Психічні розлади як соціально-гігієнічна проблема
Відео: Денас для глухих. правило лікування хронич і гострий Скйп: pantera7284
Серед актуальних проблем медичної науки і охорони здоров`я особливе місце займають проблеми психічного здоров`я. Тяжкість ураження, висока інвалідизація хворих (нерідко з дитячого віку), великі перерви в працездатності хворих і їх асоціальна поведінка висунули боротьбу з психічними розладами в один ряд з такими проблемами, як лікування та профілактика захворювань системи кровообігу, онкологічних захворювань і травм. Криза в країні значно погіршив психічне здоров`я населення.Найбільш характерною особливістю поширення психічних захворювань є їх щорічне збільшення, накопичення. Це пов`язано насамперед із зростанням первинної заболеваемості- зміна вікової структури населення (з постарінням населення зростає число хворих з судинними ураженнями головного мозку), військові конфлікти, економічна криза, зростання безробіття-відсутність соціальної захищеності, поширення алкоголізму і т.д. Крім того, накопичення чисельності психічних хворих сприяє відносно низька летальність серед них. У 1985 році первинна захворюваність психічними захворюваннями по країні становила (на 100000) 206,4, у 1989 р - 269,2, в 1992 р -274,3, в 1993 р - 313,0, в 1998 р - 362,2. Психічними розладами страждають 10-15% населення економічно розвинених країн Західної Європи та Північної Америки, 6-9% населення розвинених країн Азії (Японія) і Океанії, 2,5-5% населення країн, що розвиваються. У Росії в 1993 р психоневротичних і наркологічну допомогу отримали 4,7% населення.
Статистичний аналіз показує, що психічні хвороби серед усіх причин смерті становлять від 0,03 до 0,05%, а в структурі загальної захворюваності ця патологія становить уже 2,5-5%.
Звертає на себе увагу зростання психозів переважно соціальної природи - реактивні психози, старечі психози, слабоумство.
У нашій країні була створена струнка система надання лікувально-профілактичної допомоги психоневрологічних хворим. Провідною ланкою в цій системі є психоневрологічний диспансер. Крім того, в системі діють: психоневрологічні лікарні, денні стаціонари, будинки інвалідів, спеціалізовані ясла, дитячі сади і школи.
Останнім часом розгортаються соматопсіхіатріческое відділення у великих багатопрофільних стаціонарах, геронтопсіхіатріческого відділення і т.д.
У найбільш повному вигляді до складу психоневрологічного диспансеру входить: 1) лікувально-діагностичне відділення, яке включає в себе кабінети дільничних психіатрів, кабінет психотерапевта, процедурний кабінет, фізіотерапевтичний і рентгенологічний кабінети- 2) стаціонарне отделеніе- 3) відділення трудотерапіі- 4) денний стаціонар .
Основними завданнями диспансеру є:
- максимально раннє і повне виявлення серед населення хворих з нервово-психічними порушеннями, взяття їх на диспансерний облік, динамічне спостереження і лікування-
- психогігієнічна і психопрофілактична робота-
- соціально-побутова і патронажна допомогу хворим, які перебувають під диспансерним наблюденіем-
-Трудові навчання і працевлаштування хворих з нервово-психологічними заболеваніямі-
- судово-психіатрична, трудова, військова експертіза-
- консультативна допомога лікарям лікарень і поліклінік-
- облік і аналіз психоневрологічної захворюваності. Хворі, що складаються поддіспансерним наглядом, діляться на 5 груп обліку. 1 група - хворі, безпосередньо виписані зі стаціонару протягом 2-4 тижнів-5 група - хворі, які продовжують перебувати на стаціонарному леченіі- 2 група - це гострі та підгострі хворі-3 - хворі з довгостроково поточними формами захворювань при неповній соціальної компенсації, 4 група - пасивний облік - хворі, які не требущіх систематичного лікування і активних соціально-профілактичних заходів.
Позалікарняна психіатрична допомога в даний час розвивається в трьох напрямках:
1) вдосконалюється традиційна психіатрична допомога (в ПНД) -
2) подальший розвиток отримує новий вид, так званої, консультативної психіатричної допомоги (без постановки хворого на облік в ПВД. Так, із загального числа пацієнтів районних і міжрайонних ПНД Санкт-Петербурга в 1999 р 28,3% перебували під консультативним спостереженням діспансеров-
3) розвивається психіатрична служба в системі общемедицинской допомоги (психотерапевтичні кабінети, в тому числі, в некомерційних установах).
