Методика акустичної рефлексометрії
Відео: ВЕСТИ Карелія: Пошук ушкодження кабелю акустичним методом із застосуванням приладів ТОВ "ТЕХНО-АС"
Відео: Проста зорово-моторна реакція
Реєстрація реакції m. stapedius у відповідь на звукову стимуляцію отримало назву акустична РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ. У клінічній практиці для оцінки АР застосовується методика вимірювання АІ в герметизированном НСП при звуковий стимуляції вуха. Як правило, реєстрація АР проводиться після проведення тімпанометрії. Для реєстрації АР в НСП створюється то тиск, при якому був зареєстрований пік комплианса (цим забезпечується максимальна рухливість трансформаційного апарату середнього вуха). На відміну від тімпанометрії, при акустичної рефлексометрії використовуються 2 тони - стимулюючий (викликає скорочення стремена м`язи) і зондує (використовується для оцінки зміни АІ за допомогою електроакустичного моста).
Як зондуючого тону рекомендується використовувати стимули частотою 500 Гц (при них амплітуда рефлексу максимальна і є можливість застосування стимулів частотою до 4000 Гц), проте з ряду причин частіше для цієї мети застосовується частота 226 Гц.
У сучасній апаратурі передбачена установка фіксованих значень частот стимулюючого тону, а також можливість їх плавного регулювання. Оптимальною з точки зору чутливості і стійкості АР є частота стимулюючого сигналу 500-1000 Гц.
Проведення reflex decay - тесту
частотах при збільшенні амлітуди стимулу
Слід уникати збігу частоти стимулюючого і зондуючого сигналів, тому що при цьому виникають повільні коливання, що відображають феномен биття. Ефективно також використання в якості стимулів широко-і вузькосмугових шумів.
Інтенсивність зондуючого тону не повинна перевищувати порогу АР (частіше вона становить 85 ± 3 дБ).
Визначення латентного періоду АР
Іпсилатеральний прийнято називати рефлекс, зареєстрований в стимулюється вусі (тобто коли і що зондує, і стимулюючий тон подаються в один і той же вухо).
Контралатеральной рефлекс називається, коли проводиться звукова стимуляція одного вуха, а рефлекс реєструється в протилежному (на стимульоване вухо надягають навушники, а в досліджуване вухо вставляють зонд). Сторона АР визначається по стороні стимулюється вуха. Наприклад, якщо сигнал подається в праве вухо і АР реєструється з правого вуха - це правий іпсілатеральний АР (НПСЧ-АР), якщо сигнал подається в праве вухо, а АР реєструється в лівому - це правий контралатеральний АР (контра-АР).
Артефакти частіше виникають при ипсилатеральной акустичної стимуляції. Це пояснюється тим, що в даній ситуації один і той же вухо є об`єктом впливу зондуючого тону (на його частоті вимірюється акустична провідність) і звукового стимулу, за допомогою якого викликається акустичний рефлекс. З цього ж вуха реєструються зміни параметрів зондуючого тону, на підставі чого і здійснюється реєстрація акустичного рефлексу. АР вважається зарегістрірірованним, якщо після подачі звукового стимулу імпеданс підвищується більш, ніж на 0,05 мл. Результатом дослідження є крива, що відображає залежність амплітуди адміттанса (в мл або см3) від часу (в с або мс), а також роздруківка кількісних параметрів АР.
При акустичної рефлексометрії реєструються наступні показники:
1. Поріг АР. Найчастіше оцінюється в автоматичному режимі (режим «пошуку рефлексу»), при поступовому зростанні частоти звукового стимулу. Частоти, як правило, мають фіксовані значення (500, 1000, 2000 і 4000 Гц). Можуть також використовуватися широкосмугові, ВЧ і НЧ-шуми. Інтенсивність при цьому зростає кроками по 1-5 дБ (від рівня 70-80 дБ до 105-120 дБ). Для кожної частоти звукового стимулу формується послідовний ряд кривих. Т.ч. за результатами цього тесту можна оцінити і наростання амплітуди АР. У деяких моделях Імпедансометрія передбачена можливість ручного регулювання частоти і амплітуди стимулу.
2. Латентний період (ЛП) АР - виражається в мілісекундах (мс).
3. Тест розпаду АР (reflex decay test). Проводиться при стимуляції досліджуваного вуха тональними сигналами частотою 500 і 1000 Гц тривалістю не менше 10 с і інтенсивністю 10 дБ над порогом АР на даній частоті. У нормі протягом 10 з амплітуда рефлексу залишається постійною або зменшується менш, ніж на 50%. Існують дві кількісні характеристики, що застосовуються для оцінки тесту розпаду АР: час (у секундах), протягом якого амплітуда рефлексу зменшується в два рази в порівнянні з початковим значенням (час напіврозпаду), і відсоток зниження амплітуди АР за 10 секунд.
У деяких апаратах прийнято позначення АР по стороні установки реєструючого зонда.
У найпростішому випадку визначають наявність АР на різних частотах (в скринінгових Імпедансометрія є відповідний автоматичний режим, крок підвищення амплітуди може становити 10-20 дБ).
Використання стимулів частотою gt; 1000 Гц може привести до хибнопозитивних результатів - в цьому випадку прискорений розпад АР може спостерігатися при кохлеарних ураженнях і навіть в нормі.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
