Предмет і завдання медико-соціальної експертизи
Лікарсько-трудова експертиза - область медичних і наукових знань, що вивчає працездатність людини при наявності у нього захворювання, травми, каліцтва, анатомічного дефекту, вагітності, а також деяких інших причин, регламентованих законодавством по державному соціальному страхуванню і переслідують соціально-профілактичні цілі (догляд за хворим членом сім`ї, санаторно-курортне лікування, карантин, стаціонарне протезування та ін.).Основні завдання медико-соціальної експертизи:
- науково обґрунтована оцінка працездатності трудящих при різних захворюваннях, травмах, каліцтва, анатомічних дефектах-
- встановлення факту тимчасової непрацездатності та звільнення від роботи у зв`язку з наявністю соціальних і медичних показань, передбачених законодательством-
- визначення характеру непрацездатності (тимчасова, стійка, повна або часткова) -
- встановлення причини тимчасової чи стійкої непрацездатності для визначення розмірів допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення-
- раціональне працевлаштування працюючих, які не мають ознак інвалідності, але потребують за станом здоров`я в полегшенні праці в своїй профессіі-
- визначення трудових рекомендацій інвалідам, що дозволяють використовувати їх залишкову трудоспособность-
- вивчення причин захворюваності та інвалідності для розробки медичних, соціальних і профілактичних заходів-
- визначення різних видів соціальної допомоги працюючим при тимчасовій непрацездатності та інвалідам
- проведення соціально-трудової реабілітації. Правильне рішення питань ВТЕ вимагає знання певних понять.
Під працездатністю прийнято розуміти такий стан організму, при якому сукупність фізичних і духовних можливостей дозволяє виконувати роботу певного обсягу і якості.
Під непрацездатністю слід розуміти стан, обумовлене хворобою, травмою, її наслідками або іншими причинами, коли виконання професійної праці повністю або частково, протягом обмеженого часу або постійно, неможливо.
Непрацездатність може бути тимчасовою і стійкою.
Тимчасова непрацездатність (ВН) - стан організму людини, обумовлене захворюванням, травмою та іншими причинами, при яких порушення функцій супроводжуються неможливістю виконання професійної праці в звичайних виробничих умовах протягом певного проміжку часу, тобто носять оборотний характер. Встановлення факту ВН є медичним дією, так як воно спрямоване на усунення несприятливих факторів і означає початок лікування.
Розрізняють повну і часткову тимчасову непрацездатність.
Повна непрацездатність - повна неможливість виконання будь-якого праці на певний термін, що супроводжується необхідністю створення спеціального режиму і проведення лікування.
Часткова непрацездатність - тимчасова непрацездатність щодо своєї звичайної роботи при збереженні здатності виконувати іншу роботу з іншим полегшеним режимом або .уменьшенним обсягом.
Інвалідність - соціальна недостатність внаслідок порушення здоров`я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності та необхідності соціального захисту.
Стійке (постійне або тривале) порушення працездатності також може бути повним або частковим, тобто у вигляді втрати працездатності або значного її обмеження. Стійке порушення працездатності серед інших обмежень життєдіяльності є одним із критеріїв інвалідності і може служити підставою для її встановлення. Інвалідність - це соціальна недостатність внаслідок порушення здоров`я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності в тому числі працездатності) і необхідності соціального захисту. Рішення про інвалідність приймається в процесі медико-соціальної експертизи за направленням лікарів ЛПУ в установах МСЕ.
У встановленні факту інвалідності беруть участь лікарі лікувально-профілактичних закладів (виявляють ознаки інвалідності) і лікарі-експерти медико-соціальних експертних комісій - МСЕК (встановлюють факт стійкого порушення працездатності).
З наведених вище основних визначень різних видів непрацездатності слід, що хвороба і непрацездатність не є поняттями ідентичними. При наявності хвороби людина може бути працездатним, якщо захворювання не перешкоджає виконанню професійної праці, і непрацездатним - якщо виконання роботи ускладнене або неможливе.
При визначенні працездатності необхідно враховувати як медичні, так і соціальні критерії.
Медичні критерії включають своєчасно поставлений повний клінічний діагноз з урахуванням вираженості морфологічних змін, тяжкості і характеру захворювання, наявності декомпенсації і її стадії, ускладнень, визначення клінічного найближчого і віддаленого прогнозу.
Соціальні критерії відображають все, що пов`язано з професійною діяльністю хворого: характеристику переважного напруги (фізичного або нервово-психічного), організацію, періодичність і ритм роботи, навантаження на окремі органи і системи, наявність несприятливих умов праці і професійних шкідливих.
Встановлення факту непрацездатності має важливе юридичне значення, так як воно гарантує громадянину відповідні права: при тимчасовій втраті працездатності на звільнення від роботи і отримання допомоги за рахунок коштів обов`язкового державного соціального страхування, а при інвалідності - на пенсію за рахунок коштів пенсійного фонду Росії.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
