Історія психології спорту

Відео: Історія психології (курс лекцій МГППУ)

Широкі можливості застосування професійних психологічних знань існують в спорті. Психологія спорту вивчає закономірності психічної діяльності людей в умовах тренувань і змагань.

Психологія спорту належить до числа дуже молодих прикладних галузей психологічної науки. Поняття "психологія спорту" вперше з`явилося в статтях П`єра де Кубертена - засновника Олімпійських ігор сучасності. Вони публікувалися на самому початку XX століття і мали описовий характер. У 1913 році на спеціальному конгресі з психології спорту, організованому за його ініціативи Міжнародним олімпійським комітетом в Лозанні, вона отримала своє "хрещення".

Ініціатива П`єра де Кубертена і Лозаннський конгрес послужили стимулом до вивчення проблем психології спорту. У період з 1920 по 1940 рік їх вивчення досить активно велося в Німеччині, США та інших країнах. Однак глибокої наукової розробки проблеми психології спорту тоді не отримали (Джамгаров, Пуні (ред.), 1979, с. 12).

Психологія спорту інтенсивно розвивалася вже після другої світової війни. Причиною тому послужив бурхливий ріст спортивних досягнень у всьому світі і підвищення престижності спорту. Особливо яскраво це виявлялося на олімпійських іграх і світових першостях з видів спорту.

У 1965 році з ініціативи Італійської федерації спортивної медицини в Римі, був організований перший конгрес з психології спорту. Було створено Міжнародне товариство психології спорту (ІССП). Це стало свідченням міжнародного визнання психології спорту.

Після Римського відбулися ще три конгресу: в 1968 році у Вашингтоні, в 1973 році - в Мадриді і в 1977 році - в Празі. З 1970 року видається офіційний орган ІССП - "Міжнародний журнал психології спорту".



Створення ІССП стимулювало утворення регіональних об`єднань психології спорту. Так, в 1967 році виникло Північноамериканські суспільство психології спорту, в 1969 - Європейська асоціація психології спорту (ФЕПСАК). У різні роки потім організовувалися національні товариства спортивної психології в Канаді, Японії, ФРН, Англії, Франції, Бразилії, Австралії та інших країнах.

Доповіді по психології спорту містяться в програмах XVIII і XX Міжнародних психологічних конгресів, Олімпійського наукового конгресу 1972 року в Мюнхені, Всесвітнього конгресу "Спорт в сучасному суспільстві", що відбувся в 1974 році в Москві.

В даний час наукова розробка психології спорту ведеться в більшості країн світу.

В історії вітчизняної психології часом народження психології фізичного виховання і спорту можна вважати дати виходу в світ перших наукових робіт. Першими в 1925-1926 роках були дослідження, виконані проф. П.А. Рудиком на кафедрі психології ГЦОЛІФК ( "Вплив м`язової роботи на процес реакції", "Дослідження реакції в застосуванні до основних питань фізичної культури") і Т.Р. Нікітіним ( "Значення навіювання і наслідування в справі фізичного виховання").

У 1927 році в Москві була видана, а в 1930 - перевидано монографію професора А.П. Нечаєва "Психологія фізичної культури". У ці ж роки були опубліковані роботи А.Ц. Пуні, присвячені вивченню впливу змагань з настільного тенісу, лижних гонок і ін. На психічну сферу спортсменів, і роботи професора Українського психоневрологічного інституту З.І. Чучмарева про вплив шкільних уроків фізичної культури на інтелектуальні функції школярів і їх вміння керувати собою. З 1930 року почалася розробка питань психології фізичного виховання і спорту на кафедрі психології інституту ім. П.Ф. Лесгафта (Джамгаров, Пуні (ред.), 1979, с.13-15).

У ті роки основними центрами розробки психології спорту були кафедри психології Центрального інституту фізичної культури та інституту фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта, а також психотехнические відділення Ленінградського (зав. Проф. А.К. Борсук) і Центрального (зав. Проф. П.А. Рудик) науково-дослідних інститутів фізичної культури. В середині тридцятих років в ГЦОЛІФК і ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта вивчення питань психології спорту бьшо включено в курс психології, читався студентам. Були розроблені перші програми спеціального курсу "Психологія спорту".

Під час Великої Вітчизняної війни психологи спорту займалися розробкою науково обґрунтованих шляхів відновлення функцій центральної і периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також відновленням вищих психічних функцій (Гнозис, праксису, мислення, мовлення та ін.).

У повоєнні роки психологія фізичного виховання і спорту розвивалася дуже інтенсивно. У цей період розширилася база наукових досліджень. У них брали участь кафедри педагогіки і психології цілого ряду інститутів фізичної культури. Розширилося коло розв`язуваних проблем. Основні напрямки досліджень включали вивчення: психології особистості спортсмена і тренера, психологічних особливостей спортивної діяльності, психологічних основ навчання і виховання в спорті. Вивчалися також психологічні аспекти спортивного змагання, психологічні основи підготовки спортсменів до змагань, регуляції і саморегуляції діяльності та станів спортсменів до, під час і після змагань. Приділялася увага також соціально-психологічним аспектам фізичного виховання і спорту, віковим психологічним особливостям фізичного виховання і спорту.

У 1952 році в Інституті психології АПН РРФСР А.Ц. Пуні захистив першу в історії психології докторську дисертацію на тему "Психологія спорту". Пізніше з`явилися монографії з психології спорту О.А. Чернікова, А.Ц. Пуні, В.Г. Норакидзе, С.Ч. Геллерштейном, Г.М. Гагаевой, А.В. Родіонова, Н.А. Худадова, А.А. Лалаян і ін. Стали видаватися збірники праць по психології спорту. У 1958 році вийшов перший підручник по психології для інститутів фізичної культури, написаний П.А. Рудиком. Спеціальний розділ підручника присвячений психології спорту.

Психологія фізичного виховання і спорту як спеціальна галузь психологічної науки входила в програми Всесоюзних нарад з психології, а потім Всесоюзних з`їздів товариства психологів СРСР. Традиційними були спеціальні Всесоюзні наради і конференції з психології спорту. Перше таке нараду з ініціативи кафедри психології ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта було організовано в 1956 році в Ленінграді.



Післявоєнний розвиток психології фізичного виховання і спорту характеризується великим зближенням її з практикою. Післявоєнний період характеризується також організаційним зміцненням психології фізичного виховання і спорту. У 1948 році була створена комісія з психології спорту при науково-методичному (згодом науковому) раді Комітету з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР. Вона по суті стала органом, що об`єднував радянських психологів спорту. Психологи спорту завжди відігравали активну роль у роботі Товариства психологів СРСР. У травні 1987 року вперше в СРСР створена Федерація спортивної психології.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!