Методи виховання

Відео: Методи виховання дітей

Методи виховання - це суспільно зумовлені способи доцільного педагогічного взаємодії вихователів і виховуваних, спрямовані на вирішення виховних завдань. Це поняття необхідно відрізняти від засобів виховання, з якими вони пов`язані: якщо метод реалізується тільки через діяльність вихователя, то кошти (предмети матеріальної і духовної культури) можуть впливати на особистість вихованця і поза нею (причому якщо засіб несе аморальну інформацію, вплив це буде негативним ).

Вибір методів виховання залежить від поставленої мети-типу діяльності- конкретних завдань і умов їх вирішення вікових, індивідуальних і статевих особливостей виховуваних, їх мотивації і вихованості. Основною умовою успішності застосування даних методів у педагогічній діяльності офіцера є рівень його професійної компетенції і якості особистості, єдність слова і справи, глибока особиста переконаність вихователя, бездоганна логіка обґрунтувань положень і принципів.

Необхідно відзначити, що виховання - це мистецтво, яке підвладне далеко не кожній людині. Йому необхідно вчитися, вправляючись щодня, наполегливо і систематично. Причому на відміну від навчання виховання може бути як позитивним, так і негативним. Тому в даній діяльності успіх багато в чому залежить від особистості вихователя, його знань, умінь, навичок і впевненості.

Існує кілька класифікаційних схем цієї групи методів, але для практичної діяльності офіцера по вихованню підлеглих найбільш підходить наступна: методи формування свідомості, організації діяльності та поведінки, стимулювання діяльності та поведінки. Ці групи методів завжди застосовуються спільно (в різних поєднаннях), так як для всебічного розвитку особистості важливо одночасний вплив на її свідомість, діяльність і поведінку.

Методи формування свідомості (метод переконання) спрямовані на формування поглядів (уявлень, понять) воспитуемого. До цієї групи належать різні види викладу і пред`явлення інформації, в яких переконання словом (роз`яснення, доказ, спростування) має підтверджуватися переконанням справою (на особистому досвіді воспитуемого і досвіді інших осіб): лекція, розповідь, бесіда, дискусія, диспут, конференція, приклад , аналіз виховують ситуацій.

Переконання є основним методом виховання військового моряка. Він полягає у впливі словом і ділом на свідомість, почуття і волю людини з метою прищеплення йому правил і норм поведінки, вироблення свідомого підпорядкування присяги, військових статутів, наказів командирів і начальників, прагнення до вдосконалення морально-бойових якостей особистості. Переконати підлеглого - значить змінити мотивацію його діяльності в бік свідомого виконання обов`язків у повсякденному житті і в бою. Успіх застосування даного методу залежить від дотримання кількох умов:

? всі роз`яснення, докази і спростування повинні будуватися на фактичному матеріалі, на яскравих життєвих прімерах-

? вихователь повинен бути сам глибоко переконаний в тому, в чому він хоче переконати своїх підлеглих, і дуже щирим. Найменша фальш зведе нанівець всі зусилля на переконання людини в чому-небудь, оскільки відсутність твердої переконаності робить його доводи млявими і неубедітельнимі-

? в переконанні слово не повинно розходитися з ділом. Якщо офіцер переконує підлеглих в одному, а сам надходить (нехай тільки зрідка) по-іншому, то він отримає класичний ефект негативного воспітанія-

? успіх переконання залежить як від підготовленості вихованця (його освітнього та професійного рівня, широти і глибини знань), так і від якостей вихователя (в першу чергу, авторитету) -



? ефективність переконання безпосередньо залежить від правдивості, точності і достовірності фактів, якими оперує воспітатель-

? в процесі переконання необхідно вміло пов`язувати викладені приклади і факти з життям екіпажу, підрозділи.

У методі переконання велике значення має позитивний приклад. Його виховна сила грунтується на природному прагненні молодої людини до наслідування. При цьому він повинен бути суспільно і особисто значущим і цінним. Крім того, сила його впливу істотно залежить від яскравості та емоційності опису обстановки, в якій відбувалася діяльність, що служить прикладом. Необхідно також пам`ятати і про те, що позитивний приклад органічно пов`язаний з якостями особистості командира і систематичністю прояви (не від випадку до випадку, а постійно).

Методи організації діяльності і поведінки (метод вправ) виділяють, закріплюють і формують в досвіді людини позитивні форми поведінки і моральної мотивації.

Вправа (приручення) - організація життя і діяльності індивіда за допомогою різноманітних повторюваних справ, які спонукають його долати реальні труднощі, в результаті чого формуються певні стереотипи поведінки. Крім реальних життєвих ситуацій (наприклад, забезпечення статутних норм діяльності підлеглих), цей метод реалізується через створення виховує ситуації і колективного творчого справи.

Доручення - конкретне практичне завдання, через систему якого реалізується метод вправи.

