Трихомоніаз

Трихомоніаз геніталій - широко поширене захворювання, що викликається вагінальною трихомонадой (Trichomonas vaginalis). До 10% жінок уражено цією патологією. Генітальний трихомоніаз є інфекційним захворюванням і передається переважно статевим шляхом, рідше побутовим.

Етіологія трихомоніазу зв`язується з одним з видів трихомонад, які паразитують в організмі людини. Всього відомо понад 50 різновидів трихомонад, три з яких мешкають в організмі людини (T.hominis, elongata, vaginalis).

Оптимальними умовами для розмноження є рН 5,5- 7,5 і температура 35-37 ° С. Урогенитальная трихомонада в свою чергу має ряд штамів, що розрізняються своєю патогенністю і резистентністю до хіміотерапевтичних засобів. Джерелом інфекції є хворі, особливо з уповільненим запальними процесами, а також тріхомонадоносітелі.

Патогенез урогенітального трихомоніазу характеризується ураженням слизових оболонок, крипт і залоз сечостатевого тракту, рідше інших органів (прямої кишки, мигдалин, дихальних шляхів). У розвитку хвороби важливе значення має ферментні (гіалуронідазну, каталазная) активність трихомонад, що визначає їх вірулентність, а також порушення імунних механізмів (загального імунітету, біоценозу піхви) і наявність інших збудників (гонококів, грибів, мікоплазм). При змішаній мікрофлорі в зв`язку з взаємним впливом метаболічних процесів підвищується резистентність трихомонад до лікарських препаратів.



Клінічна картина генітального трихомоніазу нагадує таку при інших запальних захворюваннях (обумовлених гонококками, хламідіями) зі своїми специфічними особливостями. Розрізняють такі форми генітального трихомоніазу: 1) свіжий трихомоніаз, в якому розрізняють гостру, підгостру і торпидную форми-2) хронічний трихомоніаз, якому властиво торпідний перебіг і давність захворювання понад 2 місяців-3) тріхомонадоносітельство. Найбільш часто трихомоніазом уражається слизова оболонка піхви і ендоцервікса, рідше - уретра, сечовий міхур, вивідні протоки великих залоз передодня і скеннови ходи. Однак трихомонади можуть проникати в порожнину матки, маткові труби і черевну порожнину. У гострій і підгострій стадіях захворювання хворі скаржаться на рясні білі, свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів, тяжкість внизу живота, болючість при сечовипусканні, порушення сну. При огляді в дзеркалах слизова оболонка піхви гіперемована, набрякла, легко кровоточить, покрита рясними рідкими, гноевіднимі (іноді пінистими) белями, які скупчуються в задньому склепінні. Іноді на шийці матки утворюється ерозія. У торпідній стадії вищевказані скарги і місцеві прояви захворювання не виражені або відсутні. У хронічній стадії хворі відзначають білі, іноді свербіж в області вульви. Місцеві ознаки запального процесу в основному виявляються при кольпоскопії.

Постановка діагнозу трихомоніазу базується на специфічних клінічних даних і мікроскопії нативних і забарвлених препаратів, отриманих при заборі матеріалу з можливих вогнищ інвазії трихомонад

Лікування здійснюється згідно з такими принципами: 1) одночасне лікування хворої та її чоловіка (партнера), 2) заборона статевого життя в період лікування-3) застосування протівотріхомонадних коштів в поєднанні з гігієнічними процедурамі- 4) лікування супутніх захворювань. Лікування повинно проводитися при всіх формах захворювання, включаючи тріхомонадоносітельство, а також жінок, у яких трихомонади не виявлені, але виявлені у чоловіка або партнера. Метронідазол (трихопол, прапори, орвагіл, клион) і фазижин (тинидазол) є найбільш ефективними протівотріхомонаднимі засобами. Лікування свіжого трихомоніазу метронідазолом проводять за однією із схем: 1-й день лікування по 0,5 г 2 рази на день, на другий день - по 0,25 г 3 рази на день, наступні 4 дні - по 0,25 г 2 рази в день, загальна доза на курс лікування 3,75 г-по 0,25 г 2 рази на добу (по 1 таблетці вранці і ввечері під час або після їди) напротязі 10 днів, на курс 5,0 г-в перший день по 0,75 г 4 рази, в другій по 0,5 г 4 рази, всього два дні, на курс лікування 5,0 г-перші 4 дні по 0,25 г 3 рази на день, решту 4 дні по 0,25 г 3 рази на день, всього 8 днів, на курс 5,0 г препарату. Одночасно з прийомом всередину призначають місцево ввечері по 1 вагінальному супозиторію або вагінальної таблетці, що містить 0,5 г метронідазолу.

Фазижин (тинидазол) призначають всередину після їди одноразово в дозі 2000мг (4 таблетки по 500 мг), за іншими методиками - по 500 мг 2 рази на день протягом 7 днів або по 0,5 г кожні 15 хв протягом 1 год з курсовою дозою 2,0 м в випадках протипоказань до призначення метронідазолу і фазижин (вагітність, годування груддю, захворювання печінки, нервової та кровотворної сісгем) застосовують тріхамоноцід (по 0,3 г на добу в 2-3 прийоми протягом 3-5 днів і місцево супозиторій по 0,0 5 г препарату протягом 3-5 днів) і нітазал (супозиторій по 0,12 г препарату вводять в піхву 2 рази на добу і всередину по 0,1 г 3 рази на день протягом 15 днів). Для лікування трихомоніазу застосовуються також нітазол (амінітразол, тріхолавал), аміноакріхін, тріфлоцід, фуразолідон, лютенурін, канестен, емульсія октімена, Урса і ін. Широко використовуються, особливо при поєднаних інфекціях (трихомоніаз-бактерії-грибки), і інші фармакологічні засоби: клион Д-100 (метронідазол 0,5 г + нітрату міконазолу 0,15 г) у вигляді вагінальних таблеток, 1 раз на добу на ніч, протягом 10 днів-макмірор в таблетках, по одній 3 рази на добу всередину протягом 7 днів, або в свічках, вводити в піхву один раз на добу на ніч на протязі ня 10 днів-ефіфан - синтетичний нітроімідазол, діючий на грамнегативні і грампозитивні анаероби і володіє сильним протівотріхомонадним і лямбліоцідним дією, застосовується в таблетках - по 2 таблетки вранці і 3 таблетки ввечері після їжі або 5 таблеток одноразово, на курс 2,0 г (таблетки по 0,4 г) - атрикан 250, по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 4 днів, тиберал, в таблетках, на курс лікування 3 таблетки (одноразово на ніч або 2 таблетки всередину і 1 в піхву) або 10 таблеток при п`ятиденному курсі (по 1 таблетці 2 рази на добу або 2 р за в добу всередину і по 1 таблетці в піхву).

При торпидной формі захворювання, а також після затихання гострих явищ застосовують порошкоподібну суміш осарсола, борної кислоти і глюкози в рівних пропорціях по 0,25 г (1 раз в 5-6 днів). При хронічному рецидивуючому трихомоніазі використовують 500 мг метронідазолу в 100 мл розчину МЕТРОГІЛ внутрішньовенно крапельно 3 рази на добу протягом 5-7 днів.

Під час лікування необхідно ретельне дотримання правил особистої гігієни. Лікування слід вважати успішним при відсутності трихомонад в матеріалі, взятому з різних осередків, після менструації протягом трьох менструальних циклів.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!