленню взаємозв`язку гендерних особливостей тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку та батьківського ставлення до них, нами не виявлено.

Нерозробленість проблеми формування високої тривожності у часто хворіючих хлопчиків і дівчаток старшого дошкільного віку, оптимальних способів її корекції в зв`язку з особливостями сімейного середовища визначають проблемне поле дослідження. У зв`язку з чим, вивчення гендерних особливостей тривожності та можливостей її корекції представляється нам актуальним і відповідним завданням розвитку психологічної теорії і потребам практики.

Необхідність даного дослідження визначається також наступними протиріччями:

- між соціальним замовленням суспільства на формування фізично і психологічно здорової особистості і зростанням останнім часом рівня захворюваності дітей-

- між необхідністю зниження рівня тривожності у часто хворіючих дітей і недостатньою практичної розробленістю аспектів даної проблеми з урахуванням гендерної спеціфікі-

- між необхідністю формування адекватного батьківського ставлення до часто хворіє дитині і відсутністю ефективних способів його оптимізації.

Дані протиріччя актуалізують тему цього дослідження - «Гендерні особливості тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку та можливості її корекції».

Мета дослідження: виявлення гендерних особливостей тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку та можливостей її корекції за допомогою оптимізації дитячо-батьківських відносин.

Об`єкт дослідження: тривожність часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку.

Предметом дослідження є гендерниеособенності тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: у часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку тривожність вище, ніж у здорових однолітків і має гендерні особливості прояви- своєчасна діагностика та корекція високого рівня тривожності дасть можливість її редукції, що поліпшить соматичний статус часто хворіє дитини.

Відповідно до поставленої мети і гіпотезою дослідження були сформульовані наступні завдання:



1. Здійснити теоретичний аналіз літературних даних з проблеми формування тривожності у часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку, гендерних особливостей її прояву, а також факторів, що обумовлюють розвиток високого рівня тривожності у дитини.

2. Розробити і реалізувати дослідницьку програму.

3. Вивчити гендерні особливості тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку, особливості батьківського ставлення до них і виявити взаємозв`язок між ступенем вираженості тривожності часто хворіє дитини старшого дошкільного віку та особливостями батьківського відносини.

4. Розробити і апробувати корекційно-розвиваючу програму, спрямовану на зниження високої тривожності часто хворіє дитини старшого дошкільного віку (з урахуванням гендерної специфіки його розвитку) за умови оптимізації батьківського ставлення до нього, і оцінити її ефективність.

Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження є:

• положення Л.С. Виготського (1983) про соціальну ситуацію розвитку як єдиному і неповторному, специфічному для даного віку відношення між дитиною і середовищем, виступаючим найважливішою умовою становлення його особистості-

• психосоматичний підхід і «біопсіхосоціоноетіческая» модель здоров`я, що підкреслюють взаємозалежність і взаємозумовленість всіх складових індивідуальності в умовах хвороби людини (Бассин Ф.В., 1971- Березін Ф.Б., 1988- Менделевич В.Д., Соловйова С.Л., 2002- Залевський Г.В., 2005) -

• принцип системної детермінації, згідно з яким будь-який негативний явище (в т.ч. хвороба дитини) розглядається не ізольовано, а в системі, враховуючи детермінанти, що викликають, що підсилюють або долають його (Роговин М.С., 1969- Ломов Б.Ф. , 1984 Богданов А.А., 1998 Клочко В.Є., 1999) -

• теоретичні уявлення про фіксовані формах сімейного поведінки і їх зв`язку з розвитком тривожності у часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку. (Спиваковская А.С., 1999 Варга А.І., 2001 Залевський Г.В., 2007) -

• положення про становлення гендерної ідентичності як найважливішої складової Я-концепції дитини старшого дошкільного віку (Еріксон Е., 1996- Захаров А.І., Клецина І.С., 1998 Каган В.Е., 2000- Кон І.С. , 2003- Чекаліна А.А., 2004).

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що:

• вперше виявлено гендерні особливості тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку: хлопчики мають більш високий рівень самооценочной і міжособистісної тревожності- для них більшою мірою характерний емоційно негативний образ Я, ніж для дівчаток і здорових однолітків обох статі-

• отримані нові дані про особливості батьківського ставлення матерів і батьків до часто хворіють дітям старшого дошкільного віку в залежності від їх гендерної приналежності: щодо хлопчиків у матерів посилюється відкидання, а у батьків по відношенню до дівчаток стає більш вираженою інфантилізації.

