Гармонізація соціального середовища освітнього закладу. Соціальний захист і самозахист учнів

Розділ написаний М.А. Ковальчук.



Професійна діяльність педагога-психолога передбачає забезпечення гармонізації соціального середовища освітнього закладу, соціальний захист учнів і підготовку їх до самозахисту.

Гармонізація соціального середовища освітнього закладу пов`язана зі створенням виховує середовища даної установи та поля самореалізації вихованців, спрямована на корекцію впливу різних суб`єктів соціальних відносин на дитину.

Завдання, які вирішує педагог-психолог, забезпечуючи гармонізацію соціального середовища освітньої установи:

- створення умов ефективної взаємодії педагогічного та учнівського колективів на основі суб`єктності включення як педагогів, так і учнів в даний процес-

- формування позитивної емоційної атмосфери в процесі взаємодії всіх соціальних суб`єктів освітнього установи-

- спільне включення педагогів, учнів та їх батьків в різноманітні види соціальної діяльності-

- створення умов для розвитку дитячого самоврядування в освітньому учрежденіі-

- соціальна допомога педагогам, учням та їх родітелям-

- нейтралізація негативних впливів соціуму на суб`єктів освітнього установи-

- організація взаємодії з різними соціальними інститутами, що забезпечує гармонізацію внутрішньої соціального середовища освітнього закладу із зовнішнім соціальним оточенням.

Умовно можна виділити два напрямки гармонізації соціального середовища освітнього закладу.

1. Створення виховує середовища освітнього закладу.

Виховує середовище передбачає створення в освітній установі таких відносин, які сприятимуть формуванню соціальності дитини.

Перш за все важлива роль ідей про єдність колективу школи, педагогів та учнів, згуртуванні цього колективу. У кожному класі, в кожному об`єднанні повинно формуватися організаційне і психологічне єдність (інтелектуальне, вольове і емоційний). Створення виховує середовища передбачає взаємну відповідальність учасників педагогічного процесу, співпереживання, взаємодопомога, здатність разом долати труднощі. Створення виховує середовища означає, що в навчальному закладі домінують творчі початку при організації навчальної та позанавчальної діяльності, при цьому творчість розглядається учнями, педагогами і педагогом-психологом як універсальний критерій оцінки особистості і відносин в колективі.

Основні механізми-продажу даного напрямку:

- виділення домінуючої мети колективу, що об`єднує педагогів і учнів-

- визначення провідної діяльності, що є значущою для всіх членів колективу-

- розвиток дитячого самоврядування, ініціативи і самостійності дітей і дорослих, створення різновікових дитячих об`едіненій-

- формування позитивного ставлення до творчості (виховує середовище повинна бути евристичної) -

- неповторність навчального закладу (кожна школа повинна мати своє обличчя) -

- наявність відносин «відповідальної залежності» (А.С. Макаренко) в середовищі педагогів, учнів та їх батьків.

Результатом реалізації в освітній установі даного напрямку буде адаптованість учасників педагогічного процесу до шкільного життя, їх самоствердження і формування активної життєвої позиції.



2. Створення поля самореалізації дитини.

Гармонізація соціального середовища освітнього закладу передбачає активізацію процесу самовиховання з боку самої дитини, забезпечення умов для реалізації молодими людьми своїх потенційних можливостей, створення поля самореалізації дитини. Головне завдання діяльності педагога-психолога в освітніх установах - підготувати дитину до життя в суспільстві.

Основні механізми реалізації даного напрямку:

- включення дітей в рішення різних соціальних проблем в реальних і імітованих ситуаціях (соціальні проби) -

- діагностування вольової готовності до системи соціальних відносин-

- стимулювання самопізнання дітей, визначення власної позиції і способу адекватної поведінки в різних сітуаціях-

- надання допомоги дітям в аналізі проблем соціальних відносин і варіативної проектуванні своєї поведінки в складних життєвих сітуаціях-

- створення розвиненого інформаційного поля для кожного воспітанніка-

- педагогічне стимулювання дитячих ініціатив в процесі розвитку учнівського самоврядування в навчальному закладі.

В результаті реалізації даного напрямку зі стін навчального закладу будуть виходити молоді люди, підготовлені до життя в нових соціально-економічних умовах, здатні знайти своє місце в ній і гнучко орієнтуватися в умовах мінливої реальності.

Соціальний захист і самозахист учнів. Термін «соціальна захищеність» ( «соціальна безпека») вперше з`явився в США в 1935 р і поступово поширився в усіх західних країнах для позначення системи заходів, що захищають будь-яку людину від економічної та соціальної деградації внаслідок різних причин.

