Опіоїдні анальгетики
Відео: Знеболюючі Наркотичні Препарати СТОП Опіоїдні Анальгетики
Є фармакологічними засобами з ізольованим протибольовими дією. Найбільш яскравим представником цієї групи препаратів є морфін, який представляє собою природний алкалоїд снодійного маку. Отримують даний алкалоїд з зрілих насіннєвих коробочок маку. Для цього мають молочний сік головки маку шляхом надрізу. Потім дана речовина висушують і воно носить назву опіум. Властивості опіуму відомі людству з давніх часів. Опіум містить суміш більше 20 алкалоїдів. У XIX столітті німецьким фармакологом Сертюрнером з опіуму був виділений перший алкалоїд - морфін по імені грецького бога сну Морфея. Звідси походить назва всієї групи речовин - опіати. А речовини напівсинтетичного або синтетичного походження називають опадами.Морфіноподібні анальгетики називають в даний час наркотичними або опіоїдними анальгетиками. У великих дозах ці препарати можуть викликати втрату свідомості, тому їх називають наркотиками від латинського (narkoo - робити заціпенілим).
Наркотичні анальгетики з`єднуються з опіоїдними рецепторами. В даний час відомо п`ять типів опіоїдних рецепторів:? - мю,? - каппа,? - дельта,? - сигма,? - епсилон.
З рецепторами з`єднуються речовини не тільки рослинного походження, а й власні пептиди організму. Їх іноді називають речовинами задоволення. Відомо три класи таких речовин: енкефаліни, ендорфіни і динорфінів. Виробляються вони в мозку тварин і людини і виділяються в певних ситуаціях.
З`єднуючись з рецепторами, як власні, так і хімічні сполуки сприяють блокаді проведення больових імпульсів в нервовій системі живого організму. Це призводить до зменшення або усунення больових відчуттів в організмі. Крім того, опіати сприяють зміні сприйняття болю. Здатність до переносимості болю зростає. Біль призводить до меншого дискомфорту. Таким чином, має місце підвищення толерантності до болю.
Ейфорія є одним з ефектів, що виникають при введенні опіоїдних анальгетиків. Виразність ейфорії у всіх індивідуальна. Вона може зовсім не виникати. Але в будь-якому випадку ейфорія переходить в наступну фазу. З`являється апатія, знемога, сонливість, може з`явитися відчуття забуття, нездатність до концентрації уваги, втрата фізичної активності, зменшення гостроти зору. У людей, що зловживають опіатами, може виникати підвищена активність, вони стають балакучими, з`являється відчуття відсутності власного тіла (койнестопатія), може з`являтися придуркуватих, недоречні жарти (Морія), з`являються важкі тужливі переживання, смуток, туга, печаль скорботу, можуть виникати ілюзії.
На наступній стадії після ейфорії виникає гіпнотичний сон. Морфін сон є надзвичайно поверхневим, настає з працею, загострення слуху призводить до того, що навіть найменший шум заважає настанню сну і сприяє швидкому пробудженню.
Наступна стадія - це стадія згасання ефектів морфіну. У цю стадію може виникати абстинентний синдром (abstinentia - утримання). Виявляється він ослабленням розумової діяльності, неприємними і навіть болючими відчуттями в власному тілі. Може виникати страх, туга, тривога, душевний і рухове занепокоєння, спазм судин, уражень або почастішання пульсу, розширення зіниць, пронос, блювота, тремор, возбуденіе, судоми, суїциди. Дані симптоми виражені у наркоманів-морфіністів.
Одним з основних серйозних ефектів морфіну і його похідних є пригнічення дихання. Дихання стає рідкісним. Пригнічення дихання зберігається протягом декількох годин.
Опіати можуть сприяти появі нудоти і блювоти. Блювота виникає в 15% випадків застосування опіатів.
Опіати сприяють зменшенню кашлю. Містяться в препараті кодеїн.
