Організація первинної медико-санітарної допомоги

Відео: Навчальний фільм на тему: "Організація первинної медико-санітарної допомоги дитячому населенню"

Система охорони здоров`я має ряд рівнів, на нижньому з яких відбувається безпосередній контакт між хворими і системою охорони здоров`я, і саме на цьому рівні і здійснюється первинна медико-санітарна допомога (ПМСД).

ПМСД - це перший рівень контакту окремих осіб, сім`ї, населення з системою охорони здоров`я. Це ядро, центр, ланка системи охорони здоров`я. ПМСД становить основу, навколо якої групуються всі програми охорони здоров`я. У документах ВООЗ наголошується, що ПМСД має бути покладена в основу будь-якої форми охорони здоров`я, так як ефективність медичної допомоги у вирішальній мірі визначається діяльністю первинної ланки.

Інші ланки системи охорони здоров`я забезпечують виконання спеціалізованих функцій, все більше ускладнюються в міру централізації.

У республіці ПМСД виявляється:

• поліклінічними установами лікарень і роддомов-

• самостійними поліклініками та лікарськими амбулаторіямі-

• лікарськими здравпунктамі-

• стоматологічними поліклінікамі-

• станціями швидкої медичної допомоги-

• фельдшерськими здравпунктамі-

• фельдшерсько-акушерськими пунктами.

Основні функції ПМСД:

• общедоступность-

• динамічне спостереження за станом здоров`я окремої людини і населення в цілому-

• безперервність спостереження за пацієнтом протягом його життя-

• висока якість і ефективність медичної допомоги.

У РБ система надання амбулаторно-поліклінічної допомоги організована за територіально-дільничного принципу. Дільничний лікар був центральною фігурою, яка забезпечує цю допомогу. Однак в останні десятиліття позначилися перекоси в амбулаторно-поліклінічному ланці в бік зростання питомої ваги фахівців вузького профілю, в значній мірі підміняють роботу дільничних лікарів. Престиж останніх став падати. Дільничний лікар в більшості своїй став виконувати диспетчерські функції, спрямовуючи пацієнтів до вузьких спеціалістів або на госпітальне лікування. Фактично дільничний лікар не несе відповідальності за стан здоров`я населення, яке проживає на його ділянці, не зацікавлений в кінцевому результаті своєї праці. З цієї причини кожен другий пацієнт з первинно звернулися направляється на консультацію до вузьких спеціалістів, що в 10 разів перевищує аналогічний показник у розвинених країнах і, відповідно, призводить до значних матеріальних витрат. Неабиякою мірою це обумовлено і існуючими диспропорціями в співвідношенні лікарів різних спеціальностей. Якщо в західних країнах лікарі фахівці складають 25,0% від усіх лікарів, то в РБ навпаки: кожен четвертий лікар зайнятий в первинній ланці.

Таким чином, досвід більшості зарубіжних країн і виникли проблеми в забезпеченні якісної та ефективної медичної допомоги ставлять завдання реформування охорони здоров`я в країні за типом лікаря загальної практики (ВОП).

Лікар загальної практики

ВОП - фахівець, який має вищу базову медичну освіту за спеціальністю «лікувальна справа», що пройшов додатково професійне навчання, орієнтоване на ПМСД, який забезпечує первинну медичну допомогу окремим особам, сім`ям, населенню, незалежно від віку, статі та виду захворювання.

Основне завдання ВОП - самостійне рішення більшості проблем, що стосуються здоров`я населення, що обслуговується.

Приблизно кожне третє звернення до фахівця необгрунтоване. ВОП може взяти на себе від невропатолога близько половини відвідувань, 2/5 - від оториноларинголога, третина - від офтальмолога, кожне четверте - від хірурга, близько третини від інших фахівців.

Переваги загальної лікарської практики



На думку зарубіжних вчених перевага загальної лікарської практики полягає в наступному:

• має справу з недиференційованими хворобами і діагнозами на ранній стадії сімптомов-

• використовує просту технологію-

• має профілактичну спрямованість-

• несе відповідальність за здоров`я обслуговується населення-

• визначає проблеми тільки при обопільній згоді лікаря і пацієнта-

• змушує ретельно планувати своє час-

• змушує вибірково використовувати ресурси.

Мотиви вибору лікаря

Пацієнтам надається право вибору лікаря. Соціологічне опитування свідчить, що основними мотивами при виборі є:

• місце проживання пацієнта,

• привабливість методів роботи лікаря,

• думка родичів або друзів,

• добре ставлення лікаря до дітей,

• звичка лікуватися у даного лікаря з дитинства,

• ВОП є доктором чоловіка / дружини,

• незадоволеність попереднім лікарем,

• неможливість знайти іншого.

Кількість прикріплених пацієнтів до ВОП може коливатися від 1000 до 2500 і обумовлено місцевими умовами, системою оплати праці, кількістю і характером наданих послуг. (Одна посада на 1200-1300 осіб).

Порядок роботи ВОП

Існує одиночна практика (один лікар) і групова практика (від 2-х до 4-х і більше). В даний час превалює групова практика, що має деякі переваги:

• можливість кооперації коштів для придбання дорогого устаткування-

• скорочення числа чергувань кожним лікарем

• можливість консультацій один одного в складних сітуаціях-

• збільшення часу для відпустки.

Кількість прийнятих пацієнтів коливається від 25 до 225 в тиждень, відвідувань на дому від 3 до 33 виїздів на тиждень.

Середній час, що витрачається на прийом одного пацієнта коливається в межах від 5 до 9 хвилин.

Число напрямків на консультацію до фахівця або госпіталізацію не перевищує 10%, з іншими ВОП справляється самостійно.

Оплата діяльності лікаря первинної ланки повинна залежати від:

• від стану здоров`я населення, що обслуговується, від зниження рівня і тяжкості загострень хронічних захворювань-

• від зниження числа напрямків на госпіталізацію- зменшення викликів швидкої медичної допомоги-

• оптимального використання фінансових ресурсів (при розрахунку заробітної плати ВОП може використовуватися підвищувальний коефіцієнт 1,8).

фінансування ПМСД

Проведена оцінка фінансування дільничних служб в містах, сільських лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів свідчать, що ця частка становить приблизно чверть витрат на амбулаторно-поліклінічну допомогу. У перспективі необхідно переорієнтувати фінансових потоків: на ВОП - 45,0%, лікарів-фахівців - 15,0%, швидку медичну допомогу - 5,0%, на стаціонари - 35,0%.

підготовка ВОП

Підготовка ВОП повинна здійснюватися на додипломному етапі, а також шляхом поступової перепідготовки діючих лікарів (дільничної служби та лікарів-фахівців) з урахуванням їх віку, можливостей перенавчання, місцевих умов та інших факторів.

Викладацький склад, зайнятий підготовкою та перепідготовкою лікарів, повинен мати сертифікат ВОП.

Основними напрямками впровадження загальної лікарської практики можуть бути:

- матеріальне стимулювання праці з урахуванням досягнутих результатів діяльності-

- підвищення кваліфікації лікарів первинної ланки за суміжними спеціальностями вузьких фахівців-

- орієнтування дільничних лікарів як фахівців, відповідальних за здоров`я прикріплених пацієнтів з урахуванням їх медико-соціального статуса-

- можливість безкоштовної консультації лікарями-фахівцями тільки у напрямку дільничних лікарів

- зниження рівня госпіталізації та звернень за швидкою медичною допомогою-

виконання дільничних лікарем координуючої функції супроводу пацієнта на всіх етапах медичної допомоги.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!