Історія психології праці

Відео: Віталій Васянович - Історія психології

Вивчення психології праці та застосування цих знань для вдосконалення трудової діяльності почалося в перші роки XX століття. В Америці ініціатором психологічного вивчення праці став інженер Фредерік Тейлор. Він пропонував аналізувати працю, тобто виділяти його елементи, нормувати і раціоналізувати його, а також підбирати найбільш придатних до професії робітників. У роботах Тейлора були закладені ідеї наукової організації праці (НОТ). Учні та послідовники Тейлора (Томсон, Джільбрет і інші) внесли в тейлоризм елементи фізіології і психології праці.

Значною подією в історії психології праці було виникнення психотехніки. Цей термін вперше ввів в 1903 році німецький психолог Вільям Штерн (1871-1938), який заснував у Берліні інститут прикладної психології (1906) і одночасно котрий улаштував "Журнал прикладної психології". Тут він розвивав концепцію психотехніки. Широко користувався цим терміном американський психолог, німець за походженням, Гуго Мюнстерберг, що випустив книгу "Психологія і економічне життя" і кілька томів "Основ психотехніки". Психотехніку він розумів як практичне застосування психології в різних областях культури і життя (Левітів, 1963, с. 10).

Термін "психотехніка" широко застосовувався в перші три десятиліття XX століття в Німеччині. Найбільш відомими психотехніками там були Ліпман, Меді, Піоро-ський, Рупп. Деякі компанії відкривали свої власні психологічні лабораторії. Психологічні дослідження виконувалися не тільки фахівцями-психологами, а й інженерами, навченими "психометрическим" методам. Психологи відігравали важливу роль у військових організаціях. У 1942 році Гітлер і Герінг, після того як психологи вступили в конфлікт з нацистським режимом, розформували всі психологічні підрозділи і відправили працювали там фахівців на фронт. Відновлення психології праці в Німеччині почалося в 50-х роках. З цього часу число психологів, зайнятих в цій галузі, різко зросла (Леонова, Чернишова, 1995, с. 15).

В Англії після Другої світової війни прогрес в цій області сповільнилося. Наприклад, такий добре відомий дослідний центр як Національний інститут індустріальної психології не міг більше надаватися субсидія і був розпущений. Незважаючи на те, що виконувалося велике число досліджень високої якості, впровадження їх результатів у виробництво було і залишається досить обмеженим. Психологів, які працюють в індустрії, важко рекламувати свою роботу як власне психологічну, часто вони продовжують діяльність під маркою інших професій.

У Радянському Союзі психотехніка дуже широко поширилася в період з 1925 по 1936 роки. Її ідеї використовувалися в професійному доборі та професійної консультації. У ці роки працювали численні психотехнічні лабораторії, а також установи, які займалися професійним відбором і практичними порадами щодо вибору професії. Сотні тисяч підлітків щорічно повинні були піддаватися медичному огляду і психотехнічних випробувань, що проводилися за допомогою анкет і тестів. Ці лабораторії перебували у віданні комісаріатів охорони здоров`я і праці, а крім того існував цілий ряд спеціальних галузевих лабораторій для відбору кадрів на залізничному і міському транспорті.

У психотехніці вивчалися психологічні питання організації праці і професійного навчання, діагностики конструктивного уяви, технічної ізобретательності- крім того, досліджувалися темп, ритм і координація рухів. Деякі психотехнічні апарати, як, наприклад, тремометр для випробування стійкості руки, апарат Піорковского для вивчення уваги, апарати типу супорта для координації рухів двох рук, використовувалися в психології праці протягом багатьох років. Промислові підприємства при наборі робітників та службовців стали керуватися рекомендаціями психологів. У психотехнической практиці широко використовувалися тести. Однак проводилися вони часом недостатньо кваліфіковано, оскільки багато хто з "експериментаторів" не мали психологічної освіти. У 1936 році після постанови партії про педологічні перекручення в системі Наркомосу психотехніка припинила існування.