Викликають звуження зіниці (міоз), іноді до ступеня шпилькової головки. Цей симптом використовується для визначення факту вживання людиною опіатів, якщо він знаходиться без свідомості. У крайній стадії інтоксикації опіатами може статися розширення зіниць (мідріаз).
Опіати можуть сприяти зниженню артеріального тиску.
Опіати сприяють затримці стільця. Це властивість використовували раніше, коли не було інших засобів від проносу.
Опіати можуть викликати біль у правому підребер`ї.
Опіати сприяють затримці сечі і зменшують утворення сечі в нирках.
У деяких випадках опіати викликають алергічні реакції у вигляді кропивниці, свербіння, висипань на шкірі, може виникати шок.
У міру припинення дії наркотичних анальгетиків може виникати збільшення чутливості до сприйняття болю.
Показання до застосування наркотичних анальгетиків:
1. Гострий біль при травмах, опіках, операціях.
2. Хронічний біль при захворюваннях суглобів.
3. Біль при пухлинах і раку.
4. Інфаркт міокарда.
5. Задишка і набряк легенів.
6. Знеболювання пологів.
7. Підготовка хворого до операції, знеболювання після операцій.
8. Кашель.
9. Ниркова і печінкова колька.
Гостре отруєння опіатами виникає при передозуванні наркотиків. Виникає запаморочення, блювота, слабкість, сонливість, затуманення свідомості, різке звуження зіниць. Дуже швидко настає сон. Потім людина впадає в кому, порушується дихання, знижується артеріальний тиск, з`являються судоми. Можуть з`явитися галюцинації та марення. Порушення дихання введе до набряку легенів і смерті хворого протягом перших 6-18 годин.
Хворому необхідна термінова медична допомога і введення антидотів.
Для всіх наркотичних анальгетиків характерно розвиток толерантності і звикання.
Толерантність проявляється зменшенням протибольовий ефективності опіатів при їх неодноразовому застосуванні. Ефект толерантності проявляється через 1-2 тижні після початку лікування. Для цього доводиться поступово збільшувати дозу препарату. Більшою мірою толерантність проявляється по відношенню до знеболюючого ефекту опіатів.
Тривалий і частий прийом опіатів має місце при наркоманії. В даному випадку людина приймає опіати для отримання ефекту задоволення, розслаблення. При цьому досить швидко розвивається фізична залежність від наркотичних анальгетиків. Розвиваються певні поведінкові реакції, які включають наполегливу потребу в постійному або періодично поновлюваному прийомі опіатів. При спробі скасувати препарат розвивається синдром відміни або абстинентний синдром. На відміну від цього при психічної залежності при відміні препарату не відбувається розвиток абстинентного синдрому.
Для опиоидного наркомана характерна нервозність, дратівливість, адинамія, пригнічений настрій, порушення сну, галюцинації, зниження працездатності і пам`яті. З`являється брехливість, скритність, несумлінність егоїстичність, мізантропія (людиноненависництво). З метою видобутку наркотику або грошей для його покупки хворий здійснює протиправні дії. Хворі різко втрачають у вазі, виникає сухість шкіри, пітливість, підвищення або пониження температури тіла, почастішання або уповільнення пульсу, знижується статевий потяг.
Абстиненція розвивається через 6-9 годин після припинення прийому наркотиків, досягає максимуму на 2 добу. Ознаками є сльозотеча, нежить, позіхання, кашель, чхання, озноб, порушення. Потім з`являється депресія, тремор, болі в м`язах, в суглобах, відчуття жару змінюється холодом, може бути блювота, діарея. Дуже характерними симптомами є: розширення зіниці, гусяча шкіра, зневоднення (через блювання, недостатнього споживання рідини). Зменшення ознак абстиненції відбувається через 5-20 днів.
Лікування опіатної наркоманії повинно проводитися лікарями-наркологами.
Особливе значення має профілактика наркоманії та попередження появи спокус прийому наркотичних засобів.
Поділитися в соц мережах:
Схожі
