Принципи, завдання та етапи психологічної реабілітації військовослужбовців

Завдання і принципи психологічної реабілітації

Перед суспільством, зустрічаючим своїх солдатів з війни, гостро постають дуже важливі і нагальні питання.

По-перше, яким чином повернути суспільству повноцінних в психологічному і моральному відношенні громадян, захистити суспільство від розгулу агресії і неконтрольованої спонтанної войовничості.

По-друге, як уберегти ветеранів війни, по суті, людей з «оголеною», незахищеною психікою, від травмуючої дії жорстокої мирного життя.

По-третє, як підтримати віру потенційних захисників Батьківщини в її здатність піклуватися про своїх кращих синів.

Відповіді на ці питання безпосередньо пов`язані з проблемою психологічної реабілітації учасників бойових дій.

Аналіз літературних джерел і документів показує, що сьогодні мають місце кілька позицій, по-різному трактують сутність, об`єктну область, зміст, етапи психологічної реабілітації, а також співвіднесеність цього поняття з іншими базовими категоріями психологічного допомоги «людині-який воює».

Важливим методологічним моментом є встановлення відо-родових відносин поняття «психологічна реабілітація» з іншими спорідненими категоріями, і перш за все з такими, як «психологічна допомога» і «соціально-психологічна реадаптація».

На нашу думку, під психологічною допомогою слід розуміти будь-яку цілеспрямовану активність людини, спрямовану на розширення психологічних можливостей іншої людини в його особистісному та соціальному функціонуванні. Діапазон форм психологічної допомоги гранично широкий і включає: просте соприсутствие, що породжує ефект фасілітаціі- повідомлення

корисної інформації-психічний зараженіе- демонстрацію ефективних моделей поведінки-навчання-стімуляцію- консультірованіе- психотерапію та ін.

Допомога може надаватися до початку, під час виконання бойової діяльності і після неї. Таким чином, «психологічна допомога» - це найбільш широке з порівнюваних понять.

Психологічна реабілітація, безумовно, різновид психологічної допомоги в тій частині, в якій вона націлюється на відновлення втрачених (порушених) психічних можливостей і здоров`я.

Під соціально-психологічної реадаптації розуміється процес організованого, поступового психологічного повернення учасників бойових дій з війни і безконфліктного, нетравмірующего «вбудовування» їх у систему соціальних зв`язків і відносин мирного часу.

Соціально-психологічна реадаптація здійснюється з усіма учасниками бойових дій в цілях профілактики розвитку у них посттравматичних стресових розладів, дезадаптації, конфліктів з оточуючими.

В процес соціально-психологічної реадаптації психологічна реабілітація входить як складова частина, що стосується допомоги особам з симптомами психічних дисгармоній.

Однак психологічна реабілітація може виступати і як самостійна діяльність, спрямована на відновлення психічних функцій, бойових можливостей і особистісних якостей учасників бойових дій, які отримали бойову психологічну травму, в інтересах швидкого повернення їх в бойовому строю.

Психологічна реабілітація - це діяльність, що здійснюється суб`єктами психологічної роботи, спрямована на відновлення психічних функцій, особистісних властивостей і системи відносин особистості військовослужбовця, що дозволяють йому успішно вирішувати бойові завдання і функціонувати в мирному соціумі. Тобто її об`єктом є особи, які отримали бойову психічну травму, яка проявляється гостро або відстрочено

в часі.

Важливим моментом розуміння сутності психологічної реабілітації є виявлення її співвідношення з родинними видами діяльності. Видається евристичної позиція, при якій вона розглядається як складовий елемент цілісного реабілітаційного комплексу, що включає реабілітацію медичну, професійну, соціальну та психологічну.

При цьому на кордоні взаємодії з цими видами реабілітації виникають області їх переплетення, взаємного проникнення, що дають можливість говорити про «медико-психологічної», «професійно-психологічної», «соціально-психологічної реабілітації».

1. Медико-псіхологіческаяреабілітація передбачає мобілізацію психологічних можливостей військовослужбовців в подоланні наслідків поранень, травм, інвалідизації, купірування больових відчуттів, психологічну підготовку постраждалих до операцій і в післяопераційний період.

