Клінічна фармакологія інгаляційні анестетики

На зорі анестезіології для індукції і підтримання загальної анестезії використовувалися тільки інгаляційні анестетики - закис азоту, ефір і хлороформ. Ефір і хлороформ вже давно заборонені до застосування в США (в основному через токсичність і вогненебезпечності). В даний час в арсеналі клінічної анестезіології знаходиться сім інгаляційних анестетиків: закис азоту, галотан (фторотан), метоксіфлюран, енфлюран, ізофлю-ран, севофлюран і десфлюрана.

Перебіг загальної анестезії поділяють на три фази: 1) індукцію- 2) поддержаніе- 3) пробудження. Індукцію інгаляційними анестетиками доцільно застосовувати у дітей, тому що вони погано переносять установку системи для внутрішньовенних інфузій. У дорослих, навпаки, краща швидка індукція анестезії за допомогою неінгаляційного анестетиків. У хворих будь-якого віку інгаляційні анестетики широко застосовують для підтримки анестезії. Пробудження залежить головним чином від елімінації анестетика з організму.

Завдяки унікальному шляху введення інгаляційні анестетики виявляють корисні фармакологічні властивості, якими неінгаляційного анестетики не володіють. Наприклад, надходження інгаляційного анестетика безпосередньо в легені (і в легеневі судини) забезпечує більш швидке його потрапляння в артеріальну кров у порівнянні з внутрішньовенно введеним препаратом. Вчення про взаємини між дозою лікарського препарату, концентрацією препарату в тканинах і тривалістю дії називається фармакокінетикою. Вчення про дію препарату, включаючи токсичні реакції, називається фармакодинамікою.

Після опису загальної фармакокінетики (як організм впливає на лікарський засіб) і фар-макодінамікі (як лікарський засіб впливає на організм) інгаляційних анестетиків в цьому розділі буде охарактеризована клінічна фармакологія окремих інгаляційних анестетиків.lt; lt; ПопереднєНаступна gt; gt;

Увага, тільки СЬОГОДНІ!