Захворювання внутрішнього вуха

Відео: Внутрішнє вухо

Як вже було сказано, рідина лабіринту і основна мембрана відносяться до звукопровідногоапарату. Однак ізольовані захворювання лабіринтового рідини або основної мембрани майже не зустрічаються, а супроводжуються зазвичай порушенням також і функції кортиева органу-тому практично всі захворювання внутрішнього вуха можна віднести до поразки звуковоспринимающего апарату.

Дефекти і пошкодження внутрішнього вуха. До числа вроджених дефектів відносяться аномалії розвитку внутрішнього вуха, які можуть бути різними. Спостерігалися випадки повної відсутності лабіринту або недорозвинення окремих його частин. У більшості вроджених дефектів внутрішнього вуха відзначається недорозвинення кортиева органу, причому неразвившимся виявляється саме специфічний кінцевий апарат слухового нерва - волоскові клітини. На місці кортиева органу в цих випадках утворюється горбок, що складається з неспецифічних епітеліальних клітин, а іноді не буває і цього горбка і основна мембрана виявляється абсолютно гладкою. У деяких випадках недорозвинення волоскових клітин відзначається тільки на окремих ділянках кортиева органу, а на решті він страждає відносно мало. У таких випадках може виявитися частково збереженою слухова функція у вигляді острівців слуху.

У виникненні вроджених дефектів розвитку слухового органу мають значення всякого роду чинники, що порушують нормальний хід розвитку зародка. До таких факторів належить патологічний вплив на зародок з боку організму матері (інтоксикація, інфікування, травмування плода). Відому роль може грати і спадкова схильність.



Від вроджених дефектів розвитку слід відрізняти пошкодження внутрішнього вуха, які іноді відбуваються під час родового акту. Такі пошкодження можуть бути результатом здавлення голівки плоду вузькими родовими шляхами або наслідком накладення акушерських щипців при патологічних пологах.





Пошкодження внутрішнього вуха спостерігаються іноді у маленьких дітей при ударах голови (падіння з висоти) - при цьому спостерігаються крововиливи в лабіринт і зміщення окремих ділянок його вмісту. Іноді в цих випадках можуть пошкоджуватися одночасно також і середнє вухо, і слуховий нерв. Ступінь порушення слухової функції при травмах внутрішнього вуха залежить від протяжності ушкодження і може варіювати від часткової втрати слуху на одне вухо до повної двосторонньої глухоти.

Запалення внутрішнього вуха (лабіринтит) виникає трьома шляхами: 1) внаслідок переходу запального процесу з середнього уха- 2) внаслідок поширення запалення з боку мозкових оболонок і 3) внаслідок занесення інфекції струмом крові (при загальних інфекційних захворюваннях).

При гнійному запаленні середнього вуха інфекція може проникнути у внутрішнє вухо через кругле або овальне вікно в результаті пошкодження їх перетинчастих утворень (вторинної барабанної перетинки або кільцеподібної зв`язки). При хронічному гнійному отиті інфекція може перейти у внутрішнє вухо через зруйновану запальним процесом кісткову стінку, яка відокремлює барабанну порожнину від лабіринту.

З боку мозкових оболонок інфекція проникає в лабіринт зазвичай через внутрішній слуховий прохід по оболонок слухового нерва. Такий лабіринтит носить назву менінгогенний і спостерігається найчастіше в ранньому дитячому віці при епідемічному цереброспінальної менінгіті (гнійному запаленні мозкових оболонок). Слід відрізняти цереброспінальної менінгіт від менінгіту вушного походження, або так званого отогенного менінгіту. Перший є гострим інфекційним захворюванням і дає часті ускладнення у вигляді ураження внутрішнього вуха, а другий сам є ускладненням гнійного запалення середнього або внутрішнього вуха.

За ступенем поширеності запального процесу розрізняють дифузний (розлитої) і обмежений лабіринтит. В результаті дифузного гнійного лабіринтиту кортів орган гине і равлик заповнюється волокнистої сполучної тканиною.

При обмеженому лабиринтите гнійний процес захоплює не всю равлика, а лише частина її, іноді тільки один завиток або навіть частина завитка.

У деяких випадках при запаленні середнього вуха і менінгіті в лабіринт проникають не власними мікроби, а їх токсини (отрути). Розвивається в цих випадках запальний процес протікає без нагноєння (серозний лабіринтит) і зазвичай не веде до загибелі нервових елементів внутрішнього вуха.

Тому після серозного лабіринтиту повна глухота зазвичай не виникає, однак нерідко спостерігається значне зниження слуху внаслідок утворення рубців і зрощень у внутрішньому вусі.

Дифузний гнійний лабіринтит призводить до повної глухоте- результатом обмеженого лабіринтиту є часткова втрата слуху на ті чи інші тони в залежності від місця ураження в равлику. Оскільки загиблі нервові клітини кортиева органу не відновлюються, глухота, повна або часткова, що виникла після гнійного лабіринтиту, виявляється стійкою.

У тих випадках, коли при лабиринтите в запальний процес втягнута і вестибулярна частина внутрішнього вуха, крім порушення слухової функції відзначаються також симптоми ураження вестибулярного апарату: запаморочення, нудота, блювота, втрата рівноваги. Ці явища поступово вщухають. При серозному лабиринтите вестибулярна функція в тій чи іншій мірі відновлюється, а при гнійному - в результаті загибелі рецепторних клітин функція вестибулярного аналізатора повністю випадає, в зв`язку з чим у хворого залишається надовго або назавжди невпевненість в ходьбі, невелике порушення рівноваги.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!