Соціальна захищеність відображає реальний стан справ щодо захисту особистості школяра, взагалі будь-якої людини, а також суб`єктивний аспект, що дозволяє фіксувати психологічний стан особистості (почуття соціальної захищеності, потреби в ній і т. Д.).

Для того щоб школяр відчував себе комфортно в навколишньому соціальному дійсності, йому необхідно мати почуття соціальної захищеності. Це забезпечується системою психолого-педагогічної роботи в освітній установі щодо соціального захисту воспітанніков- таким чином, соціальний захист школярів - це функція діяльності педагога-психолога.

Слід розглядати реалізацію даної функції не просто як безпосередню допомогу дітям (матеріальну, фізичну, духовну, моральну і т. Д.), Яка часом важлива і необхідна, але і формувати у дитини готовність до самозахисту.

Виходячи з цього, ми розглядаємо реалізацію функції соціального захисту в діяльності педагога-психолога як комплекс психолого-педагогічних заходів, що забезпечують оптимальне соціальний розвиток дитини і формування його індивідуальності, адаптацію до існуючих соціально-економічних умов.

Учень тільки тоді буде комфортно почувати себе в соціальному середовищі, коли він захищений ззовні (система роботи з безпосереднього соціального захисту і допомоги дитині) і внутрішньо, тобто має здатність до самозахисту.

Доцільно розглядати безпосередню соціальний захист як функцію діяльності педагога-психолога в широкому і у вузькому сенсі слова.

Соціальний захист вихованців у вузькому сенсі слова це діяльність педагога-психолога, спрямована на захист дітей, які опинились в особливо скрутному становищі (діти з багатодітних сімей, діти-інваліди, діти-сироти, діти-біженці та інші, хто більше за інших потребує екстреної соціальної допомоги).

Безпосередня соціальний захист в широкому сенсі слова - це соціально-захисна робота з усіма дітьми і їх батьками в різних напрямках.

Отже, об`єктом соціального захисту, соціальних гарантій є всі діти, незалежно від їх походження, благополуччя батьків і умов життєдіяльності. Зрозуміло, при цьому залишається незаперечним принцип диференційованого підходу до різних категорій дітей, і пріоритет повинен бути відданий найбільш незахищеним категоріям учнів.

Критерієм ефективності діяльності педагога-психолога щодо соціального захисту учнів повинна служити реальна соціальна захищеність кожної конкретної дитини, яка оцінюється показниками об`єктивними і суб`єктивними. Об`єктивні - це показники відповідності соціальних, матеріальних, духовно-культурних умов життя дитини основним, прийнятим в сучасному суспільстві нормам харчування, побуту, відпочинку, навчання, розвитку здібностей, правового захисту і т. Д. В якості суб`єктивних можна прийняти показники, що характеризують ступінь задоволеності або незадоволеності в оцінках дітей, а також фахівців роботою педагога-психолога по реалізації функції соціального захисту.

Організовуючи роботу по безпосередній соціальний захист дитини, педагог-психолог повинен орієнтуватися на чотири основних напрямки, виділених В.Т. Лисовським.

1. Соціальний захист процесу формування і розвитку особистості дитини та її індивідуальності.

Людина, як відомо, розвивається і формується відповідно до об`єктивними законами, виробленими в ході тривалої еволюції, проходячи різні періоди, цикли і фази. Завдання педагога-психолога - створити оптимальні умови, що дозволяють розвиватися особистості дитини і формуватися його індивідуальності: педагог-психолог допомагає йому знайти своє «Я» і реалізувати його, сформувати якості самостійності, розвинути вміння орієнтуватися в складній соціальній дійсності.

Важливо при цьому не втратити індивідуальність і безпосередність кожної дитини, допомогти йому самореалізуватися і знайти свою соціальну нішу в житті.

2. Соціальний захист середовища формування і розвитку дитини.

В рамках даного напрямку увагу педагога-психолога має бути зосереджена на місці існування людини і на тих її елементах, які сприяють або перешкоджають процесу формування і розвитку в найширшому діапазоні-від екологічних елементів середовища до соціальних, економічних і моральних проблем.

Можна виділити два аспекти діяльності по захисту середовища формування особистості дитини:

а) формування самого середовища проживання людини-

б) стимулювання елементів середовища, що надають сприятливу дію на процес формування особистості.

В реалізації даного напрямку дуже важлива співпраця педагога-психолога з сім`єю дитини та іншими інститутами виховання.

3. Захист прав учнів.

Це дуже важливий напрямок роботи по безпосередній соціальний захист дитини. Воно націлене на правове забезпечення та регулювання як впливів середовища, так і самого процесу формування і розвитку особистості.

