Дослідження органів мови

Дослідження мовних органів у дитини з вадами мовлення починається з збирання анамнезу (від грец. Anamnesis - спогад) - відомостей про попереднє загальному і мовному розвитку дитини. Ці відомості виходять зазвичай шляхом опитування батьків або інших найближчих родичів дитини. Особливо ретельно з`ясовуються обставини, що супроводжують виникнення мовного порушення та попередні йому. З`ясовується також загальний стан дитини, стан слуху, перенесені захворювання, умови життя, особливості мовної середовища.

Порушення будови і функції органів мови виявляються за допомогою огляду і функціонального дослідження.

Більшість органів мови розташоване в більш-менш глибоких порожнинах (порожнину носа, ротова порожнина, порожнини глотки, гортані, трахеї), тому детальний огляд цих органів може бути проведений лише при штучному освітленні і за допомогою спеціальних інструментів (рис. 70).

Мал. 70.

Набір інструментів для огляду вуха, горла і носа

Такий детальний огляд проводиться зазвичай лікарем-отоларингологом. Проте відоме уявлення про стан мовних органів можна отримати і шляхом прямого огляду без застосування спеціальних інструментів, помістивши досліджуваного проти лампи або освітленого вікна.

Вхід в ніс і передній відділ носової порожнини можна оглянути, піднявши кінчик носа великими пальцями і відхиляючи голову досліджуваного назад (рис. 71). Прохідність кожної половини носа для повітря визначають шляхом почергового закривання тієї та іншої ніздрі при вдиху і видиху з закритим ротом. Дуже зручно при цьому користуватися ниткою (проба В. І. Воячека) або ваткою (проба Б. С. Преображенського): нитка або ватка притягається до ніздрі при вдиху і при видиху.

Мал. 71.

Огляд носа без інструментів

При огляді порожнини рота і глотки для отдавліваніі мови, що перешкоджає огляду, користуються дерев`яними або металевими шпателями (дерев`яні шпателі після вживання викидають або спалюють, а металеві - кип`ятять). Для зменшення неприємного відчуття, яке завжди виникає у досліджуваних при натисканні шпателем на мову, не потрібно торкатися до мови всією поверхнею шпателя, а злегка натискати кінцем його на середню частину спинки мови (рис. 72). Слід уникати натискання шпателем на корінь язика, а також дотику до м`якого піднебіння, так як це нерідко викликає блювотний рефлекс.

Мал. 72.

Огляд порожнини рота і глотки

Металевий шпатель потрібно попередньо злегка нагріти, так як дотик холодного шпателя особливо неприємно. Деякі досліджувані вміють показувати глотку самостійно, притискаючи мову на дно порожнини рота, в цих випадках вдаватися до допомоги шпателя не доводиться.

При огляді порожнини рота і глотки звертають увагу на будову губ, щелеп, зубів, мови, неба (твердого та м`якого), зіву (піднебінних дужок і мигдаликів), задньої стінки глотки.

Одночасно проводиться і елементарне функціональне дослідження, що полягає у визначенні рухливості губ, язика, м`якого піднебіння. Гортань і трахея можуть бути оглянуті лише за допомогою спеціального інструментарію. Наявність дефектів голосу і їх характер виявляються шляхом спостереження за самостійною і відбитої промовою дитини. Визначається сила голосу (слабкий, гучний, крикливий), регістр (грудної, головний, змішаний), чистота (чистий, хрипкий), гугнявість (відкрита, закрита) і ін.

Дослідження органів мовлення у дитини часто важко через неспокійного поведінки малюка, більш вузької його носоглотки, необхідності кращого освітлення, мініатюрних розмірів інструментів і т.д. Наприклад, огляд носоглотки за допомогою дзеркала (задня риноскопія) у дитини молодшого віку взагалі неможливий. Тому, щоб скласти уявлення про наявність аденоїдів, стані усть слухових труб, задніх відділів порожнини носа (хоан), доводиться вдаватися до дослідження за допомогою пальця або рентгенографії.

Те ж саме відноситься і до огляду гортані. Коли це абсолютно необхідно зробити (наприклад, у випадках тривалої захриплості), лікарі застосовують пряму ларингоскопію за допомогою приладу, що представляє собою поєднання клинка з потужним освітленням. Пряма ларингоскопія для дитини - досить болісна процедура.

В даний час розроблені і вже широко застосовуються методи ендоскопії, що проводиться за допомогою волокнистої оптики (фібероскопов). При цьому можна легко міняти напрям променя, що дозволяє просто і безболісно проводити огляд будь-якого лор-органу у маленького пацієнта (рис. 73).

Мал. 73.

Гнучка оптика (фібероскоп) для огляду гортані і трахеї

lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!