Ендоскопічна картина гастриту
Для ендоскопічної картини гипертрофического гастриту типові великі ригідні деформовані складки слизової оболонки, тісно прилягають один до одного. Слизова оболонка стає нерівною, шорсткою, на її поверхні можуть виявлятися ті чи інші прояви поверхневого гастриту.
До ознак атрофічного гастриту відносяться згладжена рельєфу і витончення слизової оболонки, через яку просвічують кровоносні судини. Атрофія може бути осередкової і дифузійної. При осередкової атрофії слизова оболонка має плямистий вигляд, коли на рожевому тлі збереження слизової оболонки чітко видно округлі запалі сірувато-білі ділянки атрофії. При атрофічному дифузному гастриті слизова оболонка повсюдно має сірувато-білий або сірий відтінок, тьмяна і гладкая- складки слизової оболонки зберігаються лише на великій кривизні, вони невисокі, при роздуванні майже повністю зникають.
Запропонована в 1990 р Сіднейська система, крім етіопатогенетичної класифікації і гістологічного розділу, включає і ендоскопічний розділ. У ньому визначені ті критерії, якими рекомендується користуватися ендоскопісту при діагностиці гастриту. Гастрити слід розділяти по локалізації:
- гастрит антрального відділу,
- гастрит тіла шлунка,
- пангастрит.
Для опису змін слизової оболонки шлунка рекомендується використовувати терміни: набряк, еритема (гіперемія), вразливість слизової оболонки, ексудат, плоскі ерозії, підняті ерозії, гіперплазія складок, атрофія складок, видимість судинного малюнка, підслизові крововиливи.
А.Kaлінін тощо.
