Запальні захворювання навколоносових пазух
Відео: Рекламний ролик ЛОР-клініки СКК "Русь"
Запальні захворювання навколоносових пазух (сінуіти) відносяться до числа найбільш частих захворювань верхніх дихальних шляхів. За літературними даними, хворі синуїтами складають близько 1/3 загального числа госпіталізованих в ЛОР стаціонари (Козлов М.Я., 1985 Солдатов І.Б., 1990 Піскунов Г.З. з співавт., 1992 Ареф`єва Н.А. , 1994). Вогнища запалення в навколоносових пазухах можуть бути джерелом інфекційної сенсибілізації нижчих дихальних шляхів і легенів, а також бути причиною важких орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень.Більшість авторів за частотою залучення в запальний процес ставлять на перше місце верхньощелепну пазуху (верхньощелепної синуїт), потім гратчастий лабіринт (етмоїдит), лобову (фронтит) і клиновидную (сфеноідіт). Однак це положення не може вважатися повністю бездоганним. У запальний процес частіше залучається не один, а кілька синусів (полісінуіт). При цьому в разі поразки пазух одного боку говорять про гемісинуїт, а при ураженні всіх пазух - про пансінуіт.
Найчастіше запальний процес схильні великі пазухи. Клініцистам відомий вислів: "запалення любить великі пазухи".
У дітей, з урахуванням вікового розвитку пазух, до 3 років переважає запалення гратчастого лабіринту (до 80 - 90%), а від 3 до 7 років - поєднане ураження гратчастоголабіринту і верхньощелепних пазух (Солдатов І.Б., 1990).
В етіології як гострих, так і хронічних синуитов основне значення має проникнення інфекції в навколоносових пазух. Найбільш частий шлях - через природні соустя, повідомляють пазуху з порожниною носа. При гострих інфекційних захворюваннях (тифи, дифтерія, скарлатина, кір) зараження пазух можливо гематогенним шляхом. В етіології верхньощелепних синуитов грають роль і гнійні вогнища зубо-щелепної системи, особливо великих і малих корінних зубів, прилеглих до нижньої стінки пазухи. Найбільш частою причиною виникнення одонтогенного верхньощелепного сінуіта є сторонні тіла, які проникають в пазуху з порожнини рота: пломбувальний матеріал, фрагменти зламаних стоматологічних інструментів, що провалилися коріння зубів, турунди. Гранульоми біля кореня зуба, субперіостальні абсцеси, пародонтоз також можуть призводити до виникнення одонтогенного верхньощелепного сінуіта (Овчинников Ю.М., 1995). Можливий занос інфекції при пораненні пазух вогнепальною або іншим видом зброї.
Найбільш частою причиною розвитку гострих синуитов являють гострі респіраторні, в т.ч. вірусні захворювання. Суттєве значення, поряд з вірусами грипу і парагрипу, надається риновіруси і аденовірусу, а також стафілококів, стрептококів, пневмококів, грамнегативних і грампозитивних паличок. У ряді випадків посіви з пазух при гострому Сину виявляються стерильними, що пояснюється присутністю вірусної, а також анаеробної флори, що виявляється тільки спеціальними методами дослідження.
Гострим сінуіти властива монофлора, хронічним - поліфлора.
При хронічних синуїтах поряд з кокковой флорою виявляються синьогнійна, кишкова палички і різні штами вульгарного протея.
Значно частіше, ніж при гострих синуїтах, особливо при цілеспрямованих пошуках, знаходять анаеробну флору (Лушнікова Т.А., 1992, Дайняк Л.Б., 1994). В останні роки актуальним стає грибкове ураження навколоносових пазух. Не будучи первинним етіологічним фактором у розвитку синуитов, грибкова флора внаслідок дисбактеріозу, викликаного нераціональної антибиотикотерапией, може бути домінуючою або навіть єдиним фактором, що підтримує наполегливо протікає хронічний запальний процес в пазухах. Вона може бути причиною подальшого небезпечного розвитку захворювання у вигляді глибокого мікозу (Stammberger H., 1982- Дайняк Л.Б., 1994). Найбільш часто висіваються гриби роду Aspergillus, Penicillum і Candida (Кунельский В.Я., 1989). У патогенезі гострих і особливо хронічних синуитов має значення порушення вентиляції (аерації) навколоносових пазух, викликане анатомічними дефектами порожнини носа (виражене викривлення перегородки носа, гіпертрофія середніх носових раковин, наявність аномальної bulla ethmoidalis), а також вродженої вузькістю носа (лепторінія).
При закритті соустя пазухи набряку слизової оболонкою вміст кисню в пазусі буде зменшуватися, а вміст вуглекислого газу - збільшуватися. Особливо падає вміст кисню, якщо в синусі продукується гній (Drettner В., 1984). При наявності гною вміст кисню в пазусі наближається до нуля, зміст же вуглекислоти значно збільшується, а величина рН - зменшується (Carentfeld C., Lundberg С., 1977). Кисень поглинається не тільки слизовою оболонкою, але також бактеріями і лейкоцитами (Drettner В., 1984). Все це сприяє розвитку анаеробної інфекції при хронічних синуїтах.
Істотну роль в розвитку гострих і хронічних синуитов грають алергічні процеси (ауто- і бактеріальна алергія), а також відома детермінованість, пов`язана з вродженою чи набутою імунологічної недостатністю. В даний час встановлено, що однією з головних причин розвитку рецидивуючих запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, в т.ч. навколоносових пазух, є дефіцит імуноглобулінів, зокрема, секреторного Ig A. Клінічне вираз дефіциту Ig A у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів проявляється у вигляді хронічного риніту, полісінуіта, хронічного тонзиліту, аденоідіта і т.д. (Гербер В.X., 1989- Комарець С.А., 1992 Гребенщикова Л.А., 1994 Ланцов А.А. з співавт., 1996).
Важливе значення в розвитку гострих і хронічних синуитов відіграє порушення нормальної функції миготливого епітелію і слизових залоз (мукоциліарного апарату слизової оболонки), викликане несприятливими факторами зовнішнього середовища: холодне повітря, забруднення атмосфери шкідливими газами промислового виробництва. В результаті настає пригнічення або припинення биття війок, що привозить до затримки інфекційного початку в порожнині носа і навколоносових пазух і наступному проникненню його через мембрани слизової оболонки (Остаковіч В.Є., 1982, Панкова В.Б., 1987, Піскунов Г.3 . і Піскунов С.3., 1988, Плужников М.С. і Лавренова Г.В., 1990). Встановлено достовірне зниження функціональної активності миготливого епітелію слизової оболонки в області середніх і нижніх носових раковин при гострому і хронічному етмоїдиті і верхньощелепному Сіну (Бондарук В.В., 1996).
Розвитку гострих і особливо хронічних синуитов сприяють хронічні захворювання, в т.ч. діабет.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
