Розвиток зв`язного мовлення у дітей в онтогенезі

Відео: Логопедія, корекційна педагогіка, ОВЗ

Питання розвитку зв`язного мовлення вивчалися в різних аспектах багатьма педагогами (К. Д. Ушинський, Є. І. Тихеева, Е.А.Флёрі-на, А.М.Леушіна, А.М.Бородіч і ін.), Психологами (С .Л.Рубінштейн, Л.С.Виготський, А.А.Леонтьев, Д. Б. Ельконін та ін.) і логопедами (А.В.Ястребова, Т.А.Ткаченко, Т.Б.Філічева, В. К . Воробйова та ін.).

Зв`язкова мова, підкреслював Ф.А. Сохін, виявляє всі досягнення дитини в оволодінні рідною мовою, в освоєнні його звуковий боку, словникового запасу і граматичної будови. По тому, як діти будують свої висловлювання, можна судити про рівень їх мовленнєвого розвитку.

На думку А. В.Текучева, під зв`язного промовою слід розуміти будь-яку одиницю мовлення, складові мовні компоненти якої (знаменні і службові слова, словосполучення) представляють собою організоване за законами логіки і граматичної будови даного мови єдине ціле. Відповідно до цього кожне самостійне окреме пропозицію можна розглядати як одну з різновидів зв`язного мовлення.

Зв`язкова мова являє собою найбільш складну форму мовної діяльності. Вона носить характер послідовного систематичного розгорнутого викладу. Основна функція зв`язного мовлення - комунікативна. Вона здійснюється в двох основних формах - діалозі і монолозі (М.М.Алексеева, В.І.Яшіна).

Діалог як форма мови складається з реплік, з ланцюга мовних реакцій, він здійснюється або у вигляді змінюють один одного питань і відповідей, або у вигляді розмови (бесіди) двох або декількох учасників. Спирається діалог на спільність сприйняття співрозмовників, спільність ситуації, знання того, про що йде мова.



Монологічне мовлення розуміється як зв`язкова мова однієї особи, комунікативна мета якої - повідомлення про будь-які факти дійсності (А. Р. Лурія, Л. І. Федоренко). Монолог являє собою найбільш складну форму мови, що служить для цілеспрямованої передачі інформації. До основних властивостей монологічного мовлення відносяться: односторонній характер висловлювання, довільність, обумовленість змісту орієнтацією на слухача, обмежене вживання невербальних засобів передачі інформації, розгорнення, логічна послідовність викладу. Особливість цієї форми мови полягає в тому, що зміст її, як правило, заздалегідь визначено, хто говорить і попередньо планується.

Зв`язкова мова може бути ситуативною і контекстної. Ситуативна мова пов`язана з конкретною ситуацією, і промовець може повністю не відображати в мові змісту своєї думки. Контекстна мова вимагає побудови висловлювання без урахування ситуації, спираючись лише на мовні засоби.

Розвиток обох форм зв`язного мовлення (діалогу і монологу) відіграє провідну роль в процесі мовного розвитку дитини і займає центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дитячому садку. Навчання зв`язного мовлення можна розглядати як мета і як засіб практичного оволодіння мовою. Освоєння різних сторін мови є необхідною умовою розвитку зв`язного мовлення, і в той же час розвиток зв`язного мовлення сприяє навчанню дитини самостійно використовувати окремі слова і синтаксичні конструкції.

У дітей без мовної патології розвиток зв`язного мовлення відбувається поступово разом з розвитком мислення, діяльності і спілкування.

На першому році життя, в процесі безпосереднього емоційного спілкування з дорослим, закладаються основи майбутньої зв`язного мовлення. На основі розуміння, спочатку дуже примітивного, починає розвиватися активна мова дітей.

До початку другого року життя з`являються перші осмислені слова, пізніше вони починають служити позначеннями предметів. Поступово з`являються перші пропозиції.

На третьому році життя швидкими темпами розвивається розуміння мови, власна активна мова, різко зростає словниковий запас, ускладнюється структура пропозицій. Діти користуються діалогічного формою мови.

У дошкільному віці відбувається відділення мови від безпосереднього практичного досвіду. Головною особливістю є виникнення планувальної функції мови. Вона набуває форму монологічного, контекстної. Діти освоюють різні типи зв`язкових висловлювань (опис, розповідь, почасти міркування) з опорою на наочний матеріал і без нього. Ускладнюється синтаксична структура оповідань, збільшується кількість складносурядних і складнопідрядних речень.

Отже, до моменту надходження в школу зв`язкова мова у дітей, які не мають мовних патологій, розвинена досить добре.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!