• розширені уявлення про взаємозв`язок між ступенем вираженості навчальної, самооценочной, міжособистісної тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку та особливостями батьківського відносини до них-

• вперше отримані дані про дезадаптірующімі ролі фіксованих форм поведінки в дитячо-батьківських відносинах і необхідності їх коррекціі-

• розроблений новий підхід до корекції тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку за допомогою зміни ірраціональних переконань батьків і сприйняття ними власної дитини, батьківського ставлення до нього на більш ефективне.

Теоретична значимість дослідження полягає в розширенні наукових уявлень про особливості батьківського ставлення матерів

і батьків до часто хворіють хлопчикам і дівчаткам старшого дошкільного віку як фактора формування у них високого ступеня тривожності. Наукові положення, результати дослідження вносять вклад в розвиток

медичної психології (проблема психосоматичних взаємозв`язків, проблема особливостей розвитку особистості часто хворіє дитини і специфіка батьківського ставлення до нього, проблема використання елементів раціонально-емотивної терапії А. Елліса в роботі з «психосоматичними сім`ями»).

Практична значимість дослідження визначається тим, що виявлені гендерні особливості тривожності часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку, а також розроблена корекційно-розвиваюча програма можуть бути використані працівниками освіти, охорони здоров`я для підвищення ефективності роботи з батьками з метою оптимізації батьківського ставлення до часто хворіє дитині і для редукції тривожності у часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку. Складена корекційно-розвиваюча програма розширює арсенал підходів психолого-педагогічної служби до роботи з часто хворіють дітьми різної статі. Отримані результати дослідження можуть бути впроваджені в освітній процес ВНЗ педагогічного та психологічного профілів, а також інститутів підвищення кваліфікації працівників освіти і охорони здоров`я (в рамках дисциплін: «Медична психологія», «Психологія розвитку», «Дитяча психологія», «Гендерна психологія»).

Достовірність і надійність результатів дослідження забезпечувалася опорою на сукупність вихідних теоретико-методологічних положень сучасної психології, комплексом наукових методів і методик, адекватних завданням і гіпотезі дослідження. Всі методики апробовані, співвідносяться з теоретичними положеннями дослідження і дозволяють отримати досить об`єктивні результати.

Положення, що виносяться на захист:

1. Часто хворіють діти старшого дошкільного віку більш тривожні, ніж їхні здорові однолітки, так як вони знаходяться в особливій ситуації розвитку, що характеризується «дефіцітарние» умовами розвитку особистості, і, як наслідок, можуть відчувати певні труднощі у взаємодії з навколишнім світом, що привертає до невпевненості в собі, боязкості, підвищеної тривожності.

2. Тривожність часто хворіючих дітей має гендерну специфіку:

хлопчики більш тривожні, ніж дівчата. Пов`язано це з тим, що часто хворіє хлопчика мати інфантілізірует, формуючи особистісні особливості, що суперечать вимогам соціуму до маскулінного типу поведінки-в процесі виховання до хлопчиків пред`являються суперечливі вимоги, «прищеплюється» заборона на відкритий прояв почуттів, що підсилює внутрішнє напруження і збільшує ризик розвитку високої тривожності.

3. Одним з факторів розвитку високої тривожності у часто хворіючих дітей старшого дошкільного віку може бути неефективне батьківське ставлення до них, що виявляється: в зниженні емоційного контакту з дітьми або в надмірній його інтенсівності- у відсутності безумовного прийняття батьками дитини-в невірі в здатність дитини бути самостоятельним- в надмірній тривозі за нього-в пред`явленні дитини завищених або занижених вимог без урахування його реальних можливостей. У сім`ях з часто хворіють дітьми щодо хлопчиків у матерів посилюється відкидання, а у батьків по відношенню до дівчаток стає більш виражена інфантилізації.

4. Оскільки підвищена тривожність несприятливо впливає на соматичний статус дитини, його соціалізацію, необхідна її своєчасна корекція за допомогою оптимізації батьківського відносини за допомогою раціонально-емотивної терапії та реалізації корекційно-розвиваючої програми по відношенню до дітей, батьків і педагогів за умови їх тісної взаємодії.Наступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!