Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба - загальна інформація
Від того, наскільки правильно, комплексно і послідовно буде проводитися реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба, залежить результат проведеного лікування. Як і при будь-реконструктивні хірургічному втручанні сама хірургічна операція означає тільки поява нового етапу в лікуванні пацієнта і відновленні його працездатності - її виконання не гарантує безумовного і повного одужання, але в значній мірі сприяє досягненню цих цілей. У тому випадку, коли хворий відмовляється виконувати рекомендації лікаря (як хірурга, який виконав операцію, так і лікаря-реабілітолога), може виникнути небезпека життю пацієнта і не буде досягнута мета оперативного лікування.
Цілі і принципи реабілітації після ендопротезування
Основна мета проведення реабілітації пацієнтів, які перенесли ендопротезування кульшового суглоба - повноцінне і всебічне відтворення функціональних здібностей заміненого суглоба, соціально-побутове відновлення і відновлення професійної діяльності.
Принципами її проведення повинні ставати:
- максимально ранній початок проведення;
- безперервність і наступність;
- послідовність;
- комплексний характер проведених заходів;
- індивідуальний підхід до кожного пацієнта - лікувальні заходи повинні проводитися за прийнятою схемою, але можуть коригуватися в залежності від стану прооперованого людини.
Відповідно, реабілітація після ендопротезування повинна проводитися:
- в стаціонарі, де проводилося саме хірургічне втручання - цей етап займає при гладкому перебігу післяопераційного періоду від 12 до 24 днів;
- в спеціалізованому відділенні реабілітації, персонал якого вміє «ставити» прооперованих пацієнтів на ноги - цей період триватимуть 1-2 місяці
- в спеціалізованих лікувальних та оздоровчих закладах - завершення відновлювальних процедур.
Операція протезування тазостегнового суглоба - показання до проведення
У переважній більшості випадків операція ендопротезування кульшового суглоба необхідна при виявленні у пацієнта важких анатомічних і функціональних порушень ураженого зчленування. Найчастіше таке втручання необхідне при виявленні:
- деформуючого артрозу (коксартрозу) тазостегнового суглоба;
- ревматоїдний артрит;
- перелом стегна (найчастіше в області анатомічної або хірургічної шийки);
- доброякісні та злоякісні новоутворення стегнової кістки;
- судинні захворювання - асептичний некроз тканин тазостегнового суглоба.
При кожному з цих патологічних процесів пацієнти можуть відчувати сильний біль в ураженому зчленуванні і виражене обмеження обсягу рухів - це може знижувати якість життя людини будь-якого віку.
Своєчасне виконання заходів по реабілітації після операції ендопротезування допомагає уникнути ранніх і пізніх ускладнень, найпоширенішими з яких стають:
- інфекція прооперованого зчленування - виявляється у 2-4% пацієнтів, і для попередження цього стану призначаються антибіотики і засоби протимікробної терапії;
- виникнення тромбів вен нижніх кінцівок і малого тазу - саме своєчасна реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба допомагає попередити патологію венозної системи.
Реабілітація після ендопротезування кульшового суглоба - основні заходи
При виконанні операції ендопротезування, особливо в тих випадках, коли це втручання проводиться пацієнтам, які протягом тривалого часу страждали дегенеративно-дистрофічними і запальними захворюваннями, заходи з реабілітації повинні починатися ще до виконання операції.
Це допомагає подолати патологічні стереотипи, створені організмом для подолання проявів захворювання - больовий синдром змушує хворого щадити кінцівку на стороні ураженого суглоба, що призводить в гіпотрофії м`язів, розвитку контрактури суглоба і змін положення таза, порушень анатомічних співвідношень в хребетному стовпі (згладжування лордозу поперекового відділу, виникненню компенсаторного сколіозу).
Відповідно, таких пацієнтів потрібно починати вчити правильно рухатися ще до виконання хірургічного втручання - патологічний стереотип руху потрібно усувати до операції. Саме тому хворого вчать правильно користуватися милицями для ходьби (без навантаження на ногу, яка піддасться операції), призначають фізіотерапію для відновлення нормального тонусу м`язів ураженої кінцівки і додаткову тренування контралатеральної ноги для компенсації підвищених навантажень в майбутньому.
Людину треба вчити всьому - від правильного прісажіванія і вставання з ліжка або стільця до правильного розподілу ваги. В цей же час проводиться компенсація виражених порушень функції життєво важливих органів і систем, в тому числі і системи згортання крові, пацієнта навчають правильному диханню і показують комплекси ізометричних вправ для м`язів нижніх кінцівок.
Відновлювальний період після операції можна розділити на:
1. ранній післяопераційний - він складається з:
- щадного періоду - в цей час відбувається гостре реактивне запалення у відповідь на операцію, він триває до 4-7 дня після втручання;
- тонізуючого періоду - в цей час відбувається загоєння рани, він триває до 15 дня після втручання;
2. пізній післяопераційний - він складається з:
- раннього відновного періоду - в цей час відбувається резорбція зруйнованих структур (кісткових), він продовжаться до кінця 6-8 тижні після втручання;
- пізнього відновного періоду - в цей час активно починаються процеси регенерації в кістковій тканині, він триває до кінця 10 тижня після втручання;
- адаптаційного періоду - в цей час завершується повне відновлення організму і постанавливает працездатність і здатність до самообслуговування
У ранньому післяопераційному періоді повинна проводитися профілактика ускладнень, які можуть загрожувати життю пацієнта, пролежнів та інших трофічних розладів. Для вирішення цих завдань можуть використовуватися дихальні вправи, ізометричні вправи для м`язів кінцівок, раннє присадка в ліжку.
У лікуванні пацієнта можуть використовуватися фізіотерапевтичні вправи (магнітотерапія, УВЧ-терапія, УФО швів), рефлексотерапія, електростимуляція м`язів. Активно використовуються вправи лікувальної фізкультури - вони повинні підбиратися для кожного пацієнта індивідуально. Після стихання болю в рані можуть використовуватися пасивні і активні вправи в колінному і тазостегновому суглобі прооперованої кінцівки.
Після ендопротезування кульшового суглоба дозволяється раннє вставання - це захід може вирішуватися вже на 2-3 день після втручання. На перших порах поруч з пацієнтом обов`язково повинен бути помічник, який допоможе і проконтролює стан людини. Ще до операції потрібно вчити пацієнта - як вставати правильно: з боку здорової ноги і за умови щодо задовільної загального стану.
Не можна невиправдано затягувати цей процес і відкладати вставання до повного відновлення нормального самопочуття - чим раніше пацієнт зможе встати, тим краще буде прогноз виконаної операції.
Фізіотерапевтичне лікування показано на будь-якій стадії реабілітації хворого - це допомагає попередити розвиток ускладнень після втручання та подолати патологічні стереотипи руху. Пацієнт повинен повірити в успіх операції і досягнення позитивного результату - тоді будь-яке відновлення піде значно швидше.