2. Професійно-психологічна реабілітація спрямовується на швидке відновлення професійно-важливих якостей поранених, псіхотравмірован-них військовослужбовців та інвалідів військових дій-їх професійну переорієнтацію і перепідготовку, працевлаштування та професійну адаптацію- зняття втоми і відновлення фізичної працездатності.

3. Соціально-психологічна реабілітація орієнтується на створення навколо ветеранів бойових дій реабілітують соціального середовища. Поряд з реалізацією принципу безбар`єрного архітектури в містобудуванні та транспорті (бордюри, аппарели, ліфти та ін.) Повинен бути реалізований принцип «безбар`єрних» відносин для інвалідів в суспільстві.

У суспільній свідомості необхідно формувати образ інваліда з реальними перспективами в кар`єрі, в динаміці соціального статусу.

4. Власне психологічна реабілітація вирішує широке коло завдань психологічної допомоги учасникам бойових дій. І перш за все таких, як:

• нормалізація психічного стану-

• відновлення порушених (втрачених) психічних функцій-

• гармонізація «Я-образу» ветеранів війни зі сформованою соціально-особистісної ситуацією (поранення, інвалідизація і ін.) -

• надання допомоги у встановленні конструктивних відносин з референтними особами і групами та ін.

Таким чином, по суті метою психологічної реабілітації ставиться відновлення психічного здоров`я і ефективного соціального поведінки.

Однак слід пам`ятати, що психореабілітаційні заходи починають здійснюватися вже в ході бойових дій (з військовослужбовцями, які надходять в медичні пункти та пункти (центри) психологічної допомоги та реабілітації) і тривають протягом тривалого часу в процесі мирного життя (з особами, які страждають ПТСР).

Специфічними завданнями психологічної реабілітації, що проводиться в зоні бойових дій, є:

• діагностика наявності, виду і рівня психічного розлади-

• евакуація військовослужбовців, яким потрібна госпіталізація для відновлення психічного здоров`я-

• відновлення порушених (втрачених) психічних функцій до рівня, що дозволяє виконувати бойові завдання-

• корекція самосвідомості, самооцінки, самопочуття і бойовий мотивації військовослужбовців, які отримали психічні розлади, фізичні увечья-

• надання допомоги військовослужбовцям в їх підготовці до хірургічних операцій, в купірування больових відчуттів у поранених, швидке повернення пси-хотравмірованних військовослужбовців в бойовому строю підрозділів та інші

Важливе положення, що визначає дієвість психологічної реабілітації, пов`язане з констатацією основних принципів її здійснення. Дослідники виділяють ряд таких принципів. В цілому, погоджуючись з їх переліком, ми хотіли б особливу увагу звернути на принцип превентивності. Його реалізація передбачає апріорне «закладання», «вбудовування» в систему життєдіяльності військ таких елементів, які б у разі необхідності автоматично спрацьовували б, попереджаючи розвиток БПТ.

Намагаючись реалізувати цей принцип, керівництво армії США в 80-і рр. ввело в армійських підрозділах систему так званої «товариської взаємодопомоги». Суть її полягає в тому, що всі військовослужбовці від рядового до генерала навчаються методам екстреної візуальної діагностики надмірних емоційних переживань і надання їм психологічної підтримки.

Як відомо, сьогодні існує декілька самостійних моделей бойової психотравматизації: інформаційна, когнітивна, психофізіологічна, біохімічна, поведінкова. Останнім часом все більшою популярністю користується соціально-психологічна модель, відповідно до якої передбачається, що по суті будь-якої бойової стрес-фактор може бути успішно подоланий людиною, якщо він отримує дієву соціальну підтримку. Іншими словами, найефективнішим антітравматіческім засобом і кращим психотерапевтом є товариш по службі і військовий колектив. Досвід Радянської Армії, в якій в роки ВВВ домінували відносини дружби і військової дружби, переконливо підтверджує вірність цього положення

Іншими загальновідомими принципами психологічної реабілітації учасників бойових дій є:

• принцип невідкладності ( «хвилини року бережуть») -

• принцип наближення реабілітаційних установ до лінії фронту (для осіб, що повертаються в бойовому строю) -

• принцип простоти заходів (доступність для самих військовослужбовців, командирів, офіцерів органів ВР) -

• принцип спадкоємності і індивідуалізації заходів * та ін.