Важливим і перспективним напрямком є створення в рамках загальнодержавної системи психіатричної допомоги не тільки регіональних і відомчих служб, а й державних (або громадських) програм захисту психічного здоров`я учнів, інвалідів, працівників промислових підприємств, дітей і людей похилого віку. В даний час дуже актуальною є створення і реалізація таких програм щодо безробітних осіб, які брали участь у військових конфліктах.
Організація психіатричної допомоги в даний час визначається Законом РФ «Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні» (2.07.92 р).
До цих негараздів нервово-психічних захворювань впритул примикає і в значній мірі її посилює проблема алкоголізму і наркоманії.
За даними ряду авторів серед основних психічних захворювань алкоголізм і алкогольні психози займають 1-е місце, складаючи до 35% хворих цього класу хвороб. Крім того, слід зазначити, що пияцтво поряд з курінням є фактором ризику для багатьох захворювань взагалі-захворювань системи кровообігу, органів травлення, дихальної системи, онкологічних захворювань. За підрахунками наркологів в різних країнах хворих на хронічний алкоголізм і важких п`яниць налічується від 1 до 10% населення. Однак це далеко не повні відомості, так як значна частина зловживають алкоголем не реєструється. Якщо вивчати тенденцію динаміки споживання алкоголю, тобто країни, в яких рівень споживання алкоголю знижується, в порівнянні з 1975 р .: Франція, Португалія, Італія, Австрія, Данія, Великобританія, Японія, Норвегія. В інших країнах відзначається тенденція до росту- Угорщина, Бельгія, Австралія, Чехія, Канада, США, Ірландія.
У Росії в динаміці можна відзначити наявність різних тенденцій: так, в 1940 р споживання на душу населення абсолютного алкоголю становило 2,5 л на рік, в 1960 р - 3,9 л, у 1980 році - 8,7 л, в 1987 м - 3,3 л (правда, тут не враховані дані самогоноваріння). В даний час (1992-2000 рр.) Навряд чи хто може точно назвати рівень споживання алкоголю в рік на душу населення. Однак можна відзначити, що число хворих на алкоголізм, взятих під спостереження, зросла в 1993 році в порівнянні з 1991 р на40,3%, а захворюваність на алкогольні психози в 1993 р в 2,5 рази перевищила такий показник 1992 р
Якщо в роки не дуже вдалою боротьби з пияцтвом в середині 80-х років деякі вважали, що така боротьба (різке зниження випуску і споживання алкоголю) в якійсь мірі послужила причиною зростання захворюваності на наркоманію, то в 1993 р відзначено зростання реєстрованих хворих на наркоманію майже в 2 рази-6,4 на 100000 населення (1992 г. - 3,4 на 100000).
В даний час можна відзначити наступні тенденції:
1) зростання поширення алкоголізму (деякі дослідники вважають, що 10-15% працездатного населення хворі на алкоголізм - зареєстровано 2,7% в 1990 р.) -
2) більшість дослідників відзначає зростання алкоголізму серед жінок-
3) все більшого поширення алкоголізму відзначається серед молоді (1990 р тільки 15% підлітків від 14 до 18 років не пробували алкогольних напоїв, а 46% вживали їх 1 -3 рази на місяць, а ще 15% -1 раз в тиждень.
В цілому проблеми, пов`язані з вживанням алкоголю, торкаються не тільки самих питущих, але і їх сім`ї, оточуючих, суспільство. Можна виділити 3 групи проблем:
1. Проблеми для питущого, до яких відносяться наслідки гострого алкогольного сп`яніння (погіршення дієздатності і самоконтролю, агресивність, нещасні випадки та отруєння, порушення правопорядку), тривалого зловживання (ризик захворювань, зниження розумових здібностей, передчасна смертність).
2. Проблеми для сім`ї п`є (погіршення стосунків у сім`ї, педагогічна занедбаність дітей і т.д.).
3. Проблеми для суспільства (порушення громадського порядку, злочинність, підвищена захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, інвалідність, економічний збиток).
Проблема боротьби з алкоголізмом є досить актуальною, а історія її триває не одне століття. Зрозуміло, що одними заборонними заходами цю проблему не вирішити, але повна вседозволеність посилює тяжке становище. Активна профілактика алкоголізму повинна об`єднувати суспільно-соціальні та медичні заходи.
В основі наркологічної служби - наркологічний диспансер, де провідною фігурою є психіатр-нарколог. Доводиться констатувати, що в останні роки спостерігається певне скорочення наркологічних установ, як первинної ланки - амбулаторно-поліклінічних установ, так і стаціонарної мережі (ліжок в 1995 р стало в 2 рази менше, ніж в 1950 р).
Правда, розвивається альтернативна державна мережа приватних установ, які, проте, в своїй масі орієнтовані не на лікування хвороби, а на купірування гострих наслідків зловживання алкоголю.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