На початку 1950-х років у вітчизняній психології знову стали розвиватися ідеї психології праці. Ця галузь психології ставила своїм завданням надати практичну допомогу народному господарству. В Інституті психології АПН РРФСР була організована лабораторія, а потім і відділ психології праці, де проводилися психологічні роботи по дослідженню способів раціоналізації праці, виробничого навчання. Психологією праці займалися в МГУ і в ряді педагогічних інститутів. У 1957 році пройшло спеціальну нараду по психології праці. На психологічному з`їзді в червні 1959 року секція психології праці привернула велику увагу. Таким чином, дослідження і практична робота в цій галузі вітчизняної психології тривали, незважаючи на двадцятирічний застій (Левітів, 1963, с. 15).

Потреба нашого матеріального виробництва у фахівцях-психологів ясно виявилася в середині 70-х років. Тоді психологічні факультети і відділення університетів почали розподіляти своїх випускників за запитами промислових підприємств. На багатьох промислових підприємствах і організаціях СРСР в 1960-70-х роках стали створюватися соціологічні служби або служби наукової організації праці. В їх штат найчастіше і включалися психологи. Робота таких служб була спрямована на професійний відбір і адаптацію кадрів, дослідження причин плинності, соціальне планування.

Поступово усвідомлювалася значення практичної психології і в торгівлі. Перша ставка практичного психолога в торгівлі в нашій країні була введена в 1975 році в штат талліннського Будинку торгівлі.

Питання про створення місць психолога і соціолога на великих підприємствах торгівлі та громадського харчування був поставлений Міністерством торгівлі СРСР в 1982 році. Робити це передбачалося в межах строго регламентованої чисельності і фонду заробітної плати. Тому реальне запровадження ставки психолога або соціолога залежало від психологічної культури керівників підприємства. Численні труднощі в роботі психологів і соціологів в торгівлі були пов`язані з неясністю уявлень про роль і зміст їх праці, з невизначеністю їх формального статусу та обов`язків. У 1987 році колегія Міністерства торгівлі СРСР і Президії ЦК профспілки працівників торгівлі та споживчої кооперації прийняла спільну постанову, яким було введено в дію "Типове положення про службу соціального розвитку в торгівлі". В цьому типовому положенні було передбачено, що на підприємстві повинен бути один соціолог (психолог) на 1-2 тис. Працюючих. У 1989 році на торговельних підприємствах і організаціях країни працювало вже близько 30 психологів і соціологів. Відповідно до Типового положення, на підприємствах торгівлі, де зайнято менше 1-2 тис. Чоловік, соціологічної та психологічної роботою повинен був займатися один з працівників відділу кадрів. Відповідно до положення виходило, що з обов`язками психолога або соціолога міг впоратися і інспектор відділу кадрів з середньою освітою. Це те ж саме, як якщо б реєстратор поліклініки заодно працював ще й лікарем. Складалося серйозна помилка, ніби психологією і соціологією може займатися будь-яка людина без будь-якої підготовки (Аамер, Аувяерт, Бел`чіков, 1989, с. 104).

Галузь досліджень, що позначається як індустріальна психологія, в США, Англії та Німеччини була досить добре розроблена вже в 1930-х і 40-х роках.

В Європі психологія праці отримала досить широке поширення тільки після другої світової війни. Це знайшло відображення хоча б в тому, що до 1960-х років в голландських університетах не було спеціальних кафедр з даної дисципліни. Аналогічна ситуація мала місце і в більшості інших європейських країн.

Безумовне лідерство американських досліджень у вивченні трудової діяльності, який сформувався в 1930-х і 40-х роках, проявилося в надзвичайно сильному їх вплив на що почалося в післявоєнні роки розвиток цієї галузі в Європі. Американські психологи приїжджали до Європи в якості запрошених професорів і радників, а європейські психологи відправлялися в США для навчання та спеціалізації.

У 1950-х-60-х роках на стику традиційної психології праці та соціальної психології виникла організаційна психологія. Це було пов`язано з тим, що в поле зору фахівців з "людського фактору" стали все частіше потрапляти проблеми роботи людини в рамках цілісних організацій - промислових підприємств, різного роду служб і установ.

До середини 1970-х років в комплексі психологічних наук про працю відбувся поділ на дві самостійні області:

1) інженерну психологію і ергономіку, яка стала більше займатися проблемами взаємодії в системі "людина-техніка" -

2) психологію праці та організаційну психологію, яка сконцентрувалася на проблемах особистості і взаємин з оточуючими.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!