Сифіліс.

Історично достовірними є описи сифілісу іспанськими лікарями з Барселони Скілатусом і Діасом де Ісла, які відносяться 1493 Першими їх пацієнтами були матроси Христофора Колумба. Було встановлено, що свою хворобу вони отримали від туземок острова Гаїті, де вона була вже давно відома місцевому населенню. Незабаром хвороба поширилася серед жителів Барселони.

Поширенню сифілісу в значній мірі сприяли похід французького короля Карла VIII Валуа в Італію в 1494 р і подальша облога Неаполя. У військо Карла VIII входив загін з 300 іспанських найманців, серед яких виявилися хворі на сифіліс. Після війни мішанину найманці Карла VIII рознесли хворобу по всіх країнах Європи (викликавши там пандемію), а потім і Азії.

Спочатку сифіліс мав безліч назв. Всього відомо близько 300 найменувань цієї хвороби. Так, у Франції її називали іспанської, в Італії і Польщі - французької, в Росії - польської та французької, в Японії - китайської хворобою.

Детальний опис сифілісу було дано в роботі знаменитого вченого епохи Відродження, лікаря і поета Джироламо Франкасторо. Робота називалася "Про французької хвороби". Той же автор виклав в поемі історію кохання пастуха на ім`я Сифілус, покараного богами за непокору їм невідомої до того хворобою. Франкасторо описав появу і протягом у Сифілуса "французької хвороби", зробивши це настільки наочно, що наступними авторами ім`я Сифілуса використовувалося вже як загальне.

Збудником сифілісу є мікроорганізм бліда спірохета або трепонема. Бліда спірохета володіє великою рухливістю в організмі, легко і швидко проникає в різні тканини і органи людини через мікроскопічні, непомітні для неозброєного ока тріщини і садна на шкірних покривах і слизових оболонках. З проникненням збудника в організмі відбуваються складні зміни імунологічного характеру. У перебіг хвороби мікроорганізми поширюються кровоносною системою по всіх тканинах і органах людини.

Поза організмом бліда спірохета легко піддається висушування, швидко гине при нагріванні, під дією дезінфікуючих засобів, кислот, лугів. У той же час вона малочутлива до охолодження (при заморожуванні зберігає життєздатність 2-3 діб) і може жити кілька годин у вологому середовищі.

Шляхи проникнення збудника сифілісу в організм людини:

1. Контактний:

o прямой-

o непрямий.



2. Через кров:

o при переліваніі-

o внутрішньоутробно, від хворої матері до дитини через плаценту.

Основним шляхом проникнення блідої спірохети в організм людини є контактний. Одним із способів прямого контактного шляху виступає статевої. Це найпоширеніший спосіб передачі сифілісу, заразитися яким можна як від хворого на сифіліс, так і від носія даного збудника.

Від хворого людина так само можна заразитися сифілісом при орально-генетальних і анально-генетальних способах прямого контакту.

Поцілунок також є способом прямого контактного шляху передачі сифілісу, заразитися яким можна тільки від хворої людини, що знаходиться на третій стадії розвитку захворювання.

Побутовий спосіб відноситься до непрямого контактному шляху передачі. При дотриманні елементарних гігієнічних правил і норм заразитися сифілісом таким шляхом практично неможливо.

Другий шлях передачі сифілісу - через кров. Розрізняють внутрішньоутробний спосіб і зараження при переливанні крові. Цей шлях передачі зустрічається досить рідко.

Латентний (прихований, без зовнішніх проявів) період сифілісу триває близько трьох-чотирьох тижнів-в цей час відбувається бурхливе розмноження трепонеми.

Сифіліс є вкрай різноманітним захворюванням за своїми клінічними проявами. Однак в його перебігу можна виділити кілька закономірних етапів.

До симптомів раннього сифілісу відносяться твердий шанкр і регіонарний бубон.

Твердий шанкр - невелика болюча виразка, щільна на дотик, з блискучою "лакованої" поверхнею, що виникає на місці проникнення блідої спірохети. Зазвичай шанкр розташовується на статевих органах, але можливо його поява на губах, в ротовій порожнині, на руках і інших частинах тіла.

Регіонарним бубоном називається збільшення лімфатичних вузлів, близько розташованих до твердого шанкру. При статевому зараженні змінюються в розмірах среднепаховие лімфовузли, що викликає хворобливі відчуття при будь-яких змінах положення нижніх кінцівок.

Первинний сифіліс триває близько 6-7 тижнів.

Якщо з певних причин на першій стадії сифілісу не було розпочато лікування, то поява характерного ознаки другої стадії захворювання вимагає термінового звернення до лікаря. Це блідо-рожева, зірчастої структури висип, чітко локалізована на шиї ( "Намисто Венери"), на долонях рук, стопах ніг, і дифузно-розкидана в області статевої сістеми.В цей період, крім поразки статевої системи, можуть виникати сифілітична ангіна, менінгіт, гепатит, неврити і інші захворювання.

При відсутності комплексного лікування вторинний свіжий сифіліс згладжується, а через певний час виникає його рецидив. Такі рецидиви можуть бути багаторазовими протягом 2-6 років, після чого захворювання переходить в третю стадію.

Третя стадія сифілісу характеризується важкими ураженнями практично всіх фізіологічних органів і систем організму людини, що в кінцевому підсумку призводить до смертельного результату.

Сучасна медицина, використовуючи комплексне лікування, розпочате на ранніх стадіях, гарантує практично повне одужання.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!