Метод вправи тісно пов`язаний з переконанням. Чим осознаннее мета діяльності, чим глибше вона переживається, тим швидше вправа приводить до вдосконалення морально-етичної сфери особистості людини. Морський бій завжди, а особливо сьогодні, вимагає від моряка не тільки глибоких професійних знань, умінь і навичок, а й високих вольових якостей, мужності, стійкості, ініціативи, наполегливості, витривалості і т. П. Такі якості особистості можна розвинути, тільки спираючись на сформовані світогляд і спрямованість особистості.

Методи стимулювання діяльності та поведінки спонукають воспитуемого до поліпшення поведінки, розвивають у нього позитивну мотивацію.

1. Заохочення стимулює правильну лінію поведінки з допомогою позитивної оцінки тих її кращих якостей, які проявилися в діяльності і поведінці індивіда.

2. Покарання гальмує прояв негативних якостей особистості за допомогою негативної оцінки вчинків людини. Необхідно пам`ятати, що оцінка завжди має побічну дію: вона викликає увагу до власної персони, актуалізує самооцінку. Тому без збалансованої системи заохочень і покарань виховання буде негативним.

3. Примус направлено на спонукання людини до небажаними їм поведінки, заборона на бажані дії і вчинки. Спонукаючи індивіда виконувати свої обов`язки всупереч небажанню усвідомити провину і виправити поведінку, необхідно, перш за все, йому аргументовано роз`яснити і переконати в правильності вимог вихователя.

4. Вимога викликає, стимулює або гальмує окремі види діяльності воспітанніка- може бути безпосереднім (наказ, заборона, вказівка) або опосередкованим (через громадську думку, актив підрозділу).

5. «Вибух» (введений А. С. Макаренка) полягає в тому, що конфліктна ситуація доводиться до точки, коли єдиною можливістю її розрядити є різка і несподівана міра, здатна «підірвати» обстановку, подолати хибну позицію вихованця. Успішне застосування можливе лише при беззастережній підтримці колективу, високу майстерність вихователя і крайньої обережності, так як вихованцю може бути нанесена серйозна психічна травма.

6. Змагання викликає прагнення у його учасників перевершити один одного в досягненні будь-якої мети. Правильно організоване змагання викликає в підрозділі дух змагальності, покращує мотивацію діяльності, розвиває ініціативу і відповідальність. Головне завдання вихователя - не дати змагання виродитися в жорстку конкуренцію, прагненню до першості за всяку ціну.

У військовій педагогіці метод стимулювання діяльності та поведінки часто розглядають як два методу? заохочення і примусу.

Метод заохочення являє собою упорядковану сукупність прийомів і засобів морального і матеріального стимулювання. Заохочення має бути обгрунтовано, доцільно і направлено на стимулювання успішної діяльності. Його ефективність багато в чому залежить від правильного поєднання різноманітних форм заохочення. Якщо часто застосовувати одну й ту ж форму, то вона знецінюється і в подальшому не дозволяє досягти поставленої мети. Заохочення, як правило, оголошується в урочистій обстановці з освітленням суті вчинку, за який заохочується підлеглий, досягнутого результату, ступеня ініціативи і творчості. При цьому ефективність виховного впливу залежить від своєчасності оголошення заохочення і обов`язкового приведення його у виконання.

Метод примусу включає в себе систему засобів і прийомів впливу на підлеглого з метою виправлення його поведінки і спонукання до сумлінного виконання військового обов`язку. Його сутність полягає в примусі моряка до виконання вимог командира і волі колективу підрозділу в інтересах вирішення завдань, що стоять перед підрозділом. Як правило, він застосовується тоді, коли інші методи впливу вичерпані і не дали позитивних результатів. У командира підрозділу є досить багато форм примусу: категорична вимога, заборона, попередження про можливе покарання, дисциплінарне стягнення, притягнення до кримінальної відповідальності та ін. При цьому дуже важливо правильно застосовувати різні види покарання.

По-перше, покарання має бути справедливим і чітко відповідати скоєного проступку. Несправедливо накладене стягнення не тільки ображає підлеглого і підриває авторитет командира, а й негативно впливає на атмосферу колективу. По-друге, стягнення повинно бути занесено в службову картку моряка і приведено у виконання. В іншому випадку, воно буде формальним і не досягне поставленої мети. По-третє, неприпустимо карати весь колектив за проступок одного його члена. Огульне масове застосування покарання формує в колективі негативний морально-психологічний клімат і може призвести до кругової поруки.

У корабельній психопедагогике основною метою навчально-виховного процесу стає не придбання знань, які згодом будуть служити засобом розвитку особистості професійного військового моряка, а формування такої особистості, яка здатна вирішувати професійні завдання, забезпечуючи позитивний результат в будь-яких умовах корабельної служби. Таке збільшення значення особистісних якостей не зменшує роль знань. Навпаки, збільшується значимість тих знань, які допомагають вдосконалювати професійно-важливі якості особистості. Таким чином, під вихованням військового моряка необхідно розуміти його підготовку до майбутньої професійної діяльності за допомогою придбання, зміни і вдосконалення якостей особистості, які забезпечать успішну військово-професійну діяльність. Ефективність цього процесу безпосередньо залежить від вмілого застосування командиром корабельного підрозділи методів психопедагогики (див. Рис. 13).lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!