Хронічна серцева недостатність, стадії
Хронічна серцева недостатність має три стадії: 1, 2 і 3 (Н1 Н2 і Н3). У II стадії виділяють два періоди - А і Б. У 1 і 2А стадіях зазвичай переважає недостатність одного відділу серця - правого або лівого. 2Б і 3 стадії характеризуються тотальної серцевою недостатністю.
Перша стадія хронічної серцевої недостатності
Перша стадія хронічної серцевої недостатності - початкова. У ній переважають загальні симптоми, такі як підвищена стомлюваність, посилення задишки при фізичному навантаженні, почастішання серцевої діяльності. У спокої вони зазвичай відсутні. Місцеві симптоми слабо виражені. У разі лівошлуночкового варіанту серцевої недостатності при фізичних навантаженнях високої інтенсивності може з`являтися утруднення дихання типу легкого задухи. При правошлуночкової варіанті після значних фізичних навантажень, вживання великої кількості рідини або кухонної солі до вечора може розвинутися пастозність на гомілках, стопах. Розміри печінки не змінюються. Найпростіші навантажувальні проби типу 5-10 присідань збільшують число подихів у 1,5 рази і більше в порівнянні з таким в спокої, серцева діяльність при цьому нормалізується не раніше ніж через 10 хв.
Друга стадія хронічної серцевої недостатності
Друга стадія хронічної серцевої недостатності - тривала. З`являються виражені не тільки загальні, а й місцеві симптоми, порушується кровообіг.
Період А (Н2А) характеризується чітким переважанням право- або левожелудочковойнедостатності.
Період А по правошлуночковою типу проявляється застійними ознаками в великому колі кровообігу. Хворі можуть скаржитися на задишку при фізичному навантаженні, серцебиття, болі в правому підребер`ї. Іноді виникають ніктурія, помірна спрага. Визначаються акроціаноз, набряки на нижніх кінцівках, які не зникають до ранку. Печінка зазвичай збільшена, при пальпації гладка, болюча. У черевній порожнині рідини немає або є невелика її кількість. Функції печінки і нирок не порушені. У малому колі застійні явища відсутні.
Період А по левожелудочковому типу характеризується наявністю застійних змін в малому колі кровообігу. Суб`єктивно хворі відчувають себе гірше, ніж при правошлуночкової варіанті, скаржаться на більш виражену задишку при фізичному навантаженні. Часом під впливом навантажень, а також вночі виникають ядуха, сухий кашель, помірне кровохаркання. При зовнішньому огляді звертають на себе увагу блідість шкірних покривів, акроціаноз, у деяких хворих своєрідний "ціанотичний рум`янець" на обличчі ( "мітральна метелик"). Аускультативно в легенях, переважно в нижніх відділах, можуть визначатися "сухі розсіяні хрипи, а іноді в невеликій кількості - вологі хрипи. Набряків на нижніх кінцівках при цьому немає, печінка не збільшена.
Таким чином, в нца періоді застійні явища частіше виникають в одному колі кровообігу, при цьому функція внутрішніх органів (печінки, нирок, легенів і ін.) Не порушується. Фізичний спокій, корекція водно-електролітного режиму і медикаментозне лікування зазвичай призводять до компенсації серцевої діяльності.
період Б відрізняється подальшим наростанням застійної недостатності, а також залученням до процесу обох кіл кровообігу. Застійні явища при цьому набувають тотальний характер. Можуть порушуватися функції внутрішніх органів. Зокрема, розвивається "застійна нирка", що виявляється помірною протеїнурією, еритроцитурією, лейкоцитурией. У сечі можуть періодично з`являтися циліндри (частіше гіалінові).
Печінка стає щільною, мало- або безболісною. Можливо порушення пігменто-, білковоутворюючу і інших функцій печінки (збільшується рівень білірубіну, знижується вміст загального білка, особливо його дрібнодисперсних фракцій в крові).
Хворі скаржаться на задишку вже при невеликому фізичному навантаженні, серцебиття, важкість у правому підребер`ї, знижений діурез, набряки, кашель, поганий сон. При огляді звертають на себе увагу ціаноз і акроціаноз, набряки, не менше ніж у половини хворих асцит, часто анасарка, гідроторакс, збільшена щільна печінка. У легенях вислуховуються сухі і вологі, зазвичай хрипи, переважно в нижніх відділах. Виражено ортопное.
Отже, в Н2Б періоді часто виникає декомпенсація внутрішніх органів, проте інтенсивне лікування може ліквідувати або суттєво зменшити її. В результаті лікування нерідко знижується і ступінь недостатності кровообігу, але повної компенсації на настає.
Третя стадія хронічної серцевої недостатності
Третя стадія хронічної серцевої недостатності - кінцева, дистрофічна. На тлі різко вираженою тотальної застійної недостатності розвиваються важкі дистрофічні незворотні зміни у внутрішніх органах з порушенням їх функцій і декомпенсацією (азотемія, печінкова, легенева недостатність). Часто відбуваються виражені порушення в ендокринній системі, яка регулює водно-електролітний обмін: альдостеронизм, надлишкова інкреція антидіуретичного гормона (початкові зміни можуть з`являтися в періоді Н2Б). Останні зміни обумовлюють нестерпну спрагу і резистентність до діуретичної терапії. Внаслідок порушення функції шлунково-кишкового тракту розвивається серцева кахексія. Нерідко вона маскується масивними набряками.
B.B.Гopбaчeв