4. Цільова соціальний захист.

Під цільової соціальної захистом розуміється діяльність педагога-психолога, спрямована на захист дітей, що виявляються в особливо скрутному становищі, а також соціально-захисна робота з усіма дітьми і їх батьками з різних напрямків.

Безпосередня соціальний захист школяра - це компонент діяльності педагога-психолога, реалізуючи який, він повинен йти від гострих сьогохвилинних ситуацій до випередження подій, спираючись на точний прогноз, відводячи від дитини ті проблеми і труднощі, які можуть перед ним встати.

Другим компонентом реалізації функції соціального захисту дитини в діяльності педагога-психолога є підготовка школярів до соціального самозахисту.

За своїм змістом соціальна самозахист - складне поняття, яке визначається як здатність особистості активно і гнучко реагувати на зміни зовнішніх умов, соціальних і психологічних реалій і в той же час постійно зберігати прийняті нею норми, установки і ціннісні орієнтації, протидіючи негативним впливам соціального середовища.

Самозахист особистості - поняття комплексне. Існують різні види самозахисту, які тісно взаємопов`язані між собою: юридична, фізична, матеріальна, фізіологічна, психологічна і соціальна.

Людина може вміти добре захистити себе в різних життєвих ситуаціях, використовуючи при цьому аморальні способи самозахисту. Тому формувати здатність соціального самозахисту треба одночасно з вихованням таких якостей особистості, як людяність, доброта, чуйність, співчуття, чуйність, готовність допомогти іншим людям.

Організовуючи роботу з підготовки дітей до соціального самозахисту, необхідно враховувати, що формування таких умінь і навичок здійснюється в цілому всім способом життя, соціумом, в якому знаходиться школяр, через процес його включення в різні види соціальної діяльності-але на більш ефективне формування здатності соціального самозахисту впливає цілеспрямована підготовка через спеціально організовану діяльність учнів в руслі трьох основних елементів підготовки.

Психологічна підготовка до соціального самозахисту співвідноситься з таким психологічним утворенням особистості, як установка, і включає в себе позитивну оцінку і сприйняття учнем умінь соціального самозахисту як невід`ємної частини життя сучасної людини.

Теоретична підготовка полягає в накопиченні знань про людину, її поведінку і реакціях, знань про індивідуально-психологічних особливостях своєї особистості, особливості соціальної обстановки, в якій молодій людині належить будувати своє життя, різних видах самозахисту особистості і її спрямованості.

Практична підготовка полягає в придбанні умінь і навичок, з одного боку, стійкого, а з іншого - гнучкого реагування на різні соціальні впливу-формуванні запасу творчих рішень реальних соціально-значущих завдань-виробленню впевненості в своїх можливостях, потреби творчих шукань, прийняття оптимальних рішень.

Існують різні психолого-педагогічні засоби, що дозволяють педагогу-психологу реалізувати цю функцію. Такими можуть бути: лекції, що дозволяють учням оволодіти теоретичними знаннями, які стосуються питань сучасного стану суспільства, становища в ньому людини, особливостей людської особистості і можливостей формування своєї особистості є соціально-психологічний тренінг, який орієнтує учнів на позитивне сприйняття і оцінювання здатності самозащіти- заняття-практикуми , в ході яких школярі будуть реалізовувати свої особистісні особливості, приймати рішення про шляхи та засоби розвитку тих чи інших якостей, свойст і здібностей або їх коррекціі- уроки-рішення педагогічних ситуацій, що сприяють формуванню запасу різноманітних рішень проблемних ситуацій, накопичення досвіду сталого і гнучкого реагування на різні соціальні впливу.

Важливим педагогічним засобом, використовуваним в роботі педагога-психолога для формування підготовленості школярів до соціального самозахисту, є педагогічні ігри. Для учнів гри - сфера реалізації себе як людини і як особистості. Вони дозволяють, з одного боку, побудувати і перевірити проект зняття конкретних життєвих труднощів, а з іншого - набути досвіду сталого і гнучкого реагування в ситуаціях різної складності, розкрити можливі або вже наявні проблеми і моделювати їх рішення. За допомогою ігор можна ввести учнів в реальний контекст складних людських відносин.

Для розвитку моральності особистості, здатності людини захистити себе не тільки в різних соціальних ситуаціях, а й морально можна використовувати твори-роздуми з прочитаних творів, дискусії та диспути.

Два взаємопов`язаних компоненти: система роботи педагога-психолога щодо соціального захисту своїх вихованців і діяльність, пов`язана з їх підготовкою до самозахисту, - забезпечують кожному конкретному школяреві соціальну захищеність.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!