Психологічна реабілітація в системі медичних заходів

Згідно з існуючими уявленнями, комплекс реабілітаційних заходів, в т. Ч. Психологічної реабілітації, здійснюється на госпітальному, санаторному та гмбулаторно-поліклінічному етапах. Зміст цих етапів докладно прописано у відповідних документах, рекомендаціях, настановах.

Досвід здійснення психологічної реабілітації ветеранів війни з ПТСР дозволив виділити своєрідну «траєкторію» здійснення психореабілітаційні заходів. Погоджуючись з Нечипоренко В. В., Литвинцева С. В., Снедковим Е. В., Маліковим Ю. К. та Саламатовим В. Є., ми вважаємо за доцільне забезпечувати наступну етапність проведення реабілітації з інвалідами війни (табл. 2.8).

Логіка такого підходу полягає в тому, щоб спочатку підготувати ветеранів війни, інвалідів до активної психотерапевтичного співпраці шляхом зняття неактуальних напруги, агресії, недовіри, для вивчення їх психологічних особливостей та специфіки психологічних проблем. Така робота складається з ряду етапів.

На першому етапі здійснюється навчання інвалідів методам психічної саморегуляції, проводяться психофізичні тренування по зняттю м`язових затискачів, неактуального психічної напруги. Велике значення має трудотерапія, яка показана з моменту іммобілізації пошкоджених кінцівок, розширюючи і ускладнюючи її в подальшому, надаючи трудових процесів професійну спрямованість.

Детальніше див. Розділ «Сутність і зміст психологічного забезпечення бойової діяльності частини».

Таблиця 2.8

Етапність здійснення психологічної реабілітації з інвалідами і пораненими

Важливо, щоб виконувана робота була осмисленою і корисною. Особливу ефективність трудотерапія має при пошкодженнях верхніх кінцівок. Тут хороший ефект може дати і арттерапія (малювання, ліплення). Головну увагу слід приділити тому, щоб процес залучення пошкоджених кінцівок в трудовий процес відбувався поступово. Для інвалідів з ушкодженням нижніх кінцівок важливим реабілітаційним актом є дозована лікувальна ходьба (за гойдалкою, з милицями, з ключкою і ін.). Ходьба збільшує можливості для розширення соціальних контактів, знімає відчуття «прикутості», «знерухомлених», безпорадності [50, с. 154].

На другому етапі здійснюється дозвіл психологічних проблем реабілітованих.

Третій етап присвячується особистісному зростанню, розвитку комунікативної компетентності і активності, формування «смаку» до соціальних контактів.

Досвід психореабілітаційні роботи, накопичений в Центрі медичної реабілітації інвалідів війни в Афганістані, показує, що практично весь комплекс психореабілітаційні заходів з інвалідами війни може успішно здійснюватися на загальному тлі соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на особистісний ріст і розвиток комунікативної компетентності.

Такий тренінг орієнтується на вирішення широкого кола психореабілітаційні завдань. Серед них найбільш важливими є наступні:

Пізнання учасниками своїх психологічних і особистісних особливостей, оцінка ефективності бажаних комунікативних стратегій.

Створення в учасників нової когнітивної моделі життєдіяльності, відновлення відчуття цінності власної особистості і можливості ефективного існування в світі, зміцнення впевненості в своїх силах.

Зниження у ветеранів почуття ізольованості і розвиток почуття ліктя, приналежності до групи і людській спільноті, психологічного комфорту.

Формування `в учасників тренінгу умінь і навичок побудови точного способу партнерів по спілкуванню, «калібрування» їх комунікативних стратегій- вдосконалення тактики комунікативного приєднання до партнера по общенію- розвиток навичок управління процесом взаємодії в звичайних і конфліктних ситуаціях і оцінки ефективності комунікації.

Навчені учасників прийомам психічної саморегуляції і розширення своїх психологічних можливостей в інтересах отримання влади над емоційними реакціями, зниження тривожності, відновлення почуття особистісної цілісності та контролю над подіями і ефективного спілкування.

Рішення особистісних проблем учасників, що виявляються в сфері їх спілкування з оточуючими.

Таким чином, в процесі тренінгу з`являється місце і для розблокування системи психологічного захисту інвалідів, і для створення емоційно-підтримуючої атмосфери в групі, і для здійснення індивідуальної та групової психокорекції, і для навчання навичкам ефективного спілкування.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!