Головний біль, зумовлений запаленням навколоносових пазух

Клініка. Головні болі відзначаються як при гострих, так і при хронічних процесах в око-лоносових пазухах. Типові періодичність головних болів і коливання їх інтенсивності від 12 до 17 год дня. Посилення головного болю в середині дня обумовлено ускладненням відтоку гною з пазух в зв`язку зі зміною положення тіла з горизонтального у вертикальне. При цьому збільшується роздратування чутливих закінчень трійчастого нерва в слизових оболонках пазух і посилюються ВАЗом-торні розлади.

Не завжди виявляються паралелі між інтенсивністю головних болів і ступенем запальних змін в пазухах. Іноді у людей з дуже сильними головними болями виявляється лише катаральний синуит, а з незначними - гнійний. Інтенсивність головного болю залежить від ступеня дренажу пазухи: при відсутності відтоку вмісту з пазухи - болі інтенсивні, при відновленні його - болю різко зменшуються. Сила больових відчуттів залежить і від особливостей нервової системи хворого, його індивідуальної чутливості до болезь подразнень.

За частотою виникнення синуитов на першому місці стоїть гайморит, який нерідко поєднується з етмоїдитом.

Гайморит проявляється болями різної інтенсивності в області щоки, виличної кістки, кореня носа, зубів вехньої щелепи, рідше - в області чола і скроні на стороні запалення. Іноді болю відчуваються в одній половині обличчя, ще рідше - у всій голові, коли вони стають дифузними. У легких випадках хворий скаржиться на відчуття тиску і напруги в області щоки. Пальпаторно визначаються хворобливість і набряклість шкіри в області ураженої пазухи. Іноді болю в щоці і зубах верхньої щелепи посилюються при жуванні. Хворих турбують світлобоязнь, сльозотеча, ускладненість но-сового дихання, посилене відділення слизу з носа на стороні поразки.

Головні болі - частий, хоча і не обов`язкова ознака хронічного гаймориту. Вони бувають дифузними, постійними, тупими, ниючими або невизначеними, частіше локалізуються в області верхньої щелепи, кореня носа, очниці, скроні, рідше чола. У деяких хворих біль виникає тільки в період загострення або після припинення відтоку вмісту (гною з пазухи).



Діагноз гаймориту встановлюється на основі скарг хворого, анамнезу, результатів клінічного і рентгенологічного досліджень. У випадках сумніву виробляють діагностичний прокол і промивання пазухи.

Головні болі - основний симптом гострого етмоїдити. Вони відчуваються в області кореня носа, перенісся, позаду очних яблук, у внутрішнього краю очниці, іноді іррадіюють в скроневу область. Болі, переважно локалізується в області кореня носа і перенісся, що давить або ниючого характеру, постійні, до періодично посилюються, особливо при русі очних яблук. Визначаються набряк шкіри між внутрішнім кутом ока і носом, а також набряклість нижньої повіки на стороні запалення. Виявляються набряк і гіперемія слизових оболонок верхнього і середнього носових ходів, а також скупчення слизу і гною в середньому ході.

Хронічний синуїт нерідко поєднується з іншими синуїтами. Йому притаманні наполегливі, стійкі але ющіе головні болі, що локалізуються в області перенісся, у внутрішнього кута очниці, рідше - в області чола. Болі поєднуються з тривалим одностороннім нежиттю, закладеністю відповідними віючою половини носа.

Головні болі - основний симптом гострого фронтита. Болі локалізуються в області чола, іноді ірредііруют в область ока і скроні. Вони постійні, інтенсивні, ниючі або тупі, вранці і вдень, а вночі кілька зменшуються. При перкусії області лобової пазухи і натисканні у верхнього внутрішнього кута очниці (нижня стінка пазухи) відзначається хворобливість і припухлість, гіперемія шкіри. Можливі світлобоязнь і сльозотеча.

При хронічному фронтите в області чола спостерігаються ниючі або тиснуть болі, рідше - диф-фузние, відчуваються у всій голові. Болі посилюються після вживання алкоголю, перевтомлені-ня.

Головні болі є найбільш важливим суб`єктивним ознакою гострого сфеноїдити, вони відчуваються в області потилиці, іноді в глибині голови, рідше - в очній ямці, в області чола, тімені і скроні. Болі нерідко іррадіюють в область соскоподібного відростка, періодично посилюються, можуть супроводжуватися запамороченням.

Набряклість, гіперемія слизової оболонки, слиз або гній в області верхнього носового ходу і задньої стінки носоглотки-важливі ознаки цієї хвороби.

Надання допомоги. Допомога при синуїтах може бути консервативною, оперативної та змішаної. В основному проводиться консервативна терапія. Хворим з гострими і актуальними хронічними синуїтами показані антибіотики і сульфаніламідні препарати. При сильних головних болях призначають анальгетики (анальгін, пенталгин, седалиін і ін.), Десенсибілізуючі засоби (ді-медрол, супрастин, піпольфен, кальцію глюконат і ін.).

У разі хронічних синуитов виробляють пункції пазух з наступним промиванням їх дез-інфікуючими розчинами (фурациліну, калію пер-манганата і ін.) І введенням в пазуху суміші антибіотика з гідрокортизоном.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!